Полет╕в за борт витяжний парашутик - платформа з закр╕пленою на н╕й машиною ковзнула по рольгангу ╕, блиснувши днищем, полет╕ла в провалля. Парашутисти натиснули, з тупот╕нням та дзвоном метал╕чно╖ п╕длоги рушили одн╕╓ю щ╕льною, без ╕нтервал╕в, чергою, людина за людиною. Переднього легко виносив той, хто напирав ззаду, а його наступний. Л╕так майже митт╓во спорожн╕в, передзвонювали т╕льки, стрибаючи на тремтячому трос╕, караб╕ни з витяжними фалами, як╕ залишалися у вантажн╕й каб╕н╕...
Пов╕тряний десант д╕╓ в тилу противника - це акс╕ома. А значить, постачання всього необх╕дного для життя та бою для пов╕тряно-штурмових частин обмежене, коли взагал╕ можливе. Противник не дурень, в╕н вже визначив маршрут прольоту транспортних машин, постачати десант не дасть. ╤ розраховувати десантник може т╕льки на той запас бо╓припас╕в, продовольства, медикамент╕в, який несе на соб╕. А набо╖, гранати, м╕ни до легких м╕номет╕в страшенно важк╕, багато на соб╕ не понесеш. Укра╖нським в╕йськовикам це ще до початку в╕йни зрозум╕ло було. Та й Синайський конфл╕кт дав багато ╕нформац╕╖ для роздум╕в.
Гел╕коптери С╕корського в т╕й локальн╕й в╕йн╕ не т╕льки в╕йська перекидали, вони постачали блокован╕ гарн╕зони вс╕м необх╕дним, евакуювали поранених ╕ цив╕льне населення. Та не одн╕ т╕льки гел╕коптери там пройшли випробування справжньою в╕йною. Виявилося, що потр╕бна нова стр╕лецька зброя, виявилося, що без м╕номет╕в, як╕ вважалися сурогатом артилер╕╖, п╕хот╕ не об╕йтися. Виявилося, що гармати ╕ гаубиц╕ час╕в Велико╖ в╕йни не в╕дпов╕дають сучасним вимогам, отже, польов╕й артилер╕╖ потр╕бн╕ нов╕ гармати, нов╕ гаубиц╕, п╕хот╕ потр╕бне м╕нометне озбро╓ння, потр╕бна малокал╕берна зен╕тна артилер╕я.
Серед всього ╕ншого автомоб╕льна техн╕ка теж перев╕рялася на предмет в╕дпов╕дност╕ потребам в╕йни. Саме п╕сля т╕╓╖ в╕йни за незалежн╕сть ╤зра╖лю автомоб╕льна промислов╕сть Укра╖нсько╖ Держави зробила потужний ривок у оснащенн╕ Збройних Сил Укра╖ни необх╕дною в╕йськам сучасною автомоб╕льною техн╕кою. Виявилося, що евакуювати поранених з полю бою необх╕дно швидко ╕ не об╕йтися тут без автомоб╕л╕в. Укра╖на постачала ╤зра╖ль озбро╓нням ╕ техн╕кою, в тому числ╕, автомоб╕льною. Здеб╕льшого це були ╓вропейськ╕ модел╕ вантаж╕вок та легковик╕в. Але й американських автомоб╕л╕в було чимало.
Зокрема, для п╕двозу бо╓припас╕в ╕ евакуац╕╖ поранених використовувався в╕йськовий вар╕ант форд╕вського легковика. Але ╕снуюч╕ легковики не могли пройти по зрит╕й вирвами ╕ окопами м╕сцевост╕.
╤ в╕йськове в╕домство замовило транспортер переднього краю - ТПК - який би в╕дпов╕дав потр╕бним вимогам. Був оголошений конкурс, який виграло акц╕онерне товариство "Луцький механ╕чний завод". (На той час в Луцьку вже в╕с╕м рок╕в випускали машину, зроблену за участю в╕нничанина Олега Остапенка, вона користувалася шаленим попитом у мисливц╕в, рибалок, геолог╕в, як в Укра╖н╕, так ╕ за ╖╖ межами: в Ф╕нлянд╕╖, в Норвег╕╖, в Канад╕. Машина була незвичною на вигляд - ваннопод╕бний корпус на шести товстих ребристих колесах. Конструктор ╖╖ - Олег Остапенко - нав╕ть ╕нженером-механ╕ком не був, всього лише зубним л╕карем в с╕льськ╕й глибинц╕ болотистого Пол╕сся. ╤ необх╕дн╕сть в будь-який час ╕ в будь-якому м╕сц╕ пац╕╓нт╕в в╕дв╕дувати змусила його до сво╖х друз╕в-конструктор╕в звернутися. В результат╕ сп╕льних зусиль на св╕т з"явилася така незвичайна машинка, яку спочатку таким соб╕ дивацьким автомоб╕льчиком вважали, хоч це всюдих╕д був найсправжн╕с╕нький. В Канад╕ його "ванну на колесах", а в Укра╖н╕ машинку так ╕ величали - "бал╕я на колесах", прозвали "джигером ". Зв╕дти назва дивовижно╖ машинки повернулася в Укра╖ну. ╤ до сорокового року ЛуМЗ випустив б╕льше двадцяти тисяч "джигер╕в - "бал╕й на колесах". В цьому також немала заслуга була у санаторно-туристичного комплексу "Шацьк╕ озера". Луцьк╕ всюдиходи давали можлив╕сть в╕дпочиваючим ╕ аматорам д╕статися найнедоступн╕ших нетр╕в Волинських л╕с╕в.)
В сорок першому Луаз отримав державне замовлення - мр╕ю запов╕тну будь-якого п╕дпри╓мця в Укра╖нськ╕й Держав╕! - на виробництво ста тисяч транспортер╕в переднього краю для в╕йськового в╕домства. Два автозаводи Луцького об"╓днання на сво╖х чотирьох конве╓рах випускали три модел╕: всюдиходи для аеромоб╕льних в╕йськ "Луаз ТПК ", командирськ╕ та штабн╕ автомоб╕л╕ "Луаз ТПК-2 ", нос╕╖ важкого п╕хотного озбро╓ння та легк╕ тягач╕ для артилер╕йських систем ╕ м╕номет╕в "Луаз ТПК-4 ".
ТПК для аеромоб╕льних в╕йськ мав просту, нав╕ть прим╕тивну конструкц╕ю. Трубчата рама, корпус з пластмаси або алюм╕н╕╓вого листа з внутр╕шн╕м заповненням п╕нистою пластмасою - винаходом н╕мецьких х╕м╕к╕в. Управл╕ння ТПК зд╕йснювалося двома важелями, як у трактора. Коробка передач, система охолодження були в╕дсутн╕. Дизельний горизонтально-опозитний двигун пов╕тряного охолодження Ки╖вського мотоциклетного заводу - двоцил╕ндровий вар╕ант його ставився на К-750 , укра╖нську верс╕ю BMW R71 - через клинорем╕нну передачу обертав по три колеса на кожному борту. Поворот зд╕йснювався гальмуванням кол╕с одного борту. Вод╕й розм╕щувався по центру, при необх╕дност╕ в╕н м╕г керувати машиною лежачи. Торс╕онна п╕дв╕ска кол╕с дозволяла безплатформне десантування машини з л╕так╕в.
Автомоб╕льна техн╕ка для аеромоб╕льних в╕йськ ц╕лком задовольняла в╕йськовик╕в ╕ постало питання про в╕дпов╕дну ав╕ац╕йну техн╕ку. Л╕таки, як╕ могли перевозити ╕ десантувати ТПК також були.
Вантажний К-12 був прийнятий на озбро╓ння в╕йськово-транспортно╖ ав╕ац╕╖ в сороковому роц╕.
Вже в перш╕й половин╕ тридцятих рок╕в стало зрозум╕ло, що п╕дтримувати з Республ╕кою Грумант сталий зв"язок можна т╕льки пов╕трям. Але транспортна ав╕ац╕я Укра╖нсько╖ Держави не мала л╕така, який був здатен подолати в╕дстань в три тисяч╕ ш╕стсот к╕лометр╕в в один к╕нець. Проблема була в двигунах. ╤снуюч╕ поршнев╕ ав╕амотори мали малу потужн╕сть ╕ недостатню економ╕чн╕сть. Кр╕м того, висота польоту для поршневого двигуна не задовольняла вимогам експлуатац╕╖ майбутнього транспортного л╕така в умовах Крайньо╖ П╕вноч╕.
Був оголошений тендер на розробку ╕ виготовлення транспортних л╕так╕в велико╖ вантажоп╕дйомност╕. Конструкторське бюро Костянтина Кал╕н╕на виграло його ╕ в 1934 роц╕ в Ки╓в╕ почалися роботи по новому транспортному л╕таку, що п╕зн╕ше д╕став назву К-8. Одночасно в Запор╕жж╕ почалися роботи по новому газотурб╕нному двигуну А╤-20, потужн╕стю понад 4000 к╕нських сил. Так╕ двигуни дозволяли л╕тати на великих висотах, де щ╕льн╕сть пов╕тря менша, отже, швидк╕сть польоту вища, а зв╕дси затрати пального менш╕, тобто, зростала дальн╕сть польоту.
Перш╕ досл╕дн╕ машини зд╕йнялися в пов╕тря вже через два роки. Одночасно готували заводи для сер╕йного виробництва двигун╕в ╕ л╕так╕в. В червн╕ 1939 року сер╕йн╕ транспортники К-8 з двома двигунами А╤-20Д по п"ять тисяч сто в╕с╕мдесят к╕нських сил кожен, почали виходити з цех╕в Льв╕вського ав╕ац╕йного заводу. До виробництва був п╕дключений також С╕мферопольський ав╕ац╕йний завод, що входив до ав╕абуд╕вно╖ компан╕╖ ╤горя ╤вановича С╕корського. Машина була бажаною в ав╕ац╕йних транспортних компан╕ях ╕ до сорок другого року, коли випуск л╕така був припинений, випустили понад дв╕ сотн╕ л╕так╕в. Багатьом новий транспортний л╕так подобався, в╕н мав усп╕х на м╕жнародн╕й арен╕ ╕ до початку в╕йни Укра╖нсько╖ Держави з Радянським Союзом майже вс╕ екземпляри К-8 знаходилися в ав╕ац╕йних компан╕ях за рубежем. Однак, незважаючи на усп╕х, К-8 був перех╕дною моделлю до пасажирського К-10 ╕ транспортного К-12.
Майже одночасно з К-8 почали розробку машини з чотирма двигунами. К-12, створений на подив сво╓часно, на високому техн╕чному р╕вн╕ ╕ побудований в достатн╕й к╕лькост╕, простий у осво╓нн╕ ╕ невибагливий у експлуатац╕╖, прин╕с визнання не т╕льки конструкторському бюро Кал╕н╕на ╕ Ки╖вському ав╕азаводу, а разом з винищувачами Олександра С╓в╓рського ╕ пасажирськими г╕дрол╕таками ╤горя С╕корського всьому укра╖нському ав╕абудуванню. ╤ невдовз╕ л╕так К-12 став основним транспортним л╕таком планети.
