На мою думку, ╓ чотири фактори, як╕ дають над╕ю зд╕йснити бодай перш╕ кроки до народовладдя в Укра╖н╕. Перший з них - це в╕дставання ╕снуючо╖ в держав╕ соц╕ально╖ практики в╕д реальних потреб населення ╕ усв╕домлення населенням ц╕╓╖ нев╕дпов╕дност╕. Тобто населення вже ментально готове до зм╕н саме в потр╕бному напрямку - децентрал╕зац╕╖, самоврядування, модерн╕зац╕╖ структури держави ╕ структури управл╕ння, ╕ б╕льше того, воно вже д╕╓ в цьому напрямку. (Дуже красномовним у цьому в╕дношенн╕ стало виникнення волонтерського руху). Якщо держава в╕дпов╕дно не в╕дреагу╓ на цей запит низ╕в, напруження в держав╕ зростатиме, що змусить державу до адекватних крок╕в. Позитивним моментом ╓ також наявн╕сть розколу всередин╕ ел╕ти, значна частина яко╖ також впевнена в необх╕дност╕ реформ. Передова частина укра╖нсько╖ сп╕льноти активно працю╓ в ╤нтернет╕, створюючи соц╕альний мережевих рух однодумц╕в, який в перспектив╕ може стати альтернативою ╕снуючим владним органам, механ╕змом прямо╖ демократ╕╖. Його сила в необмежен╕й масовост╕, можливост╕ тако╖ концентрац╕╖ ╕нтелекту, якого не мають в розпорядженн╕ жодн╕ владн╕ органи. ╤ головне, що цей ╕нтелект ╕де знизу, в╕д реального життя. Методи роботи в ╤нтернет╕ можуть бути взят╕ за основу в робот╕ м╕сцевого самоврядування, що зробить цей процес практично безперервним ╕ максимально представницьким.

Другий фактор - наявн╕сть в Укра╖н╕ соц╕ально╖ креативно╖ групи, що швидко зроста╓ ╕ розвива╓ться в русл╕ пост╕ндустр╕альних тенденц╕й. Наприклад, О. Пасхавер в цитован╕й робот╕ вважа╓, що: "Основний конфл╕кт укра╖нсько╖ революц╕╖ розвиватиметься й загострюватиметься м╕ж ол╕гарх╕чними отримувачами монопольно╖ корупц╕йно╖ ренти та укра╖нською пост╕ндустр╕альною сп╕льнотою, що набира╓ сили". Напевно, пост╕ндустр╕альн╕ тенденц╕╖ перемагають не через конфл╕кт ╕ революц╕ю, а через те що вони пропонують б╕льш ефективн╕ ╕ конкурентн╕ механ╕зми орган╕зац╕╖ ╕ ведення справ. В боротьб╕ ╕╓рарх╕╖ ╕ мереж╕ напевно переможе мережа. Пост╕ндустр╕альна хвиля рано чи п╕зно просто зми╓ арха╖чну систему, але в пасивному вар╕ант╕ для цього потр╕бно багато часу. ╤сну╓ нагальна потреба в реформах, а не в революц╕ях, ╕ в цьому сенс╕ пост╕ндустр╕альна сп╕льнота може себе проявити в першу чергу через участь в парламентськ╕й д╕яльност╕, формулюванн╕ ╕ лоб╕юванн╕ в╕дпов╕дних закон╕в, а також в розробц╕ метод╕в ╕ ╕нститут╕в прямо╖ демократ╕╖ на баз╕ нових технолог╕й.

Трет╕й фактор - модерн╕зац╕я. Укра╖на самотужки не зможе подолати технолог╕чне в╕дставання ╕ буде змушена пустити сюди широким потоком ╕ноземний кап╕тал ╕ ╕ноземних п╕дпри╓мц╕в. Але цей "широкий пот╕к" можливий лише за умов ╕нвестиц╕йно╖ привабливост╕ Укра╖ни, тобто сприятливих законодавчих умов ╕ реального "кл╕мату". В цьому ж напрямку д╕╓ участь в м╕жнародному конкурентному ринку, що спонука╓ до технолог╕чно╖ модерн╕зац╕╖. Модерн╕зац╕я сформу╓ технолог╕чно ╕ншу людину. А зм╕ни в технолог╕╖ завжди приводять до в╕дпов╕дних зм╕н в орган╕зац╕╖ ╕ ментальност╕. Так само Укра╖на буде змушена вмонтуватися в глобальний економ╕чний механ╕зм, де основним елементом стають економ╕чн╕ зв'язки, "ланцюжки вартост╕", що утворюються м╕ж р╕зними п╕дпри╓мствами в р╕зних кра╖нах з метою оптим╕зац╕╖ трудового, ╕нтелектуального, сировинного ╕ виробничого ресурс╕в уже в св╕товому масштаб╕. ╤ це стане одним з фактор╕в переходу на передов╕ св╕тов╕ стандарти.

╤ нарешт╕, четвертий фактор, на м╕й погляд, найважлив╕ший - виховання. Мозок дитини - чистий лист, на який можна записати що завгодно ╕ надати будь-яку спрямован╕сть ╕нтелекту. Душа створю╓ться практиками, як╕ дають можлив╕сть ╖╖ ц╕леспрямованого формування (якщо починати з достатньо раннього в╕ку), у в╕дпов╕дност╕ до бажаних ц╕нностей. Осв╕та людини повинна бути нац╕лена в першу чергу на виховання, створення характеру, а не на отримання знань, бо це ╓ менша проблема. Людина, що пройшла хорошу школу виховання ма╓ г╕дн╕сть ╕ характер. З не╖ складно зробити гарматне м'ясо ╕ нею важко ман╕пулювати, але з таких людей створюються ун╕кальн╕ колективи ╕ буду╓ться громадянське сусп╕льство. Це ╓ те, що ма╓ назву людський кап╕тал ╕ соц╕альний кап╕тал. Виховання кошту╓ дорого, але ╕ в╕ддача набагато перевищу╓ ус╕ вкладення. Якщо ми хочемо мати достойний народ, треба його виховувати, ╕ не стояти за ц╕ною цього питання. Ц╕леспрямоване виховання п╕дростаючого покол╕ння - найкоротший шлях до в╕дпов╕дно╖ зм╕ни сусп╕льно╖ св╕домост╕. (Як це не дивно, в наш час цьому перешкоджа╓ ╓вропейська ╕деолог╕я гуман╕зму, право батьк╕в виховувати д╕тей зг╕дно власних переконань, а школа ма╓ лише надавати осв╕ту, навчати. Здорове сусп╕льство повинно культивувати сусп╕льн╕ ц╕нност╕, ╕ на жаль, цей процес неможливий без балансу сусп╕льних ╕ ╕ндив╕дуальних ╕нтерес╕в).

Саме тотал╕тарн╕ держави надають великого значення вихованню д╕тей, бо на цьому шляху найпрост╕ше створити ╓дн╕сть нац╕╖ ╕ потр╕бну ╖╖ спрямован╕сть. Ми зна╓мо, як д╕ти репресованих дворян перевиховувались в дитячих будинках по методу А.С. Макаренко ╕ ставали переконаними комсомольцями ╕ комун╕стами. Так само в н╕мецькому Г╕тлер'югенд╕ (заснований в 1922 роц╕) виховання д╕тей починалося з 10 рок╕в п╕д гаслом "Кров ╕ честь", ╕ його вихованц╕ - "орлята фюрера" вдосталь полили кров'ю поля ╢вропи. Не дивно, що в Рос╕╖ на зм╕ну патр╕отичному чи громадсько-патр╕отичному вихованню активно впроваджу╓ться в╕йськово-патр╕отичне виховання, що форму╓ "потребность в достойном, самоотверженном, вплоть до самопожертвования, служении Родине". (З методично╖ розробки). "Орлята Пут╕на" готуються до виходу на ╕сторичний старт. Насправд╕ мова йде про вирощування гарматного м'яса ╕ агресивну пол╕тику зг╕дно з анахрон╕чними традиц╕ями нац╕онально╖ держави XIX стол╕ття, що не ма╓ н╕чого сп╕льного з ╕нтересами народу.

Методи виховання ╕снували з давн╕х-давен, але особливо розвинулися за час╕в панування тотал╕тарних рел╕г╕й чи ╕деолог╕й на основ╕ в╕дпов╕дних практик. Рел╕г╕йн╕ практики, поширен╕ перш за все в монастирях, першорядне значення надавали очищенню душ╕ в╕д ╕нстинкт╕в, зв╕риного нутра, низьких пристрастей, як╕ були ч╕тко ╕дентиф╕кован╕ ╕ класиф╕кован╕. З ╕ншого боку, культивувалась п╕днесен╕сть, аскетизм, те що в╕др╕зняло людину в╕д тварини, з метою перетворення людини в д╕йсного роб╕тника на Господн╕й нив╕. Так само рел╕г╕йн╕ школи на перше м╕сце ставили виховання, а не вивчення грамоти. Але виховання душ╕ само по соб╕ не пов'язане з рел╕г╕йною практикою, це ╓ ╕нший незалежний вим╕р явища, так само, як об'╓ктом служ╕ння може бути далеко не т╕льки один Бог. Так наприклад, система виховання д╕тей в англ╕йських цив╕льних школах (включно з т╕лесними покараннями) багато чого запозичила з практик пуритан, що явно залишило сл╕д на характерному тип╕ англ╕йського джентльмена, але вже не мала рел╕г╕йно╖ спрямованост╕. (Не в останню чергу завдяки ц╕й систем╕ виховання Англ╕я стала володаркою св╕ту). В наш╕ часи людство усв╕домило, що не ╕сну╓ абсолютних ц╕нностей ╕ абсолютних ц╕лей, як╕ на вс╕ часи стали б м╕рилом ус╕х явищ ╕ вчинк╕в. Разом з тим ц╕л╕сна соц╕альна система не може обходитись без сусп╕льних ц╕нностей, ╕ втрата в сусп╕льств╕ ц╕нн╕сних ор╕╓нтир╕в явля╓ собою симптом кризового стану. А тому "разом з остаточною втратою ╕деалу народ остаточно втрача╓ свою душу; в╕н перетворю╓ться в жменю ╕зольованих ╕ндив╕д╕в ╕ ста╓ тим, чим був з самого початку, - натовпом". (Г. Лебон). В╕дпов╕дне виховання допомага╓ зберегти, а може нав╕ть в╕дновити втрачену душу народу. Вт╕м, створення системи виховання, яка би в╕дпов╕дала ╕нтересам сусп╕льства, можливе лише при наявност╕ певного р╕вня народовладдя.

Сьогодення породило ще один виклик ╕ нову глобальну проблему - безпеки. В╕д╕йшов у минуле т╕сний зв'язок м╕ж нац╕ональним суверен╕тетом ╕ нац╕ональною безпекою. На передн╕й план виходять засоби колективно╖ безпеки, що мають стримувати кра╖ни в╕д спокуси загарбати сус╕да чи розв'язати глобальний конфл╕кт. Ця нова реальн╕сть зм╕нила наш╕ уявлення про нац╕ональну безпеку ╕ сам характер безпеки, бо внасл╕док цього радикально зм╕нився характер агресивних д╕й, в╕д прямо╖ агрес╕╖ до опосередковано╖. (Багатий матер╕ал щодо цього дають агресивн╕ д╕╖ Рос╕╖ - правонаступниц╕ СРСР, яка не т╕льки використову╓ методи прямо╖ ╕ непрямо╖ агрес╕╖, успадкован╕ в╕д комун╕стично╖ ╕мпер╕╖, але й продовжу╓ творчо ╖х вдосконалювати). Н╕ системи колективно╖ безпеки, н╕ людство в ц╕лому ще не встигли виробити адекватн╕ методи запоб╕гання ╕ протистояння щодо такого типу непрямих д╕й. З ╕ншого боку, вдосконалення технолог╕╖ озбро╓нь ╕ засоб╕в комун╕кац╕╖ надзвичайно посилили можливост╕ терористичних угрупувань, особливо, коли вони мають державну п╕дтримку. Могутн╕сть держави не ста╓ запорукою захищеност╕ населення в╕д терористичних загроз. Як пише Зб╕╜н╓в Бжез╕нський "В епоху глобал╕зац╕╖ в╕дсутн╕сть безпеки перетвориться на тривалу реальн╕сть, а прагнення до нац╕онально╖ безпеки - на предмет пост╕йно╖ турботи". (Виб╕р: св╕тове панування чи св╕тове л╕дерство. 2004). В цьому сенс╕ найб╕льшу небезпеку несуть в╕йни з ╕деолог╕чним п╕д╜рунтям, в╕йни не на життя, а на смерть, як╕ нав╕ть можуть бути ц╕леспрямовано самогубними для агресора.