Коли закінчив з валізою Олени, оголосили мій рейс. Летіти вже не хотілося, і я чесно зізнався в цьому Олені. Вона, дивуючись, знизала плечима і хотіла піти.

– Олена, Бог з ним, з відпусткою, я ще встигну полетіти. Давайте я вам допоможу.

На мій подив Олена погодилася, щоправда, перш ніж я взявся їй допомагати, відправила мене в касу здати квиток.

– Мішо, може, все-таки полетите? – запитала вона з посмішкою. – Не можна ж бути таким легковажним.

Нічого не відповідаючи, кулею побіг у касу. Повернувшись, не знайшов на місці Олену. Вибігши на вулицю з переляканими очима, побачив її на автобусній зупинці і радісно помахав рукою.

– Я думала, що все-таки передумаєте і полетите, і не стала вас чекати, – сказала вона і взяла мене за руку.

Тепло, що йшло від руки Олени в одну мить змусило забути про те, що ми десять хвилин тому познайомилися. Я глянув у її великі, чисті очі і розумів, що Олена створена лише для мене одного. Вже в автобусі, по дорозі в місто, ми з нею розмовляли як старі, добрі друзі і я ні крапельки не шкодував про те, що не полетів на відпочинок. Олена ділилася враженнями від поїздки і показувала фото. Я розповідав їй про військове училище і роботу.

Дівчина реготала, коли я пошепки говорив про свої успіхи та невдачі на службі.

Два роки спільного життя з нею пролетіли непомітно. Я був щасливий і збирався зробити пропозицію об,єднати наші долі. Якби не нещасний випадок. Взимку Олена поверталася додому з роботи і переходячи дорогу на пішохідному переході потрапила під машину. Безглузда смерть назавжди позбавила коханої людини. Водій на джипі був в мотлох п'яний і забрав життя ще кількох людей. Потім був суд, вирок. Я хотів задушити цього покидька власними руками на суді, і якщо б не конвой, лежати б йому на кладовищі. Мене силоміць відтягнув адвокат і вивів із зали засідань. Туди я більше не повернувся. Протягом наступного року безпробудно пив. Не міг забути Олену і часто ночами від самотності ридав у подушку. Ночами, закриваючи очі, я бачив її в блакитній сукні, як і при першій нашій зустрічі в аеропорту. Вона стояла і посміхалася. Намагаючись до неї дотягнутися, хапав руками повітря і падав з дивана. Важкий час, який я не зможу забути до смерті.

Наливаючи коньяк я згадав Олену і з небажанням поколупав виделкою в тарілці. Потім були інші жінки, знайомства, зустрічі, але таких почуттів як до Олени, я до жодної з них не відчував. Щоб відволіктися, я взявся за читання. Несподівано я зачепив правою ногою за ніжку крісла і відчув різкий біль. Знімаючи носок побачив на п'яті все ще криваву рану від армійського чобота. Бовтався шматок пластиру і рана була кимось оброблена. Хоча я чітко пам'ятав, що цього не робив. І в цей самий момент знову виник різкий біль в серці. І я втратив свідомість.

– Ельвирочка, ти до мене несправедлива. Я до тебе всією душею, а ти…

Ельвіра скривила губки і підняла келих з вином. Злегка примружилася і посміхнулася. Валера відвернувся і зробив вигляд, що образився.

– Валере, ти думаєш я повірила тобі, що ти йдеш від дружини?

Голос Ельвіри став суворим, незважаючи на випиту пляшку вина. Валера дивився на сцену, де розгорталося грандіозне шоу. Він запросив у ресторан Ельвіру, і зараз вже розумів, що з його затії нічого не вийде. Ельвіра була неприступною фортецею і всі спроби Валерки затягнути її в ліжко були марними.

– Ну перестань ображатися, ти чудова людина і я вдячна тобі за чудовий вечір. Правда. Я так давно нікуди не виходила з дому. Робота, робота, робота. Ввечері телевізор, сон. Нудота.

На Eлвiри була червоного кольору сукня, яка обтягувала чудові форми дівчини. Відкриті перси дівчини принадно піднімалася і Валера кожен раз кидав на неї жадібні погляди. Велика частина чоловіків у ресторані, тільки й дивилися в їхній бік, в душі заздрячи Валерці. На сцену вийшов хлопець з дівчиною танцювати латиноамериканський танець. Їх грація і пластика просто заворожувала. Публіка здивовано застигла, щоб не пропустити жодного руху. Світло в залі згасло і тільки прожектора, змінюючи колір, висвітлювали на сцені двох партнерів. Дівчина в білій, прозорій сукні, піднімала тонкі руки наче лебідь крила і, притискаючись до партнера, злегка здригалася. Сексуальність і ритмічність рухів в поєднанні з музикою, надавали гладким, ковзаючим рухам божевільний темп. Минуле, сьогодення, майбутнє на коротку мить перетворилося на якийсь вакуум, що полонив усіх гостей нічного закладу. Коли танець закінчився і пролунали фінальні акорди, зала буквально вибухнула від оплесків. Люди кричали «браво», і не відпускали танцюристів. Валера аплодував стоячи і ледь не забув про Ельвіру. Вивів його із оціпеніння офіціант з широким підносом в руках. Молодий хлопець поставив салати і нову пляшку вина.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.