Попереду розкинувся центр міста, що поступово переходив у спальні райони, за якими, у свою чергу, тягнулися зелені поля. Цей чудовий вигляд доповнювався м'якими хмаринками, що неспішно пливли небом. Десь там вдалечині можна було побачити гірський кряж, вершини якого приховував густий туман. Саме за ним завжди закінчувався світ яскравого сонця, і починалася територія темряви.

Флоріан витягнув мобільний телефон, сфотографував пейзаж, який лежав перед очима, і надіслав Аврорі. За хвилину отримав повідомлення від дівчини: вона захоплювалася краєвидом і цікавилася, як йому працюється над книгою. Наприкінці тексту стояв сумний смайлик, а перед ним – «щось я скучила».

«Перший розділ майже закінчено, завтра принесу роздруківку. І я скучив. Постійно думаю про тебе…» – відповів він.

Спілкування з дівчиною, думки про неї надихали юнака і разом з тим заважали його кропіткій праці. Він не міг насититися нею в телефонних розмовах і з нетерпінням чекав на зустріч.

Флоріан відчував, що ця книга важлива не лише для нього. Вони бачилися з Авророю лічені рази, їхнє знайомство могло вважатися недавнім. Але дівчина виявляла до нього більший інтерес, ніж люди, яких він знав набагато довше.

Нікого не цікавили його справжні мотиви: чому він не вирушив на роботу, заради якої, власне, навчався в університеті та згодився на попереднє тритижневе стажування в іншому місті.

Батько не телефонував. Напевно, образився, що син не виправдав його сподівань. Спілкування з Ізабеллою і Йосипом обмежувалося буденними справами. Справжніх друзів Флоріан не мав. А знайомі виходили на зв'язок лише тоді, коли щось від нього потребували. Деякі з ввічливості вітали з днем народження, рідше – з іншими святами.

Але що ми звикли вважати ввічливістю? Це здатність людини приховувати любов до самої себе і байдужність до навколишніх.

Чим він займався, що за книгу вирішив написати? Суть справи була відома лише Вірджилу та Аврорі.

Місто огортали сутінки. Ліхтарі вздовж вулиці намагалися розсіяти темряву. Вітер прагнув допомогти їм, та лиш безпорадно шелестів дорогою.

Юнак повечеряв, поклав Вірджила до маленького плетеного кошика на тумбочці. У квартирі панувала тиша. Було темно і самотньо. Світло в кімнаті не вмикалося, єдиним джерелом освітлення залишався монітор. У навколишньому півмороку можна було за бажання відшукати лиховісні обриси: наче хтось сховався у кутку або зачаївся в коридорі. Квітковий горщик з довгим кактусом на підвіконні нагадував гусака з витягнутою шиєю.

Але Флоріан був зайнятий і не дивився навкруги. Він продовжував писати…

Психологи не залишають спроб навчитися групувати людей, виходячи з різних принципів їхньої поведінки. Для цього вони пропонують типології особистості людини.

Звісно, будь-яка подібна класифікація – умовність. Але, тим не менш, певну інформацію і систематизацію може надати.

Наприклад, Карл Юнг запропонував ділити людей на екстравертів та інтровертів. Перші вирізняються легкістю і безпосередністю сприйняття світу, полюбляють спілкування й не схильні до тривалих міркувань. Другі – заглиблені «у себе» люди, їм складно виставляти напоказ власні емоції. Вони схильні до самітності, колекціонування й дотримуються в усьому порядку.

Розподіл навколишніх на дві протилежні групи взагалі характерний для людського сприйняття. Кожен з нас ділить оточення на своїх і чужих, розумних і дурних, добрих і злих.

Якщо йдеться про особистість, то її також можна класифікувати на два типи: свідома й шаблонна.

Шаблонну особистість, у свою чергу, припустимо назвати соціальною. Але не можна не відзначити, що вплив на людину чинить не лише соціум. Колективів може бути безліч: починаючи від глобального масштабу на рівні держави й закінчуючи межами однієї сім'ї, що дотримується певних поглядів і принципів.

Основою шаблонного світогляду є переконаність людини в тому, що світ і процеси, які відбуваються в ньому, постають чітко окресленими та зрозумілими явищами.

Індивід, у якого сформувався шаблонний напрям думок, не довіряє новій інформації, відмінній від звичної, і сприймає її як неправильну. Наявні у нього цінності вважає єдино правильними.

Такі люди не здатні реально оцінювати ситуацію. Їхнє внутрішнє уявлення про світ сформоване за рахунок серії загальноприйнятих понять, які не завжди проектують істину. Їм властиво сприймати колективні очікування як власні бажання.

Вони прагнуть не відрізнятися від групи, керуючись її засадами. Причому не має значення, що це – повноцінний соціальний колектив або якась релігійна секта. Шаблонність не дозволяє їм самостійно робити вибір на основі усвідомлення навколишніх факторів. Вони схильні наслідувати прийняті у групі ідеї, підлаштовуючись під колективні ідеали.

Така людина отримує задоволення від свого життя, лише якщо її поведінка і спосіб мислення можуть бути схвалені суспільством та конкретним колективом, частиною якого вона є.

Для людини з шаблонним мисленням в основі всього лежать стандарти, дотримання яких, на її думку, дає гарантію, що життя буде правильним і стабільним. Без них все здається страхітливим і нестійким та сприймається як відхилення від норми.

Постійний конфлікт таких особистостей зі своїм внутрішнім «Я» у подальшому може викликати серйозні психологічні проблеми: відчуття неповноти життя, гострої незадоволеності. А перебування в перманентному стресовому режимі, озираючись на інших та шукаючи схвалення суспільства, може в підсумку призвести до виникнення різних нервових і психічних розладів.

Разом з тим особистість з шаблонним мисленням має високий ступінь орієнтації в соціумі, тому що керується винятково загальноприйнятими шаблонами, реалізованими в суспільстві.

Свідома особистість – це інший бік медалі. Це люди, здатні об'єктивно усвідомлювати умовність існуючих стереотипів.

Вони розуміють, що кожна людина самостійно визначає для себе пріоритети, та існують найрізноманітніші шляхи, якими можна рухатися. При цьому будь-яка можливість вибору, навіть, здавалося б, найбільш ілюзорного, може грандіозним чином вплинути на життя.

Свідома особистість не дотримується стереотипів і живе так, як вважає за потрібне й найбільш оптимальне для себе, не вимагаючи від себе відповідати очікуванням суспільства, чим кардинально відрізняється від людей з шаблонним мисленням.

Такі люди беруть на себе відповідальність за власні рішення і дії, а не перекладають її на старших в колективі, адептами якого вони є. Вони не шукають спрощення за рахунок звичних очікувань, а самостійно обирають мету і шляхи її досягнення.

Свідомість виникає тої миті, коли людина починає усвідомлювати істинність мотивів власних дій. Не боїться висловлювати особисті висновки, навіть якщо вони суперечать суспільній думці. І відстоює правду, бодай навіть вона є для навколишніх синонімом брехні.

Флоріан півночі просидів за комп'ютером, весь час він писав. Небо з газової сажі перетворилося на залізну лазур, а потім – на синій кобальт. І через відкрите вікно увірвалося до його кімнати – вільне й неприборкане, з вітру і простору, з пилом гаснучих зірок. Воно принесло з собою ранкову прохолоду, повну солодких ароматів далеких місць… і надій.

Вчорашній ранок видався холодним – з пронизливим вітром, дощем і туманом. Червень наче перетворився на жовтень. Але цей день обіцяв бути ясним і теплим. У синьому небі пливли пастельні хмарки, а від вогкого туману не залишилося й сліду.

Флоріан крокував містом. За ним тягнувся легкий шлейф туалетної води, ненав'язливий і досить приємний. У руці він тримав папку з рукописом. Вночі юнак закінчив перший розділ та роздрукував його, щоб Аврора мала змогу прочитати. Це стало приводом для зустрічі. Втім, за тиждень знайомства завдяки довгим телефонним розмовам вони зблизилися настільки, що більше не потребували приводів, аби побачитися.