Якщо не рахувати сили швидкого реагування (EUFOR) чисельн╕стю б╕ля дев'яти з половиною тисяч вояк╕в, то ╢вропейський Союз (╢С) не ма╓ об'╓днаних збройних сил, та й сили нац╕ональних держав не справляють великого враження (Франц╕я - 320 тис., заплановане зменшення до 225 тис., Британ╕я - 180 тис., Н╕меччина - 70 тис. Для пор╕вняння - Рос╕я, понад м╕льйон). Даючи загальну оц╕нку ╢С, З. Бжез╕нський приводить слова французького коментатора - "первородний гр╕х ╢вропи, в╕д якого вона дос╕ не очистилася, - у тому, що ╖╖ зачинали в службових каб╕нетах. А ще в тому, що вона там процв╕та╓. Сп╕льна доля не буду╓ться на таких п╕двалинах, - це так само, як закохатися в показники зростання чи квоти на молоко". Д╕йсно, ╢С утворився не в в╕йн╕ за незалежн╕сть ╕ не в революц╕╖, а ╓ продуктом б╕льш як п╕встол╕тньо╖ еволюц╕╖ (починаючи з 1951 року), п╕двалинами яко╖ ╓ не ╕деолог╕я, не рел╕г╕йний фундаментал╕зм, не пас╕онарн╕сть ╕ не сп╕льна б╕да, а добросус╕дство, вза╓мна вигода ╕ вза╓мна допомога. Нарешт╕ ╕ррац╕ональн╕ п╕дстави - етн╕чна, рел╕г╕йна, ╕деолог╕чна, традиц╕йна, "голос земл╕ ╕ кров╕", "исконно наши земли", "территория русского мира", "розширення житт╓вого простору" - все те що створювало т╕ сам╕ в╕йн, заворушення, бунти ╕ революц╕╖ - усе це залишилось у минулому. Все що створю╓ еволюц╕я, що вижива╓ серед безл╕ч╕ альтернатив, ма╓ шанс на довге життя. ╢С явля╓ собою як╕сно новий продукт еволюц╕╖, створений на найб╕льш м╕цн╕й - матер╕альн╕й основ╕ ╕ на основ╕ свободи, а тому в╕н ма╓ ус╕ шанси не т╕льки на подальше життя, але й на подальшу еволюц╕ю ╕ вдосконалення. Сила - в свобод╕. Але ця свобода знаходиться п╕д все зростаючим тиском бюрократ╕╖, а бюрократ╕я не спроможна швидко реагувати на нов╕ виклики, що повстають перед ╢вропою.

Загально╓вропейська миролюбн╕сть ╕ заспоко╓н╕сть створила атмосферу умиротвореност╕, п╕д д╕ю яко╖ попала також Укра╖на. А тому агресивн╕ д╕╖ з боку Рос╕╖ стали для не╖ наче гр╕м серед ясного неба. Ран╕ше нам здавалося, що тероризм це д╕йсно проблема, яка нароста╓, але нас вона не стосу╓ться, бо в даному випадку д╕йсно "наша хата скраю". Та забули про "старшого брата". Д╕╖ Рос╕╖ по в╕дношенню до Укра╖ни прийнято характеризувати новим терм╕ном, г╕бридна в╕йна. Анал╕тики характеризують г╕бридну в╕йну, як комплексне застосування пол╕тичних, економ╕чних, ╕нформац╕йних (дез╕нформац╕я, ман╕пулювання, фальшування под╕й, лоб╕ювання, шантаж), дипломатичних ╕ ╕нших нев╕йськових засоб╕в, що реал╕зуються з опорою на в╕йськову силу - обмежене застосуванням в╕йськово╖ сили ╕ спец╕альних в╕йськ, п╕дтримка незаконних в╕йськових формувань, опозиц╕йних, сепаратистських рух╕в ╕ приватних во╓н╕зованих формувань, п╕дтримка ╕ орган╕зац╕я партизанських, диверс╕йних ╕ терористичних рух╕в з метою п╕дриву в╕йськового, оборонного ╕ економ╕чного потенц╕алу противника, ╕нформац╕йно-психолог╕чного тиску, створення нестаб╕льност╕ ╕ хаосу в кра╖н╕ ╕ подальшим фактичним захопленням влади (вже, можливо, через пряму в╕йськову агрес╕ю п╕д виглядом миротворчо╖ д╕яльност╕).

Насправд╕ в цьому нема╓ н╕чого нового, чого б традиц╕йно не застосовував б╕льшовицький, а пот╕м, комун╕стичний режим по всьому св╕ту, починаючи з 1918 року ╕ аж до розвалу Союзу. (Про це яскраво св╕дчить, зокрема, коротка ╕стор╕я ╕снування УНР). Новим тут був масштаб явища ╕ безпрецедентне по ╕нтенсивност╕ промивання м╕зк╕в, а також наполегливе бажання видавати св╕тов╕й сп╕льнот╕ силове втручання за миротворчий акт - запоб╕гання геноциду, або ж "принуждение к миру". Кр╕м того, Рос╕я в╕дшл╕фову╓ ╕снуюч╕ методи ╕ форми ╖х вза╓мозв'язку доводячи ╖х до досконалост╕. Усе це виводить дане явище на як╕сно ╕нший р╕вень, що спонука╓ визначати його в ╕нших терм╕нах, але головне, щоб св╕това сп╕льнота ч╕тко визначилась в поняттях, не плутала причини з насл╕дками, як це траплялось, усв╕домила потенц╕альну глобальну загрозу в╕д под╕бних явищ ╕ терм╕ново почала розробляти методи протид╕╖. (Див. наприклад, Володимир Горбул╕н, Г╕бридна в╕йна: все т╕льки почина╓ться... "Дзеркало тижня", N11, 2016).

"Г╕бридн╕ спецоперац╕╖" мали одну сп╕льну рису - як правило вони починалися в момент, коли в кра╖н╕ наступала криза. Це був так званий, метод управл╕ння кризами, коли кра╖на втрача╓ керован╕сть ╕ виника╓ хаос. В таких умовах ц╕леспрямован╕ д╕╖, що були п╕дготовлен╕ роками попередньо╖ роботи, можуть забезпечити розвиток под╕й в потр╕бному напрямку ╕ дати запланований результат. Насправд╕ це ╓ метод будь-якого хижака, який напада╓ на хвору чи ослаблену тварину. У Пут╕на, вихованця КДБ, добре навченого в╕дпов╕дним методам, не м╕г не спрацювати рефлекс хижака в момент державно╖ кризи на Укра╖н╕, в╕н "схопив наживку", чим показав себе не в рол╕ державного стратега, а як спецслужбовець, що поводиться ситуативно, без анал╕зу далеких насл╕дк╕в сво╖х д╕й. ╤ зараз в╕н сидить "на гачку", не маючи уявлення щодо подальших крок╕в. (Зараз стало ясно, що спецоперац╕╖ на Укра╖н╕ готувалися досить давно. Ще в грудн╕ 2005 року А.╢. Пург╕н ╕ компан╕я створили сепаратистську орган╕зац╕ю "Донецкая республика". Методика захоплення територ╕╖ була знову ж таки в╕дпрацьована в Груз╕╖ 2008 року, коли агресивн╕ д╕╖ сепаратистського утворення, провокують зустр╕чн╕ д╕╖ кра╖ни, п╕сля чого вводяться "миротворц╕" з метою "принуждения к миру"). Гранд╕озна задача створення "Новорос╕╖" в╕д Харкова до Одеси стала занадто складною для кремл╕вських хлопц╕в - р╕вень старого КДБ для них виявився недосяжний.

Причини зм╕ни характеру в╕йни не т╕льки пол╕тичн╕, пов'язан╕ з ╕снуванням наднац╕ональних угрупувань, оборонних союз╕в ╕ т╕сних глобальних економ╕чних зв'язк╕в, але значною м╕рою технолог╕чн╕, де найб╕льшу роль грають нов╕ ╕нформац╕йн╕ засоби, що дали можлив╕сть створити нову як╕сть, яка ма╓ назву, мережа. Мережа невеличких терористичних чи нап╕впартизанських угрупувань, або нав╕ть окремих людей, становить фактично ╓диний орган╕зм, що здатен пост╕йно контролювати певну територ╕ю, моб╕льно перет╕кати ╕ концентруватись в потр╕бних, або сприятливих ╕ найменш захищених м╕сцях. Це вже зовс╕м ╕нша як╕сть, пор╕вняно з партизанським рухом час╕в Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. (Вт╕м, нав╕ть в т╕ часи, Н╕меччина була змушена пост╕йно утримувати, наприклад, на територ╕╖ Югослав╕╖ 30-тисячне угрупування, виключно для протид╕╖ партизанам). Терористичний, розпод╕лений по сусп╕льству орган╕зм, под╕бно в╕русн╕й ╕нфекц╕╖, що розповсюджу╓ться по т╕лу людини ╕ спричиня╓ хворобу, так само виклика╓ хворобу сусп╕льства, вселя╓ почуття страху, тривоги, п╕дозр╕лост╕, невпевненост╕, не говорячи вже про матер╕альн╕ ╕ людськ╕ втрати. Це сила, що ╕сну╓ скр╕зь ╕ н╕де, яка поступово знищу╓ кра╖ну. Арм╕я, з ╖╖ гарматами, танками, ракетами, нав╕ть високоточною збро╓ю, абсолютно безсила проти под╕бних загроз. Терористи можуть на протяз╕ довгого часу накопичуватись у великому м╕ст╕, збирати необх╕дну ╕нформац╕ю ╕ матер╕альне забезпечення, планувати д╕╖, а пот╕м починати вже видиму в╕йну. Разом з тим мережа створила ще один новий феномен - орган╕зац╕╖, що не мають л╕дера, а тому з ними набагато важче боротися. (Цей феномен ╕снував ран╕ше в трудових колективах, що самоорган╕зуються, а тут мова йде про в╕йськов╕ д╕╖).

Чи можливо протистояти таким загрозам? В╕дпов╕дь дуже проста - держава не може, а сусп╕льство може, тому що хворобу сусп╕льства може подолати т╕льки само сусп╕льство, за нього цього н╕хто не зробить. Але при одн╕й умов╕ - якщо це в сво╖й основ╕ здорове ╕ достатньо орган╕зоване сусп╕льство. (Держава бореться з загрозами "класичним" методом - створю╓ потужну орган╕зац╕ю з роздутим штатом, яка буде контролювати усе сусп╕льство ╕ зробить його життя нестерпним). Тенденц╕я до створення приватних охоронних п╕дпри╓мств ╕сну╓ давно, причому в ц╕лому св╕т╕. Вже починаючи з час╕в "Червоних бригад", високопосадовц╕ не можуть соб╕ дозволити в╕льно ходити в к╕нотеатр чи на базар, як це роблять прост╕ громадяни. Число прац╕вник╕в охоронних ╕ ╖м под╕бних ф╕рм зб╕льшу╓ться випереджаючими темпами ╕ в деяких кра╖нах вже перевищу╓ чисельн╕сть штату державних силових орган╕в. З одного боку, як було вже сказано, це св╕дчить, що держава неспроможна повноц╕нно виконувати функц╕ю захисту сво╖х громадян. З ╕ншого - ми бачимо, що св╕това сп╕льнота вступила (може ще не повн╕стю) в пер╕од нових ╕сторичних виклик╕в, проявом яких ╓ тероризм, що поступово ста╓ соц╕альною нормою. ╤ треба сприймати цей новий стан, як ╕снуючу реальн╕сть. Виника╓ питання, чи рац╕онально створювати паралельну державн╕й приватну систему захисту в╕д потенц╕йних загроз, що знову ж таки потребуватиме величезних сусп╕льних видатк╕в ╕ стане ще одним тягарем на ши╖ сусп╕льства?