Часом вона сідала на долівку, широко розставляла ноги й погладжувала пальцями рожевий і більший, ніж в інших дівчат, клітор. У якусь мить її тіло починало судомитися, — вона екстатично сміялася і плакала навпереміну. Вкінці затулювала коліна й так сиділа, блаженно усміхнена, а тепла вода розливалася згори по всьому її тілу. Я з нетерпінням чекав на такі хвилини, бо вони безмежно розпалювали мою уяву, і я відчував якусь дивну приємність у напрученому члені.

Відтепер я підглядав тільки за Шері й Беверлі. Шері я кохав і обожнював: її краса зворушувала мене до тої міри, що часто з моїх очей лилися сльози. Милуючись її наготою, я почувався так, наче мене обдихував пахощами прохолодний весняний вітер. Але моя уява була чиста, невинна, то й задоволення ніякого не було. Коли ж приходила Беверлі, мене проймали бурхливі й гарячі почуття.

Невдовзі я почав марити про Беверлі. Часом на лекціях, споглядаючи її пишноту, а найчастіше — в парку на лавочці. Впадав у транс і уявляв найвибагливіші сцени кохання з нею. Навіть ночами снив про неї: ми завжди були голі й віддавалися одне одному з усією силою почувань. Не було між нами ніяких фізичних, ні емоційних перепон, — ми обоє завжди жадали того самого.

Та найдивнішим було те, що я ніколи не мав еротичних марень стосовно Шері. Вона не приходила й у мої сни. Моє кохання до неї було надто прозоре, безтілесне, якщо можна так висловитися. Я не раз хотів приступити до неї і сказати їй про своє кохання, але ніколи не вистачало мені відваги. Я не міг навіть зав'язати з нею дружньої розмови. Мене завжди огортав страх, коли наближався до неї.

Я не їздив додому на літні канікули. Спершу тому, що був ображений на свою маму. Потім це стало просто неможливим, бо мати жила зі своїм чоловіком, містером Дейвісоном, і маленькою донечкою, — і в помешканні не вистачало просто місця. Хоч мати завжди запрошувала мене до себе.

Переді мною був лише рік навчання, і того літа я піднайшов собі роботу в «дайнері», тобто в забігайлівці пані Родіні. Забігайлівка ця стояла при головній дорозі, й літом зупинялося там багато туристів, щоб перекусити. Я доїздив туди автобусом і від дванадцятої до восьмої помагав пані Родіні, бо вона з однією постійною помічницею не давала літом ради. Я найчастіше мив посуд, розкладав тарілки на столики, а часом і кельнерував.[1] Це мене цілком влаштовувало. Бо заробляв собі трохи грошей на особисті видатки і мав безплатні харчі, — шкільна їдальня влітку була закрита.

Одного задушливого вечора я вдягнув короткі штанці, накинув на плечі сорочку, не застібаючи її на грудях, і пішов до парку прохолодитися. Сів під крислатим явором на лавочці й почав мріяти про Шері.

— Гай! — долинув до моєї свідомости жіночий голос.

Я стрепенувся. Підняв голову й побачив перед собою Беверлі. Вона усміхнулася і, мов стара знайома, сіла переді мною на землю. Я відразу занурив зір у повноту таких знайомих мені грудей. Вона зауважила це й усміхнулася.

— Я помітила, що ти не їздиш на канікули додому. Невже ти не маєш родини? — спитала Беверлі.

— Маю матір. Але вона вийшла заміж, у неї маленька донечка, і в домі немає місця. Хоч вона завжди просить мене приїжджати.

— І що ти звичайно робиш влітку?

— Вдень працюю, а вечорами мрію.

— Про дівчат? — Беверлі лукаво усміхнулася.

— Точніше про двох дівчат…

— Чи я є одною з них? — вона глянула мені в очі й оперлася підборіддям об мої коліна.

— У тебе надто розвинена цікавість. А чому ти не поїхала цього літа до батьків?

— Бо не маю батьків. Мною опікується тітка. Але вона поїхала на літо до Франції. А я дістала маленьку роботу в шкільному адміністративному бюро й вирішила залишитися в гуртожитку, надіючися, що тут буде цікавіше, ніж у порожній тітчиній хаті. — Вона знов значуще глянула на мене.

Я нахилився, точно як у своїх мареннях, і погладив рукою її волосся. Тоді торкнув її брови, личко і вказівним пальцем повів по губах. Вона розтулила їх, втягнула мій палець в уста і ссала. Її голова лежала на моєму члені, який вспів уже напручитися. Я вхопив її за рамена, поставив на ноги, і ми, втискаючись клубами одне в одного, подалися до моєї кімнатки. Я правою рукою стискав її стан, а тоді зсунувся на задок, про який цілими ночами марив, аж врешті опинився глибоко між сідницями. Беверлі тяжко дихала й тулила голову до моїх голих грудей.

Як тільки ми зайшли до моєї кімнати, Беверлі зірвала із себе блузочку, стягнула зі стегон спідничку і, зовсім гола, як під душем, простягнула до мене руки. Я нервовим рухом зірвав із себе сорочку, розстебнув і зсунув під ноги штанці, жбурнув під ліжко черевики й кинувся на неї. Ми впали на підлогу, впивалися пальцями в тіла й обціловувалися. Я обома руками міцно стиснув її груди, які будилися, рожевіли на кінчиках і побільшувалися. Вона пищала, копала мене ногами й кусала.

Тоді зсунула мене по животі вниз і закинула мені на плечі ноги. Я прошив її так раптово, що вона почала кричати й кидати головою то в один, то в другий бік. А я з якоюсь чужою для мене жорстокістю впихав у неї члена ще навальніше, ще глибше, аж вона розплакалася, зняла з моїх рамен ноги і, пручаючись усім тілом, стогнала й кричала навпереміну. Нарешті відпружилася, розкинула ноги й руки й усміхнулася задоволено. Взяла в долоні моє обличчя й поцілувала в уста. Я ще лежав на ній і ніжно пестив її тіло. Після того ми довго лежали поруч, не обзиваючись ані словом.

Нарешті вона шепнула:

— Це було чудово. — Відтак швиденько зодягнулася й побігла до дівочого гуртожитка.

Наступного вечора панували спека й задуха. Неможливо було всидіти в кімнаті, тому ми пішли до парку й посідали на лавочці під крислатими деревами на горбку. З Гудзона повіяв легенький вітерець і трішки охолоджував нас. Я скинув із себе сорочку, а Беверлі розстібнула на грудях блузочку. Повний міцяць обливав її блідим сяйвом, і її груди виглядали ще білішими й ніжнішими. Це був дивовижний образ. Я хотів погладити її груди рукою, та вона зупинила мене.

— Не треба… Загаряче. Я зовсім мокра. Можеш тільки пальчиком гладити кінчики. Я це дуже люблю.

Я обводив пальцем навкруг її сосок, а вона ліниво розводила ноги й глибоко дихала. Тоді я почав піднімати її спідничку.

— Ох, як добре! Так гарно повіває, — простогнала Беверлі.

Та коли я поліз рукою вище, вона знову зупинила мене.

— Не треба. Мені там болить. Ти мені, мабуть, щось там порозривав. — Вона розсміялася і припала обличчям до мого рамена.

— Мені дуже прикро.

— А мені ні! Я була дуже задоволена. Але ми мусимо почекати кілька днів, поки мені усе загоїться.

— Добре, перетерпимо. А тоді знов рознесу тебе.

— А я цього тільки й чекаю!

Ми ще посиділи годинку й пішли спати.

Беверлі прийшла до мене в суботу. Надворі лив дощ, — та він хоч трохи прохолодив повітря, і можна було нормально дихати й рухатися. Беверлі вбігла в мою кімнатку з накинутим на голову дощовиком. Я зняв з неї той дощовик, обтрусив на коридорі й повісив на цвяшок. Вона кинулася до мене й почала обціловувати моє лице. Я гладив її плечі, а відтак спустив руки нижче й долонями охопив її сідниці.

— Ти любиш мій задок, правда? — прошепотіла Беверлі.

— Так! Дуже! Він доводить мене до шалу.

— І тобі не соромно?!

— Соромно. А ще більше дивно.

— Чому дивно?

— Бо я досі любив інакших дівчат.

— Яких?

— Подібних до моєї мами.

— А як твоя мама виглядає?

— Чи ти знаєш Шері?

— Знаю.

— Вона дуже подібна до моєї мами.

— І тому ти «закохався» в неї?

— Мабуть.

— А чи мій задок не завеликий?

— Завеликий, але саме настільки, як я люблю! Сенсуальний.

— Сексуальний! — поправила Беверлі, щасливо сміючись.

— Правда. Не можу перечити.

— Попробуй тільки! — погрозила жартома.

— Правди не можна заперечувати.

— Колись покохаєш мене з того боку, добре?

— А чому колись?

— Бо я ще не зовсім одужала. Це був мій перший раз, а ти не був дуже делікатний…