В сім новім дому
Так рано засвічено?
Улянка рано вставала,
Русу косу чесала,
Матінку питала.
Водевіль
Прокіп.
Хто добре п'є, той знай все спить;
А хто все спить, той не грішить.
Чого ж нам тут вередовати?
Приньмімось лишень куликати,
То й вродиться добро той час.
Не було сварки,
Не буде лайки,
Горілочка зупинить нас.
Як нап'ємось та й полягаєм,
Прокинувшись, давай знов пити;
Та так собі і прогуляєм.
А що, Тиміше, як?
Тиміш.
Так-таки, так.
Прокіп.
Коли ж тут лаятигсь і битись?
З горілкою добре нам жити!
(Далі співають одночасно).
Прокіп.
Коли ж тут лаятись і битись!
З горілкою добре нам жити!
Всі.
От тут-то лаятись і битись!
З горілкою нам лихо жити!
(Далі знов співають по черзі).
Одарка.
Як жінка стане мужика
Товкти і вчити, часто бити,
Тогді нам добре буде жити.
Тепер же правда в вас яка?
Куди ні повернись, старші вони.
Мужик дуріє,
На все він сміє,
Не слухає ні в чім жони.
Ось нуте лишень нам піддайтесь,
Під нашу дудку гоцака
Скачіть, мовчіть і не брикайтесь.
А що, Тиміше, як?
Тиміш.
Так-таки, так. :
Одарка.
Нехай вчить жінка мужика!
То й правда буде не така.
(Далі співають одночасно).
Одарка.
Нехай вчить жінка мужика!
То й правда буде не така.
Всі.
Не вчити жінці мужика;
На світі правда не така.
(Далі знов співають по черзі).
Олексій і Уляна.
Як станемо усі любитись,
За що нам буде вже сваритись?
Всі.
Як станемо усі любитись,
За що нам буде вже сваритись?
Скорик.
В паходах всюди пабував,
Каких земель не павидав!
Так знаю всьо, і вот порада:
Вперьод всєво так треба-нада
Увесь народ ва фрунт паставіть,
Меня фельтфебелем наставіть.
«Муницу бережи
Аль пряжку падв'яжи».
Кагда ж суд'ям тут брать взятки?
І лєкарям народ морить?
Кагда матать нам без аглядки?
На зло не будет часу, вірно.
Чуть што не так, каманда «смірно»!
І фуктель паказал їм бравой,
І «с мєста марш всє: лєвой, правой!»
І в ногу будуть всє хадіть,
Кагда ж тут ссори завадіть?
А што, тавариш, как?
Тиміш.
Так-таки, так.
Скорик.
Ах, матушка, воєнна служба!
В тебє адной любов і дружба!
Всі.
Ах, матушка, воєнна служба!
В тебє одной любов і дружба!
Стецько (що перед тим повернувся).
Ось і я до вас вернувся,
Ось і я вже схаменувся;
І женитися не буду,
Ні до віку, ні до суду.
Своїм дітям закажу:
Не казітесь, не женітесь.
Так і батькові скажу:
А чому він оженився?
Я б без нього народився.
Всяк про щастя все питає,
А того ніхто не знає,
Що тогді б прийшло добро,
Якби не женивсь ніхто.
А що, Тиміше, як?
Тиміш.
Так-таки, так.
Хор.
Стецько.
От тогді б прийшло добро,
Якби не женивсь ніхто.
Всі.
От і згинуло б добро,
Якби не женивсь ніхто.
Тиміш.
Гай-гай, товкуєте об чім!
