***

...Перший батальйон прибув в заданий район ╕ приступив до швартовки техн╕ки на парашутн╕ платформи. Майор Величай викликав командир╕в рот, взвод╕в ╕ приданих п╕дрозд╕л╕в, щоб задачу на бойов╕ д╕╖ ╖м поставити. Комбат м╕цний, кремезний, невисокого зросту ╕ за спинами оф╕цер╕в його не видно. Наказ командира бригади на десантування, дан╕ пов╕тряно╖ розв╕дки ╕ метеозведення в╕н вже отримав. Ще ран╕ше детал╕ вс╕ були обм╕ркован╕, було прийняте р╕шення ╕ тепер командир батальйону зачитував бойовий наказ.

- Нашому батальйону наказано десантувалися парашутним способом. Майданчик десантування буде позначено димами - для нас там працю╓ група розв╕дувального батальйону арм╕╖. Перша рота десанту╓ться в район╕ висоти 140, друга рота - на п╕вн╕ч в╕д гаю "Березовий", третя - в район╕ ручаю Грядуча, придан╕ ротам перше, друге ╕ трет╓ саперн╕ в╕дд╕лення десантуються кожне з╕ сво╓ю ротою. М╕нометна батарея, м╕нометн╕ взводи рот будуть висаджен╕ з гел╕коптер╕в. П╕сля десантування батальйон поротно виходить в заданий район ╕ забезпечу╓ майданчики посадки для гел╕коптер╕в. Командирам рот п╕сля десантування вид╕лити по одному вводу для ведення розв╕дки в напрямках, вказаних в наказ╕. Задача: виявити сили ╕ склад, а також час п╕дходу противника. Особливу увагу звернути на танки, бронемашини ╕ самох╕дну артилер╕ю. В╕ддалення - п"ять-с╕м к╕лометр╕в. Командиру саперного взводу ╕ приданих в╕дд╕лень негайно п╕сля виходу в район д╕╖ приступити до м╕нування танконебезпечних напрямк╕в. Зв"язок з╕ мною по рад╕о. Мо╖ заступники - штатн╕ ╕ командир першо╖ роти кап╕тан Купчин. - В╕ддавши наказ, майор обв╕в вс╕х уважним поглядом. ╤ раптом обличчя його зм╕нилося. Воно стало хитрим ╕ хижо-веселим. Посм╕хнувшись, в╕н п╕дморгнув задоволено. - Що, хлопц╕, дамо кацапам прикурити? Га? За роботу! Застоялися, либонь...

...Веч╕р настав неспод╕вано ╕ непом╕тно: син╓ небо якось потемн╕ло, опустилися веч╕рн╕ сут╕нки ╕ по аеродрому, п╕дн╕маючи куряву ╕ опалим листям зашелест╕вши, закрутився прохолодний н╕чний в╕тер. В╕н налет╕в зв╕дкись з-за дальнього л╕су, кинувши до н╕г комбата Михайла Величая жмут пожухло╖ трави.

- Вс╕ здоров╕? - Обв╕в майор поглядом стр╕й. - Коли хто погано почува╓ться, зв╕льню в╕д польоту.

Мовчанка. Стр╕й б╕йц╕в першого парашутно-десантного батальйону 204-╖ аеромоб╕льно╖ бригади лиш хитнувся ╕ знову завмер непорушно. Аеродром знаходився неподал╕к, по той б╕к л╕су, на вузькому пол╕, затиснутому м╕ж зеленими посадками.

- Так, значить, хворих нема╓? - Майор одягнутий в новенький захисного кольору комб╕незон. На широкому пояс╕ кобура з п╕столетом, н╕ж, збоку футляр з великим б╕ноклем.

- Нема╓! Здоров╕ поки що... - Не в лад прогуд╕в стр╕й ╕ знову завмер.

- Тод╕... - Майор очима веселими стр╕й огляд╕в. - Старш╕ по кораблях, вед╕ть людей на посадку!

Над льотним полем зд╕йнялася зелена ракета. В ╖╖ непевному св╕тл╕, що наповнило пов╕тря, проступили т╕н╕ величезних машин, як╕ стояли на пол╕. Вони темними тушами чорн╕ли в н╕чних сут╕нках, н╕би як╕сь до╕сторичн╕ чудовиська. ╤ в непевних н╕чних сут╕нках здавалося, що вони важко дихали. Т╕н╕ в╕д ╖хн╕х крил поб╕гли по трав╕, висв╕тлен╕й зеленим. Ракета ще не встигла погаснути, як почулися команди:

- Перший корабель - шикуйсь!

- С╕мнадцятий, шикуйсь!

- Другий корабель - марш!

- Четвертий корабель - марш! - Командири взвод╕в шикували ╕ вели на посадку сво╖ п╕дрозд╕ли.

Н╕чний л╕с знову наповнилася ревом мотор╕в. Неголосний р╕вний могутн╕й гул вис╕в над деревами. Батальйон рухався до аеродрому для завантаження в л╕таки. В╕д узл╕сся простували до пов╕тряних корабл╕в р╕вн╕ ланцюжки десантник╕в, п╕двозилися платформи з машинами. Назустр╕ч ╖м в╕дкрилися в корм╕ величезн╕ люки, опустилися трапи, слабо осв╕тлен╕ зсередини, ╕ до них потяглися вервечки парашутист╕в, караваном нос╕╖в з одноман╕тним вантажем на спинах под╕бн╕ верблюдам в пустел╕. Злет╕ла ракета ╕ ледь вона в╕дгор╕ла червоним тривожним св╕тлом сво╖м, льотне поле стало геть безлюдним. Парашутисти завантажилися, вс╕ дверцята та люки, як╕ ще хвилину тому св╕тилися слабким непевним св╕тлом, були закрит╕.

На мить над полем запала тиша...

Але ось зарев╕в один двигун, другий, трет╕й... Вони порвали н╕чну тишу, враз стало гам╕рно ╕ поле сповнилося ревом могутн╕х мотор╕в. Огорнен╕ н╕чними сут╕нками г╕гантськ╕ птахи, в метал╕чному черев╕ яких зник десантний батальйон, ожили ╕ обережно рушили, попливли зелен╕ ╕ червон╕ вогн╕, п╕лоти вирулювали на старт, пов╕трян╕ корабл╕ десь далеко, в невидимому к╕нц╕ поля, брали розг╕н ╕ з ревом зд╕ймалися в небо. З короткими ╕нтервалами, одна за одною, машини в╕дд╕лялися в╕д зл╕тно╖ смуги ╕ зл╕тали, похитуючи площинами, в осяяне св╕тлом з╕рок небо. Рев╕ння слабшало, але на зм╕ну йому приходило нове ╕ так без к╕нця ╕ краю. Зникав в неб╕ один ╕ негайно йому на зм╕ну з"являвся наступний. Безперервно зд╕ймалися ╕ зникали в н╕чному неб╕ л╕таки. Там вони шикувалися в трикутники ланок ╕ так, по тро╓, йшли в св╕й далекий путь. Машини, зменшуючись в розм╕рах, набирали висоту ╕ зникали - вс╕ в одному напрямку, - в чорному оксамит╕ червнево╖ ноч╕. Йшли хвилини, рев╕ли мотори, ╕ раптом все змовкло. Останн╕й л╕так покинув аеродром; звук його завмер вдалин╕, ╕ тепер над полем, в╕д л╕су до л╕су, настала дзв╕нка тиша...

...В темному черев╕ транспортного К-12 др╕мати машини ╕ оч╕кували свого часу десантники. Н╕ч за ╕люм╕натором темн╕ла ╕ рясно пробивалася на чорному оксамит╕ небосхилу ср╕бними цвяшками з╕рок. В десантн╕й каб╕н╕ др╕мали на лавках парашутисти, дехто нав╕ть ╕ похропував, р╕вно гули потужн╕ двигуни. Ось вже й т╕н╕ н╕чн╕ починали бл╕днути - за бортом пов╕льно розповзався св╕танок. Старшина першо╖ роти фельдфебель ╤ван Ол╕йник непом╕тно для себе задр╕мав ╕ прокинувся незадовго до стрибка. За ╕люм╕наторами вантажно╖ каб╕ни вже зовс╕м розвидн╕лося. Ол╕йник сам соб╕ здивувався (н╕коли ще такого не траплялося - заснути перед самою висадкою), на годинника глянув ╕ швидко, моргаючи пов╕ками, обв╕в поглядом б╕йц╕в взводу. Вони сид╕ли вздовж проходу, вс╕ в однакових позах, випрямившись: с╕сти ╕накше не дозволяли парашутн╕ ранц╕, - вс╕ в однакових комб╕незонах ╕ в шоломах, в╕д чого ╖хн╕ обличчя здавалися однаковими. Н╕якого порушення фельдфебель не пом╕тив: люди виглядали так, як ╕ належить в польот╕.

...Головна ескадрилья наближалася до м╕сця висадки десанту, за нею в св╕танковому неб╕ видн╕лися ╕нш╕ трикутники ланок. Л╕таки з"являлися над ц╕ллю, заходили проти в╕тру. В╕д головно╖ тр╕йки ринули донизу важк╕ темн╕ пакунки, один, другий , трет╕й... Над кожним б╕лими та зеленаво-прозорими медузами розпускалися величезн╕ куполи парашут╕в - передова ланка скинула автомоб╕л╕ на платформах. Наступна тр╕йка десантувала парашутист╕в, вони стрибали з б╕чних дверей в два потоки, але першою з кормового люка вивалилася платформа з автомоб╕лем...

Л╕так почало струшувати - фельдфебель п╕дв╕вся ╕ виглянув в ╕люм╕натор: машина йшла над л╕сом. Туманн╕ сиз╕ сут╕нки ще огортали землю, але св╕танкове небо було вже до краю наповнене вран╕шн╕м сонцем. Л╕так ще раз струснуло ╕ п╕длога попливла з-п╕д н╕г - машина знижувалася на в╕раж╕.

- Приготуватися! Встати! - Заморгав червоний л╕хтар в корм╕ ╕ величезн╕ стулки люка з сухим шелестом роз╕йшлися, пропускаючи в вантажну каб╕ну рев╕ння чотирьох турбогвинтових двигун╕в.

Вс╕ одночасно стали п╕дн╕матися, тупот╕ли по метал╕чн╕й п╕длоз╕ ╕ ранцями парашутними штовхали один одного. Б╕ля б╕чних дверей стали радист ╕ борттехн╕к, потягнули одночасно вигнут╕ дверцята, що вели назовн╕, на себе. Моргнув син╕м л╕хтар. П╕шов гуляти по каб╕н╕ в╕тер, здавалося, сам буряний прост╕р вв╕рвався з гулом-свистом, холодне пов╕тря р╕зко хльоснуло по обличчю. Р╕зко ╕ коротко ревнула сирена.

- П╕шов! - Сирена завила моторошним криком, л╕хтар гор╕в дозволяючим зеленим св╕тлом.