-- Це ж очевидно. Ц╕ божев╕льн╕ фанатики вир╕шили шукати слабк╕ м╕сця, щоб призвати Серпента в цей св╕т. - промовив Дев╕д.
-- Це неправда! - заперечила Кет. - Ви н╕чого не зна╓те про орден. ВОРТЕКС вбива╓ брехню в ваш╕ дурн╕ голови!
-- Заспок╕йся люба, - сказав Б╕лл. - Залиш цих людей при сво╖х думках. Лишн╕ образи не змусять ╖х подивитися на ╕ншу сторону ситуац╕╖.
-- Вс╕ ваш розмови - це безглузда туфта, - сказав Дев╕д.
-- Досить! - вигукнув Джон. - Дев╕де, ти чув про що говорила Аб╕гель. Це наш ╓диний шанс повернути ╖╖ живою.
-- Один з вас нарешт╕ сказав розумн╕ слова, - погодився Б╕лл. - Вам варто погодитись.
-- Ми погодимось в╕ддати ляльку, при умов╕, що будемо присутн╕ п╕д час зд╕йснення ритуалу. - промовив Дев╕д.
Б╕лл ╕ Кет перезирнулись.
-- Ми згодн╕, - сказали вони.
Раптовий поштовх змусив людей впасти на п╕длогу. Ст╕ни почали покриватися кривими полосами. П╕длога затр╕щала ╕ кр╕зь дошки з'явився темний розлом. З безодн╕ в╕яло гнилим запахом. Джон п╕днявся на ноги ╕ кинувся до вх╕дних дверей. Шлях йому перегородив Б╕лл.
-- Туди краще не йти, - попередив в╕н.
-- Кожн╕ двер╕ можуть привести до М╕жреальност╕. - сказала Кет.
Б╕лл п╕д╕йшов до в╕кна ╕ в╕дчинив його. Морозний в╕тер подув кр╕зь б╕л╕ ф╕ранки. В прох╕д просунулася пара волохатих лап. В╕с╕м жовтих очей визирали кр╕зь темряву. Павук намагався просунути сво╓ товсте пузо кр╕зь отв╕р. Б╕лл вистр╕лив в монстра ╕ його голова луснула, проливши зелену р╕дину на п╕длогу.
-- Тр╕щина зб╕льшу╓ться ╕ М╕жреальн╕сть скоро поглине це м╕сце, - промовила Кет.
-- Треба щось зробити, - наполягав Дев╕д. - У вас ╓ якийсь запасний план?
-- У прихож╕й залишилось дзеркало. - в╕дпов╕в Б╕лл. - Але шанси надто мал╕, щоб ризикнути ╕ в╕дчинити двер╕.
-- Я спробую, - промовив Джон ╕ п╕д╕йшов до дверей.
-- Спробуй зосередитись, - промовив в╕н до себе. - Згадай двер╕, як╕ ти в╕дчинив у к╕мнату Аб╕гель. Х╕ба ти даремно тренував св╕й дар?
Тр╕щини розширялися. Здавалося, к╕мната зараз лусне, як шкарлупа яйця. Вогонь проник кр╕зь праву руку ╕ жар обп╕к Джонову долоню. Чолов╕к направив пот╕к полум'я ╕ дубов╕ двер╕ запромен╕ли блакитним сяйвом. Джон схопив металеву ручку ╕ потягнув на себе. Прох╕д в╕дчинився ╕ люди опинилися в прихож╕й.
-- Чудова робота, - подякував Б╕лл.
-- Тепер наша задача - зайти в дзеркало, - сказала Кет. - Матер╕я вже почала деформуватися, тому зробити це буде легко.
Ср╕блясте полотно передавало спотворен╕ розмит╕ в╕дображення людей. Б╕лл першим ступив у дзеркало. Ртутна р╕дина поглинула його т╕ло. Наступним п╕шов Дев╕д. Джон п╕шов сл╕дом за ним. Кет останньою покинула прим╕щення.
В'язка р╕дина викинула ╖х на с╕рому пустир╕. Безмежне чорнильне небо без з╕рок розкинулося вгор╕. Джон п╕дв╕вся на ноги. Четв╕рка перезирнулася м╕ж собою.
-- Що це за б╕сове м╕сце? - запитав Дев╕д, озираючись навколо.
-- Зда╓ться ми потрапили у М╕жреальн╕сть, - сказав Джон.
-- Не мели дурниць, - заперечив Б╕лл. - Будинок зник, отже, це зовс╕м ╕нше м╕сце.
-- Наша спроба повернутись виявилась марною, - сказала Кет. - Тепер ми застрягли м╕ж Реальн╕стю ╕ М╕жреальн╕стю.
-- Звучить як тавтолог╕я, - спробував пожартувати Джон, але одразу замовк, побачивши док╕рлив╕ погляди сво╖х супутник╕в.
-- Все що в нас залишилось це пара п╕столет╕в ╕ лялька. - сказав Б╕лл.
-- А це хороша ╕дея, - промовив Джон. - Х╕ба може душа Аб╕гель померти в цьому м╕сц╕?
-- Ти хочеш розбити ляльку? - Дев╕д приклав пальця до скрон╕. - Н╕ це геть божев╕льна ╕дея! Я не дозволю цього зробити!
-- Б╕ле, дай мен╕ п╕столет! - наказав Джон. - Це ╓дине, що зможе нас врятувати.
Б╕лл неохоче в╕ддав зброю. Кет була готова в будь-яку мить готова вистр╕лити, направивши приц╕л на голову Джона, а Б╕лл нав╕в п╕столет на Дев╕да, щоб той не робив лишн╕х рух╕в.
Джон не був на сто в╕дсотк╕в впевнений у тому, що в╕н робить. В╕н нав╕в дуло на порцелянову оболонку. Цей трюк м╕г не спрацювати ╕ порцеляна просто розлетиться на друзки, залишивши ╖х нев╕домо де. Але у Джона не було бажання залишитися в цьому клятому м╕сц╕ назавжди. В╕н натиснув на гачок ╕ заряд пробив порцеляну. Пролунав дзвеньк╕т. Уламки лишили маленьк╕ пор╕зи на шк╕р╕ Джона. З ляльки вив╕льнився згусток енерг╕╖. Яскравий шар вгризся в плоть земл╕, намагаючись розтерзати все на сво╓му шляху. На пустир╕ з'явилася воронка д╕аметром в к╕лька метр╕в. Вихор почав засмоктувати в себе все живе. Уламки теж засмоктало в темну безодню.
Супутник╕в викинуло на тверду землю. Вони опинилися неподал╕к в╕д будинку Патерсон╕в. Д╕м тр╕щав по швам. В╕конне скло розбилося на др╕бн╕ шматки. Дерев'ян╕ дошки заверт╕лися у вихор╕. Дах п╕дкинуло вверх. Будинок перетворився на м╕сиво, яке п╕дхопив сильний пот╕к пов╕тря. Смерч набирав сили.
Джон п╕дняв ц╕лу ляльку, що лежала на пожовкл╕й трав╕. Поки в╕н дивився на смерч, що приближався до нього, Б╕лл схопив його за плече. Джон почув слово "agenom", яке долинало з вуст чолов╕ка. М╕стер См╕т в╕дчув поштовх ╕ наступно╖ мит╕ вони опинилися в ╕ншому м╕сц╕. Через хвилину до них при╓дналися Кет ╕ Дев╕д.
Вони опинилися в печер╕, яку поглинав морок. Темряву розр╕зало тьмяне св╕тло св╕чок. Супутники йшли по вологому слизькому каменю вглиб чорного тунелю. Б╕лл, який йшов попереду вив╕в ╖х до просторо╖ зали.
Раптом Джон наткнувся на с╕р╕ т╕ла, загорнут╕ в порван╕ полотнян╕ плащ╕. Вигляд вони мали жахливий. ╥хня плоть була покрита численними виразками, к╕нчики пальц╕в перетворились на обвуглен╕ патички, обличчя ус╕ян╕ жовтими пухлинами. Джон не зм╕г довго дивитися на ╖хн╕ спотворен╕ т╕ла ╕ одразу ж в╕двернувся.
-- Не зважайте на цих хворих людей, - промовила Кет, пом╕тивши в╕дразу на обличч╕ Джона. - Колись давним-давно ╖х прокляла одна в╕дьма, яку вони спалили на вогнищ╕. Ходять слухи, що то була зовс╕м не в╕дьма, але факт залиша╓ться фактом.
-- Куди ми прийшли? - запитав Дев╕д.
-- Саме тут ми проведемо ритуал ╕ зв╕льнимо душу Аб╕гель, - промовив Б╕лл. - Скоро тут будуть решта член╕в ордену.
Кр╕зь темн╕ тунел╕ печер почали з'являтися постат╕ в плащах з каптурами. Джон нал╕чив близько сотн╕ людей. ╥хн╕ обличчя прикривали маски. Вони колом оточили супутник╕в. Б╕лл дав знак ╕ вперед вийшла згорблена людина. В руках вона стискала косу.
-- Це велика честь для вас бути присутн╕ми на цьому зборищ╕, - хриплим голосом промовив Пастух. Джон не зм╕г зрозум╕ти, чи в╕н лише прикида╓ться таким нем╕чним або намага╓ться приховати свою справжню сутн╕сть. - Сьогодн╕ настане той день, коли ми зв╕льнимо нашу рят╕вницю. Тисяч╕ рок╕в покол╕ння нашого ордену страждали в╕д хвороб. Але це випробування лише зм╕цнило наш дух. Сотн╕ нем╕чних ╕ заражених можуть полегшено з╕тхнути, бо Серпент дару╓ ╖м свою мил╕сть!
Натовп захоплено похвалив його промову. Пастух доторкнувся худорлявим пальцем до вогкого каменю. Рукою в╕н надряпав пентаграму на п╕длоз╕. Один ╕з член╕в ордена подав йому 5 чорних св╕чок. ╥х було розставлено по к╕нцях пентаграми. Джон одразу вп╕знав цей ритуал. В╕н був, як дв╕ капл╕ води схожий на той, що проводили члени ордену в притулку. ╤ жертвою знову стала Аб╕гель. В╕д його вибору знову залежало ╖╖ життя. Чи варто знову в╕ддавати ╖╖ в руки цих монстр╕в? Може це хитрий план знову зв╕льнити ╖хнього бога?
-- А тепер час зв╕льнити Аб╕гель! - урочисто вигукнув Пастух. - Джоне, будь-ласка в╕ддай мен╕ ляльку. - його худорляв╕ пальц╕ жад╕бно потягнулися до м╕стера См╕та.
Джон руками впився в ляльку. Йому не вистачало духу в╕ддати Аб╕гель в руки цього мерзенного чолов╕ка. В╕н так напружився, що нав╕ть не подумав, чому Пастух дос╕ не прик╕нчив його.
-- Краще в╕ддай йому ляльку, - промовив Дев╕д. Цей голос вив╕в Джона з трансу.
Попеляст╕ руки потягнули ляльку до себе ╕ Джон не став пручатися. Пастух схопив Аб╕гель ╕ поставив ╖╖ в центр пентаграми. Вс╕ в╕д╕йшли за меж╕ накресленого кола. Сотня голос╕в почали монотонно сп╕вати:
