Л╕так розроблявся у двох вар╕антах: пасажирський ╕ транспортний. Випускати його почали аж на трьох заводах в╕дразу: у Ки╓в╕, Львов╕ ╕ С╕мферопол╕. Але пасажирська модиф╕кац╕я не витримала конкуренц╕╖ з ╕ншими машинами ╕ вс╕ три заводи з сорок першого року переключилися на випуск т╕льки транспортно╖ модиф╕кац╕╖. Особлив╕стю К-12 було те, що його легко можна було перетворити у в╕йськову машину.
Починаючи з грудня тридцять дев"ятого року почався сер╕йний випуск К-12. Машина була вкрай необх╕дна як цив╕льним ав╕акомпан╕ям, так ╕ в╕йськов╕й ав╕ац╕╖. Щом╕сяця з цех╕в виходили по сорок п"ять, а то ╕ п"ятдесят машин. До початку в╕йни заводськ╕ цехи покинули близько тисяч╕ транспортник╕в Кал╕н╕на.
Кожен К-12 м╕г перевозити один десантний бронетранспортер БТРД - подальший розвиток кулеметно╖ танкетки типу британсько╖ "Карден Ллойд" - ╕ два-три ТПК, залежно в╕д модел╕ транспортера...
Десантування батальйону зак╕нчилося, над горбкуватою р╕вниною ще опускався парашутний р╕й, а внизу вже кип╕ла робота. Ще стукалися ╕ незграбно валилися з н╕г десантники, ще когось волокло по земл╕, поки не вдавалося п╕дтягнути нижн╕ стропи, ╕ парашутисти перекочувалися по трав╕ м"ячиками, рвалися з рук ╕ хлопали купола. Але повсюди вже лунали командирськ╕ свистки, сигнальн╕ прапорц╕ в руках командир╕в майор╕ли ╕ парашутисти, кваплячись, збирали парашути ╕ розпаковували контейнери з╕ спорядженням. Швидким кроком марширували др╕бн╕ п╕дрозд╕ли, посп╕шаючи до м╕сця збору, готов╕ до маршу ╕ бою.
Дев"ять легких десантних бронетранспортер╕в, покинувши десантн╕ платформи, вишикувалися на дороз╕. Пофоркували на малому газу мотори ╕ легкий сизий димок дизельного вихлопу п╕дн╕мався над ними в блакитне св╕танкове небо. Збиралися до сво╓╖ "брон╕" парашутисти, скидали на платформи, як╕ зв╕льнили бронетранспортери, парашути, займали м╕сця в транспортних "луазах", готових до маршу.
- Як ви вважа╓те, ╤ване Федоровичу, золотом ми розкидатися можемо? - Запитав у фельдфебеля Ол╕йника командир десантного батальйону майор Величай.
- Розкидатися золотом не д╕ло. - Посм╕хнувся Ол╕йник. - А що, десь тут золото з"явилося?
- На цю галявину, фельдфебелю, цього ранку три сотн╕ з гаком парашутист╕в стрибонуло. - Не звернув комбат на ╕рон╕ю ротного старшини уваги. - Та ще три десятки машин. ╤ на кожну по чотири парашути приходиться. А кожен парашут немалих грошей кошту╓. Коли б тут б╕й стався, то н╕яко╖ мови не було б, не до парашут╕в в такому раз╕. Однак нам, на щастя, до бою ще до╖хати потр╕бно. Тому, ╤ване Федоровичу, наказ такий: бер╕ть св╕й взвод, прийняти у ротних командир╕в парашути, в╕двезти в найближче село ╕ лишити майно аборигенам м╕сцевим на збер╕гання. Нехай постережуть, поки з"являться тут головн╕ сили арм╕╖. А щоб не роз╕крали пейзани в╕йськове майно, добряче настрахати ╖х не завадить. Задача вам, ?╤ване Федоровичу, зрозум╕ла?
- Так точно, зрозум╕ла, товаришу майор!
- Виконуйте! - Величай розкрив планшет. - Батальйон доженете ось тут! - Вказав на карт╕.
- ╢сть! - Три ТПК ревнули дизелями ╕, гойднувшись пружинисто на товстеньких колесах, покотилися пут╕вцем до ближнього села, тягнучи кожен по три платформи, як буксири барж╕ дн╕провськ╕...
Реве м╕н╕-колона, три "луази" через л╕с мчать, головною ╕ ╓диною вулицею в центр села вилет╕ли. С╕льце - так соб╕. Вуличка, б╕льше на ст╕чну канаву схожа, узб╕ччя см╕ттям завален╕, хати облуплен╕...
На пагорб╕ д╕м кам"яний, бляхою критий - явно у колишнього куркуля в╕д╕браний. Над ╜анком прапор червоний ганч╕ркою мокрою в пов╕тр╕ вран╕шньому звиса╓ - с╕льрада тут, значить. Фельдфебель Ол╕йник ╤ван Федорович глянув орлиним поглядом довк╕л, сержантам сво╖м на певн╕ будинки вказав ╕ вел╕в доставити ╖хн╕х господар╕в перед сво╖ ясн╕ оч╕. Чмихнули ТПК сизим димом ╕ за к╕лька хвилин тро╓ селюк╕в постали перед фельдфебелем гр╕зним. Стоять, не дихають, на Ол╕йника з острахом поглядають: у фельдфебеля вздовж погону польового смуга широка, отож селюки ╕ дихати перестали - ого, ст╕льки у чолов╕ка на погонах китайки червоно╖! Неабияке, значить, начальство зав╕тало.
- Партб╕лети на ст╕л! - Рикнув фельдфебель ╕ тро╓ смиренно на ст╕л поклали в цупких обкладинках книжечки з написом "Всесоюзная коммунистическая партия (большевиков)" чорним по червоному.
- От що, громадяни. - Фельдфебель погортав книжечки. - Ви в сел╕ цьому владу радянську представля╓те: голова колгоспу, парторг ╕ голова с╕льради. Ви тут з сорок другого року кожен день людям у вуха вдували, що правильно товариш Стал╕н проти хохл╕в в╕йну почав. Бо хохли ось-ось сюди прийдуть ╕ вс╕х вбивати почнуть. Вс╕х вбивати ми, звичайно, не будемо. Але за вами, громадяни, мотузка плаче...
"У-у-у-у..." прогуд╕ли непевно вс╕ тро╓, так що, не розбереш, що сказати хот╕ли.
- Не за те вас в╕шати потр╕бно, що хата у кожного з вас п╕д бляхою. То не гр╕х в хат╕ кам"ян╕й п╕д бляхою жити. За це в╕шати вас не буду. Хоча й хати ц╕ не вами збудован╕, ви ╖х у ╕нших в╕д╕брали.
"У-у-у-у..." знову дружно прогуд╕ли щось тро╓ представник╕в радянсько╖ влади в сел╕.
- Жити в хат╕ п╕д бляхою - то не гр╕х, тут я згоден з вами. Але квиток парт╕йний мати - це гр╕х, однак, гр╕х невеликий. За це в╕шати не варто, що поробиш: людина несповна розуму. Помилятися кожен може. В╕шати ми тих будемо, хто в сел╕ вашому у хат╕ п╕д бляшаним дахом живе ╕ квиток парт╕йний ма╓. Тих на воротах с╕льради вашо╖ пов╕сити варто. Вс╕ б╕ди у селян тутешн╕х в╕д вас, комун╕ст╕в клятих. Багато сала ви людям за шк╕ру залили. Тому шк╕ру з вас зняти кожен в цьому сел╕ бажа╓. Згодн╕, громадяни?
"У-у-у-у..." - чи то погоджуючись, чи то заперечуючи, загомон╕ли знову вс╕ тро╓ разом. Фельдфебель замовк ╕ дивився на цих трьох вич╕куючи.
- Отже, громадяни комун╕сти, ваш╕ земляки шк╕ру з вас зн╕муть ц╕лком заслужено. ╤ ви розум╕╓те, що врятувати вашу шк╕ру в╕д повн╕стю заслуженого вами покарання т╕льки я можу. Хоча, по правд╕, на б╕са мен╕ шк╕ра ваша потр╕бна? Це лиш вроджена моя доброта дозволити вашим односельцям негайно вас трьох обб╕лувати або на воротах с╕льради пов╕сити мен╕ не да╓. Аж сам соб╕ дивуюся, до чого я добрий. Тому дам я вам можлив╕сть гр╕х св╕й спокутувати хоч би тр╕шечки. Лишаю вам майно в╕йськове, яке з собою тягати не випада╓. Збережете ц╕лим ╕ неушкодженим - живими лишитеся, хоч клаптик пропаде - вас на воротах пов╕шу, а с╕льце вогнем артилер╕йським на цурпалки потрощу. Те, що залишиться - танками з землею зр╕вняю. Зрозум╕ли?
Хриплять вс╕ тро╓ щось нерозб╕рливе.
- Я зрозум╕ло пояснив, питаю? - Ол╕йник голос п╕двищив.
- Понятно всё, чего там... - Не в лад в╕дпов╕ли тро╓.
- Отож, дев"ять в╕зк╕в разом з вантажем лишаю вам на збер╕гання. Береж╕ть ╖х, як з╕ницю ока...
Тр╕йко "луаз╕в" зарев╕ли двигунами, видихнули дим сизий ╕ покотили ген за край л╕су...
...З вечора сид╕ли командир ав╕ац╕йного гел╕коптерного полку разом з начальником штабу та командирами ескадрил╕й, схилившись над картою. На стол╕ - стопка фотопланшет╕в. Полку поставлена бойова задача. Сьогодн╕ на св╕танку б╕йц╕ аеромоб╕льно╖ бригади мають висадитися в тилу рос╕ян. Завдання полку бойових гел╕коптер╕в - прикрити висадку десантник╕в ╕ п╕дтримати ╖хню атаку.
...До св╕танку залиша╓ться години п╕втори, не б╕льше. Аеродром занурений в передсв╕танковий серпанок, хова╓ться в тому серпанку довга, ген-ген, до самого обр╕ю, зл╕тна смуга. На метал╕чних плитах стоять, як птахи з настовбурченим п╕р"ям, транспортн╕ гел╕коптери С-55А2, втомлено лопат╕ опустивши. Спереду ╕ ззаду гвинтокрил╕ машини затиснут╕ турб╕нними "кобрами" - гел╕коптерами вогнево╖ п╕дтримки. Обаб╕ч смуги сидять групками десантники.
- Сьома рота! - Кричить на весь аеродром опецькуватий чолов╕к в св╕тло-блакитн╕й льотн╕й форм╕, яку носять ек╕паж╕ гел╕коптер╕в, в польовому кеп╕ ╕ великим блокнотом в руках. - Сьома! Давай!
Групи спроквола встають, закидають на спини РД ╕, розбившись на корабельн╕ групи по в╕с╕м б╕йц╕в у кожн╕й, чимчикують до першо╖ ескадриль╖ транспортник╕в. Кожна група шику╓ться навпроти свого борту. Командир групи допов╕да╓ командиров╕ ек╕пажу про готовн╕сть до посадки ╕, отримавши дозв╕л, десант зника╓ всередин╕. Борттехн╕ки вже приготували машини до польоту: на п╕ропатрони, як╕ поршнев╕ двигуни запускають, пода╓ться струм ╕ рок╕тливо запускаються двигуни гел╕коптер╕в. Гвинт розкручу╓ться пов╕льно-пов╕льно, оберти набира╓. Проходить ще хвилина ╕ двигун виходить на робочий режим, перемикаючись з малого на великий газ. Десантн╕ групи вже сидять-в╕брують всередин╕ гвинтокрил╕в. Гел╕коптер трясеться ╕, зда╓ться, др╕бно стряса╓ весь цей насторожений, на якусь коротку мить завмерлий в досв╕тн╕й тиш╕ св╕т. Налаштувавшись на приводну рад╕останц╕ю, в╕с╕мнадцять транспортних гел╕коптер╕в у супровод╕ ескадриль╖ "кобр" в╕дриваються в╕д ЗПС . В десантному салон╕ припали до ╕люм╕натор╕в десантники. Кожен з них - як стиснута пружина, досить одного слова, одного жесту - настане митт╓ва реакц╕я.
