Прагнення до приватно╖ власност╕ також ма╓ ╕нстинктивну природу, бо так само властиве св╕ту тварин. Як ╕ серед людей, воно супроводжу╓ться в╕дпов╕дними, ╕ часто досить складними, ритуалами (наприклад, тварини м╕тять кордони сво╖х волод╕нь за допомогою екскремент╕в). Тому ритуали - найб╕льш древн╕ форми соц╕альних практик людства. Прагнення до ритуальних д╕й, ритуал╕зац╕я процедур з метою надання ╖м б╕льш високого, надбуденного (╕ррац╕онального, м╕стичного, сакрального) смислу чи статусу, так само ма╓ кор╕ння в ╕нстинктивних складових людсько╖ ментальност╕.
Ус╕ ц╕ складов╕ вт╕лен╕ в базов╕й общинн╕й ментальност╕, притаманн╕й людському сусп╕льству на протяз╕ десятк╕в тисяч рок╕в. Колектив╕зм, колективна в╕дпов╕дальн╕сть, дов╕ра до сво╖х, насл╕дування традиц╕й ╕ ритуал╕в, повага до старших, покора старшим ╕ л╕деру, турбота щодо сп╕льних ╕нтерес╕в, недов╕ра ╕ ворож╕сть до чужих - типов╕ риси цього типу ментальност╕. Вона явля╓ собою той "пакет", що безкоштовно да╓ться кожн╕й людин╕ ╖╖ далекими предками, ╕ дал╕ на цьому фундамент╕ ╖й пропону╓ться створювати надбудову. Ось ця надбудова завжди культурно обумовлена, вона створю╓ться середовищем.
Здавалося б, ╕нстинкти могли впливати на соц╕альн╕ явища в людському сусп╕льств╕ т╕льки на досить ранн╕х стад╕ях його розвитку, на р╕вн╕ арха╖чних общин. Насправд╕ ж, вони до цього часу продовжують створювати базов╕ п╕дстави соц╕ально╖ орган╕зац╕╖ ╕ соц╕альних явищ. Справа в тому, що соц╕альн╕ процеси, зазвичай (коли нема╓ екстремально╖ ситуац╕╖, чи ситуац╕╖ виклику) проходять в режим╕ узгодження з ментальн╕стю сусп╕льства, бо ╕накше вони викликають напруження ╕ нестаб╕льн╕сть. Тому вс╕ соц╕альн╕ явища несуть в соб╕ оту ╕ррац╕ональну складову, що як ка╖нова печать супроводжу╓ розвиток людства. Узгодження соц╕альних явищ з ментальн╕стю формал╕зувалась в систем╕ права (сусп╕льного чи м╕жнародного, писаного чи не писаного). Наприклад, право власност╕, п╕дкр╕плене правом сильного, еволюц╕онувало в форму родово╖ власност╕, (яка була поширена, наприклад, серед народ╕в Кавказу ще до к╕нця 19 стол╕ття), в право власност╕ роду, чи л╕дера на обширн╕ територ╕╖, захоплен╕ п╕д час в╕йськових поход╕в, чи отриман╕ в╕д ╕ншого л╕дера, разом з правом грабувати п╕двладний народ, в право власност╕ одних людей по в╕дношенню до ╕нших (рабство в р╕зних формах). Цей ╕нстинкт власност╕ вчува╓ться в словах монарха, "м╕й народ", ╕ ц╕лковитому законному прав╕ посилати цей народ в м'ясорубку в╕йни ╕ ц╕лковит╕й згод╕ цього народу ставати гарматним м'ясом, воно в законному прав╕ виселяти завойований народ з його р╕дних земель чи продавати його в рабство, воно у ц╕лковит╕й впевненост╕ сп╕льноти, що все те, що завойоване нашими предками - все наше, воно в готовност╕ рос╕янина середньо╖ полоси Рос╕╖ не вагаючись стати на захист "исконно наших" Курильських остров╕в, чи "расширять пределы Русского мира на исконно наших территориях Новороссии". Тут ми ма╓мо по╓днання ╕нстинкт╕в власност╕, приналежност╕ ╕ п╕дкорення вол╕ л╕дера. Приналежн╕сть людини до чогось великого ╕ сильного, як продовження колектив╕стсько╖ общинно╖ ментальност╕, сама по соб╕ п╕дносить ╖╖ самооц╕нку. Зб╕льшення, розширення, посилення - надиха╓ людину, мотиву╓ ╕ спрямову╓ ╖╖ активн╕сть, об'╓дну╓ сп╕льноту. ╤ власне в цьому полягають ментальн╕ п╕дстави позитивного сприйняття "сильно╖ держави", авторитарно╖, а то й тотал╕тарно╖ влади, вожд╕в, "сильно╖ руки", "батька нац╕╖", в╕дчуття себе малою частинкою потужного ╕ непереможного механ╕зму, що п╕дкорю╓ народи ╕ захоплю╓ земл╕, щоб сонце не заходило на наших волод╕ннях, "...Чтоб от Японии до Англии сияла Родина моя", сакрального в╕дчуття, що ╕сну╓ великий господар, який все контролю╓, все бачить, про вс╕х п╕клу╓ться. В цьому також проявляються риси колективно╖ в╕дпов╕дальност╕, що панувала в общинах, ╕ вона ж створю╓ ментальн╕ п╕дстави патернал╕зму ╕ фашизму. З ╕ншого боку, зменшення, ослаблення, втрата територ╕й - створю╓ напруження, пов'язане з перспективою втрати як власност╕, так ╕ приналежност╕, чи втрати в╕дпов╕дних ц╕нностей. Це напруження виклика╓ ментальн╕ реакц╕╖ ╕ншого типу - покладання на власн╕ сили, самоорган╕зац╕я, ╕ндив╕дуальна в╕дпов╕дальн╕сть за майбутн╓, а при сильних викликах - прагнення до адаптац╕╖ в нових умовах з найменшими втратами, пристосування, перех╕д на сторону переможця (визнання нового л╕дера), "Стокгольмський синдром" ╕ нарешт╕, згода з неминучим ╕ пасивне сприйняття неминучого в вар╕ант╕ непереборно╖ сили.
Все це переплетено проявами ╕сторично╖ пам'ят╕, яка перетворю╓ться в пол╕тичний ╕ геопол╕тичний фактор. Характерний приклад - московськ╕ княз╕ Рюрикович╕, що були нащадками ки╖вських Рюрикович╕в, вважали ц╕лком законним право московських княз╕в, чи п╕зн╕ше Великорос╕╖ на волод╕ння Ки╓вом, чи Малорос╕╓ю. Це почуття правом╕рност╕ претенз╕й Рос╕╖ на волод╕ння Укра╖ною також укор╕нено в ментальност╕ практично вс╕х рос╕ян, для яких Ки╖в залиша╓ться землею ╖х предк╕в "матерью городов русских", об╕тованою землею, з ╖╖ святинями, печерами, хрещенням Рус╕, ╕ вся рос╕йська ╕стор╕ограф╕я, починаючи з М. Карамз╕на пронизана отим в╕дчуттям спадко╓мност╕, ╓дност╕ ╕, в╕дпов╕дно, законност╕ волод╕ння Укра╖ною, а також - ц╕лковито╖ впевненост╕ в тому, що всяк╕ особливост╕ розвитку Мало╖ Рус╕, вс╕ прояви козаччини "и прочей дикой необузданности" поступово повинн╕ бути "причесан╕" ╕ ун╕ф╕кован╕ до р╕вня "полного единообразия и имперского порядка". Не дивно що в╕дх╕д Укра╖ни в╕д Рос╕╖ сприйма╓ться через призму рос╕йсько╖ ментальност╕ спочатку, як "розр╕зання по живому", пот╕м - по принципу рос╕йського присл╕в'я, "вернись, я все прощу" ╕ нарешт╕, "так не доставайся же ты никому!". Не менше вража╓ феномен "сарматського м╕фу" - стосовно походження польсько╖ шляхти в╕д войовничих сармат╕в, як╕ в свою чергу - нащадки славного Яфета, сина прабатька Ноя, в той час як посполит╕ хлопи, ясна р╕ч, нащадки Хама. В ус╕ часи походження само по соб╕ ставало непохитною п╕дставою прав власност╕, стану, статусу ╕ пол╕тично╖ лег╕тимност╕. Ще в XX стол╕тт╕ в деяких штатах Америки д╕яв принцип "капл╕ кров╕", зг╕дно якого будь-яка незначна частина негритянсько╖ кров╕ перетворювала людину в недолюдка.
Те саме стосу╓ться базового соц╕ального в╕дношення, св╕й-чужий - плин часу н╕як на ньому не позначився. Цив╕л╕зован╕ англ╕йц╕ час╕в Ол╕вера Кромвеля, за пер╕од з 1641 по 1652 р╕к знищили 500 тисяч ╕рландц╕в ╕ ще 300 тисяч продали в рабство. Населення ╤рланд╕╖ зменшилось на 60 в╕дсотк╕в за десять рок╕в, але на цьому процес работорг╕вл╕ не завершився, в╕н ╕нтенсивно продовжувався до 1798 року, а остаточно завершився т╕льки в 1839 роц╕. Ц╕ факти дивують, бо мова йде про стосунки до представник╕в тако╖ ж само╖ б╕ло╖ раси ╕ то╖ ж само╖ християнсько╖ в╕ри. Вс╕м в╕дом╕ явища геноциду ╓вре╖в п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, як╕ стали результатом ╕нтенсивно╖ пропаганди ╕ в╕дпов╕дно╖ пол╕тики, але чим пояснити випадки жахливого в╕дношення до сво╖х сп╕вгромадян-╓вре╖в з боку польського цив╕льного населення в т╕ ж сам╕ часи, яке досл╕джу╓ Ян Томаш ╫росс (Jan Tomasz Gross)? Я прив╕в приклади цив╕л╕зованих кра╖н - н╕мц╕ створили одну з найвищих св╕тових культур, а в Польщ╕ близько половини населення - потомственн╕ шляхтич╕ ╕ Польща пиша╓ться сво╖ми демократичними традиц╕ями.
Зростання р╕вня загально╖ культури приводить до розширення сфери "сво╖х". На зор╕ цив╕л╕зац╕╖ цьому сприяли торгов╕ стосунки, що вгамовували лют╕сть варвар╕в ╕ формували новий тип ментальност╕ - ринковий, в тому ж напрямку д╕яли св╕тов╕ рел╕г╕╖, як╕ декларували братськ╕ в╕дносини м╕ж "сво╖ми", дал╕ людина вийшла на р╕вень усв╕домлення себе частиною "велико╖ общини" - нац╕╖, держави, ╕мпер╕╖, нарешт╕, в наш час в╕дбува╓ться процес формування планетарно╖ людсько╖ сп╕льноти ╕ в╕дпов╕дно зм╕ню╓ться ментальн╕сть - усв╕домлення себе частиною р╕зноман╕тного ╕ р╕знобарвного людства. Але в мене нема╓ найменшого сумн╕ву, що в ситуац╕╖ глобального катакл╕зму, що поставить людство на межу виживання, дуже швидко виникне зворотний процес подр╕бнення сусп╕льства аж до р╕вня общин, ╕ т╕льки на цьому р╕вн╕ у людини залишаться "сво╖", а вже в сус╕дньому будинку, чи сус╕дн╕й землянц╕ - чуж╕, яких можна використовувати як ресурс для виживання. ╤ весь той здобуток цив╕л╕зац╕╖, вся та ментальна надбудова, що формувалися тисячол╕ттями, за л╕чен╕ роки, чи нав╕ть м╕сяц╕, буде здута в╕тром нев╕дворотно╖ сили, ╕ буде оголене ядро, яке визнача╓ ту базову внутр╕шню суть людини, з якою вона багато тисячол╕ть тому вийшла на старт цив╕л╕зац╕╖. Бо та ╖╖ суть формувалася м╕льйонами рок╕в еволюц╕╖, ╕ була заф╕ксована в генетичн╕й пам'ят╕. (Вт╕м, п╕сля завершення катакл╕зму людство може досить швидко вернутись до цив╕л╕зац╕╖, ╕ тяжк╕ часи залишаться т╕льки в спогадах, н╕чних кошмарах ╕ патолог╕чних станах, але це вже ╕нший аспект проблеми). Людина може в╕дчувати себе членом широко╖ сп╕льноти, нав╕ть планетарно╖, але в не╖ завжди залиша╓ться потреба в найближчому кол╕ "сво╖х", близьких, р╕дних. ╤ в╕дсутн╕сть найближчого кола, яка може бути обумовлена ситуац╕╓ю або ╕ндив╕дуал╕змом людини, ста╓ для не╖ одним з найтяжчих психолог╕чних випробувань, бо не знаходить задоволення природний соц╕альний ╕нстинкт людини, ╕ життя для не╖ втрача╓ сенс.
