Для мене особисто це був сигнал - т╕ роздуми про Укра╖ну, укра╖нство, майбутню долю кра╖ни, як╕ на протяз╕ довгих рок╕в велись, так би мовити, в "фоновому режим╕", щодо яких я не мав жодних ╕люз╕й в план╕ ╖х актуальност╕ чи затребуваност╕, ╕ з якими я н╕коли не збирався д╕литись, раптом стали на в╕стр╕ актуальних под╕й. В розмовах з людьми я зрозум╕в, що сух╕ факти нашо╖ ╕стор╕╖ практично ╕снують сам╕ по соб╕, не вписан╕ в сьогодення. Найб╕льш гостре питання - що ми за народ? Яким чином св╕дом╕сть руса зм╕нилася св╕дом╕стю укра╖нця? В чому полягають власне укра╖нськ╕ ц╕нност╕? ╤ чи збер╕гають т╕ ц╕нност╕ актуальн╕сть для сьогодення, а найважлив╕ше - для майбутнього? Мен╕ захот╕лося показати не т╕льки пер╕од зародження Укра╖ни, але й те як наша ╕стор╕я пов'язана з загальною ╕стор╕╓ю в актуальному для сьогодення питанн╕ - державотворення.
Ун╕кальн╕сть Укра╖ни, про яку я говорив ран╕ше, поляга╓ в тому, що вона виникла як бездержавне утворення. Згодом вона адаптувалась до умов сус╕дн╕х держав, в як╕ була ╕нкорпорована, але продовжувала ╕снувати не зменшуючись, ╕ врешт╕-решт перетворилась в одну з найб╕льших кра╖н ╢вропи. Це ╓ св╕доцтво потенц╕алу укра╖нсько╖ ╕де╖ ╕ укра╖нського народу. Под╕╖ Майдану, провал амб╕тного проекту "Новорос╕я 2" в╕д Харкова до Одеси показали, що потенц╕ал народу, бо власне народ, а не держава були руш╕йною силою опору, ще не вичерпав св╕й потенц╕ал, п╕д попелом ще тл╕ло вуг╕лля, яке знову запалало полум'ям. Це полум'я означа╓ активн╕сть народу яка ма╓ бути певним чином спрямована. ╤ цю спрямован╕сть ма╓ надати ел╕та - в цьому поляга╓ ╖╖ ╕сторична м╕с╕я в цей визначальний пер╕од нашо╖ ╕стор╕╖. Ця спрямован╕сть ма╓ бути узгоджена з нашою ментальн╕стю, нашим р╕внем технолог╕╖, сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖, нашими природними можливостями, нарешт╕ - нашим оточенням ╕ загальними тенденц╕ями ╓вропейських ╕ св╕тових процес╕в. ╤ншими словами, вона ма╓ бути конкретна, специф╕чна для Укра╖ни ╕ являти собою, як тепер говорять "дорожню карту" - динам╕чну, адаптивну програму поступових зм╕н, як╕ повинн╕ наблизити нас до передових кра╖н св╕ту. Це непроста задача, яка повинна вир╕шуватися широкою сп╕льнотою.
Дана робота стосу╓ться перш за все оц╕нки ╕снуючо╖ ситуац╕╖, тобто перш за все осмислення того, хто ми ╓, в чому поляга╓ наша специф╕ка, ╕ як ця специф╕ка сп╕вв╕дноситься з╕ св╕том. ╤ ще - вона викликана необх╕дн╕стю доносити до народу, що простих р╕шень не бува╓, бо соц╕альн╕ явища взагал╕ дуже складн╕, що нашому народу належить перебороти патернал╕зм, очистити св╕дом╕сть в╕д отрути попул╕зму ╕ розпочати нарешт╕ поступ, бо належить пройти довгий ╕ непростий шлях.
Особлив╕сть поставлено╖ задач╕ в багатовим╕рност╕ процес╕в, як╕ п╕длягають розгляду. Таких вим╕р╕в ╓ як м╕н╕мум п'ять - кл╕мато-географ╕чний (або природно-ланшафтний), популяц╕йний (демограф╕чний), технолог╕чний, орган╕зац╕йний ╕ ментальний. ╤ хоч ц╕ вим╕ри ╓ значною м╕рою незалежн╕, але в р╕зн╕ ╕сторичн╕ моменти процеси в якомусь одному вим╕р╕ стають пров╕дними ╕ впливають на процеси в ╕нших вим╕рах, дал╕ ситуац╕я може зм╕нитися, причини ╕ насл╕дки можуть м╕нятися м╕сцями ╕ все це доповню╓ться ╕ррац╕ональним суб'╓ктивним фактором. Тому даний нарис може справляти враження (╕ це справедливо) певно╖ еклектичност╕ ╕ в╕дсутност╕ ц╕л╕сност╕. Як я наголошував, мен╕ хот╕лося в першу чергу роз╕братися в явищ╕ зародження ново╖ молодо╖ нац╕╖ - укра╖нц╕в, бо зародження будь-якого соц╕ального орган╕зму вир╕шальним чином вплива╓ на його майбутн╕й розвиток, що й простежу╓ться на приклад╕ Укра╖ни. Власне воно (зародження) сформувало укра╖нську ментальн╕сть ╕ продовжу╓ д╕яти дотепер в форм╕ ╕сторично╖ пам'ят╕ народу. В цьому в╕дношенн╕ виникла потреба трохи б╕льше осв╕тити роль кочових народ╕в в укра╖нському нац╕огенез╕, на сьогодн╕ явно недооц╕нену. ╤ безумовно сучасна проблема державотворення спонукала до необх╕дност╕ розгляду в б╕льш загальному план╕ таких явищ, як державн╕сть, бездержавн╕сть, свобода, цив╕л╕зац╕йний фактор ╕ таке ╕нше. Ц╕ питання ╓ надзвичайно актуальними в наш╕ дн╕, коли в передових кра╖нах св╕ту ма╓ м╕сце, можна сказати, криза демократ╕╖, коли все б╕льше виника╓ протир╕ч м╕ж демократ╕╓ю ╕ свободою людини, ╕ коли все б╕льше людей схиляються до обмеження ╕ндив╕дуальних свобод на користь посиленню "державного порядку". Ц╕ питання напряму пов'язан╕ з вибором напрямку розвитку укра╖нсько╖ державност╕.
Ця робота розрахована на широкого читача, а тому не претенду╓ на науков╕сть, тим б╕льше, що в багатьох випадках мо╖ твердження заснован╕ на лог╕ц╕, а не на фактах, ╕ я не маю можливост╕ п╕дтвердити ╖х справедлив╕сть. В ц╕лому, в╕дпов╕дно до мети, робота ма╓ скор╕ше просв╕тницький чи нав╕ть публ╕цистичний характер. Це зв╕льня╓ мене в╕д необх╕дност╕ анал╕зу джерел, пр╕оритет╕в ╕ в╕дпов╕дних посилань (хоч я знаю як ревниво в╕дносяться науковц╕ до питань пр╕оритету), разом з тим, я намагався не суперечити твердо встановленим фактам. Менш сутт╓ва чи ╕люстрац╕йна частина роботи набрана др╕бн╕шим шрифтом ╕ може бути пропущена читачем, який не потребу╓ б╕льших роз'яснень чи коментар╕в.
Частина перша
Ментальн╕ п╕дстави цив╕л╕зац╕╖
Розд╕л 1.1. ╤ррац╕ональн╕ п╕дстави ментальност╕.
З того кривого дерева, що з нього виросла людина,
важко вистругати пряму палку.
╤. Кант
Криве дерево, про яке йдеться в еп╕граф╕, це дика природа людини, яка не зникла ╕ не могла зникнути, бо ╓ фундаментом, на якому побудована ╖╖ б╕льш культурна складова. Вся ╕стор╕я людства переповнена прикладами, коли через добре продуман╕ рац╕ональн╕ р╕шення прогляда╓ ота дика ╕ррац╕ональна ╕ нездоланна природа. Як правило, вона не ╓ очевидна, бо покрита зверху культурним шаром, завуальована, ╕ потр╕бн╕ певн╕ розумов╕ зусилля, щоб розглед╕ти ╖╖ в чистому вигляд╕, але ╖╖ ╕снування не виклика╓ сумн╕ву. На жаль, саме вона знаходиться в п╕дставах ментальност╕ ╕ тому ╖╖ потр╕бно розглянути в першу чергу.
Могутн╕ ╕нтелектуальн╕ зд╕бност╕, якими еволюц╕я нагородила людину, аж н╕як не вплинули на ту основу, що закладалась на протяз╕ багатьох м╕льйон╕в рок╕в - ╕нстинкти. Вони складають найб╕льш глибокий ╕ найб╕льш консервативний шар ментальност╕ - ту зв╕рину суть людини, що переда╓ться з генами ╕ завжди др╕ма╓ в людин╕, задавлена вихованням ╕ осв╕тою, але завжди готова ц╕лком себе проявити в ситуац╕ях, коли культурн╕ чинники перестають д╕яти. Зв╕р завжди др╕ма╓ в людин╕, ╕ завжди готовий пробудитися, як т╕льки виникне необх╕дн╕сть.
В контекст╕ вибрано╖ теми, нас будуть ц╕кавити в першу чергу соц╕альн╕ аспекти проблеми, тобто прояви ╕нстинкт╕в в соц╕альних явищах. П╕дкреслимо, що ц╕ прояви можуть бути дуже консервативними, бо опираються на природу людини. В ц╕й природ╕ можна вид╕лити групу соц╕альних ╕нстинкт╕в, що сутт╓во впливають, зокрема на соц╕ал╕зац╕ю (створення соц╕альних груп), етнокультурну само╕дентиф╕кац╕ю, прагнення до волод╕ння приватною власн╕стю, прагнення до л╕дерства. Необх╕дне для людини в╕дчуття соц╕ально╖ сп╕льност╕, захищеност╕ створю╓ ╕нстинкт приналежност╕ до групи, що форму╓ одне з основних в╕дношень людини до соб╕ под╕бних - св╕й-чужий. Близький до нього, стадний ╕нстинкт, що змушу╓ людей об'╓днуватися в соц╕альн╕ сп╕льноти - общини ╕ забезпечу╓ б╕льш високу ймов╕рн╕сть виживання для кожного з ╖╖ член╕в. Деяким людям (меншост╕) властиве ╕нстинктивне прагнення до л╕дерства, ╕ таке саме прагнення до визнання свого л╕дерства з боку сп╕льноти, а для б╕льшост╕ - характерна покора л╕деру ╕ нав╕ть прагнення до пошуку л╕дера. Твердження про ╕нстинктивну природу цих явищ базу╓ться на тому факт╕, що вони мають ц╕лковит╕ аналог╕╖ в тваринному св╕т╕. Наявн╕сть л╕дера призводить до утворення вожд╕вства - общини, очолювано╖ л╕дером.
