Люблю тя, друже мой, паче себя!
Нє віжу тєбя, трачу сєбя.
Скорбь зді прелютая вік вікуєт;
Воздух любовний кровь волнуєт.
Лютия страсті мя разжизают,
Желанія тяжкі дух раздувают.
З очей сладчайшіх пролєй согласность
І совокупно вступімо в брачность.
Терцет Книшевського, Мелашки і Василя
Книшевський.
О вкуснєйшая паче кутіі!
Внємлі слова моі!
На тя гляжу,
Ти мя разіш.
Тєбі скажу:
Прєлєстєн книш.
Скажу не в сміх,
Прєславна ковбаса,
Но паче сіх
Сіяєт твоя краса!
Дай дєсніцу – сочєтаймося;
Дай уста – облобизаймося.
Мелашка.
Чи ви сказилися, чи що?
І мелете не знати що!
Василь (стоячи в сторонці).
Бач, пан дяк наш куди гне!
Його лихо не мине:
Почастую тусанами,
По-по-по-б'ю кулаками.
Книшевський.
Нє ізиду от вас,
Поки не облобизаю;
За тє ж вам проспіваю
Псальму на шєстий глас.
Уста давай!.. (Кидається до неї.)
Мелашка (захищаючись).
Ой лишечко! Ай-ай-ай!
Василь (кидається між ними).
А що се ти задумав, дяче?
А геть, кажу тобі, відсіль!
Мелашка (крізь сльози).
Оборони мене, Василь!
Книшевський (виходячи зі здивування).
Агарянін! Іскаріот ти пачє!
Ти дав мєні поносного товчка
І нє почтив стихарного дячка!
Василь.
Ти її перелякав!
Книшевський.
Єрєтику я не внимаю.
Мелашка.
І руки всі помняв.
Книшевський.
Сочєтатися жєлаю.
Василь.
А зась! Не знаєш?
Книшевський.
Вотщє стращаєш.
Мелашка.
Не буде сього зроду.
Книшевський.
Я полімінія отдам.
Василь.
З головою кину в воду.
Книшевський.
Анафтємі прєдам.
(Далі всі троє співають одночасно).
Василь (захищає її).
Геть, кажу тобі, відсіль.
Бач, вона від тебе плаче.
З головою кину в воду.
Повісся з ним і вдавися сам.
Мелашка (обороняючись).
Оборони мене, Василь!
Геть від нас, мерзенний дяче!
Та не буде сього зроду,
Щоб вам досталася. Цур вам.
Книшевський (кидаючись до Мелашки).
Гнушаєшся мя ти ль?
Агарянін! Іуда пачє.
А я імінія нє дам.
І анафтємі прєдам.
Друга пісня Книшевського
На ся уповаю,
Її пропітаю,
Бо їрмолой знаю,
Прескладно читаю
І сладко співаю,
Устав понімаю,
Хаптуру собіраю;
За рождєніє,
За крєщеніє,
За обручєніе,
За совокуплєніе,
За очищєніе,
За погрєбєніє,
За поміновєніє,
За освящєніє,
За всякоє молєніє.
Квартет Мелашки, Охріма Стовбира (її батька), Книшевського і Василя
Мелашка (до батька).
Батьку мій ріднесенький!
Голубе сизесенький!
Що ж оце ти робиш?
За що мене топиш?
Зжалься ти над долею моєю!
Стовбир.
Хочу, щоб була ти попадею.
Мелашка.
Не довго поживу, вже вірно знаю!
Стовбир.
Аби вмерла попадею,
