Литмир - Электронная Библиотека
A
A

Нікітин не стримався — гмикнув.

— Щойно ви сказали найдурнішу в світі, й одночасно — найрозумнішу в світлі наших справ фразу. Бо з ким же бути відьмі в змові, як не з демоном? Потойбічні сили проти нас…

— А нема чого сміятися, — Сергій зараз тримався як ніколи спокійно та впевнено, так завжди бувало, коли він почувався на правильному шляху. — Слід просто зрозуміти мету Демона. Тоді вирахуємо, хто він, бо самі ж кажете — з плоті та крові. Жив собі підприємець Микола Коваленко, нічим знаменитий не був, нікому не заважав, крім банку «Слобода». Та й банку не заважав, якби заборговані гроші вчасно повернув. Ну, почали його пресувати з вашого дозволу, Нікітин, але не його одного, вірно? Вірно. Тільки ж не всіх ваших боржників невідомий благодійник хоче послати до пророчиці нібито для вирішення його, Коваленка, проблем. Стежите за думкою? Пророчиця Олеся явно з подачі свого друга чи, правильніше, покровителя Демона замість підказати шлях вирішення проблеми підкидає Коваленкові нові. Далі цей Демон інструктує Галину, кого їй треба впізнати. Так із його подачі — ви стежите за думкою, Нікітин? — з його подачі банк «Слобода», його керівник Павло Нікітин і колишній міліцейський полковник, він же — голова служби безпеки банку Олександр Момот отримують проблеми. Дві можливі відповіді, Нікітин. Або від самого початку в такий хитрий спосіб підбиралися до вас чи вашого банку, — Сергій окреслив руками в повітрі велике коло, — або хотіли залякати та схопити на гарячому Миколу Коваленка, тільки ситуація вийшла з-під контролю, тому довелося починати масштабнішу гру.

— Ви самі як вважаєте?

— Я? — перепитав Горілий.

В цей час з’явився Анатолій з двома чашками кави, Сергій узяв свою, затиснув у долонях, відпив, скривився — гаряча.

— Вам за висновки гроші платять, — нагадав Нікітин.

— Тоді купуйте такий висновок: складна багатоходова комбінація, розіграна Демоном, має на меті якимось чином створити проблеми вам персонально. Або банку «Слобода», в що взагалі віриться більше. Бо підприємець Коваленко, продавець інтернет-послуг, сателітних антен та іншої лабуди — надто дрібна людина для масштабів задуманого. Та все одно лишається пояснити загибель Шполи і цього, Бородулі. Якби не пророцтво, Нікітин, я списав би це на випадок — таких випадків сотні, навіть не такі трапляються.

— Але ж ви самі казали про можливу домовленість відьми й Демона?

— Казав. І далі певен цього, — Сергій покрутив гарячу чашку в руках, глянув за вікно, ніби порівнюючи чорноту кави з чорнотою березневої ночі. — Я навіть після всього, до чого додумався сьогодні, переконаний — до викрадення і вбивства Миколи Коваленка прямо причетний наш Демон. Але він не міг знати, що Шпола вистежить залеглого на дно Бородулю. Що той зіткнеться з Андрюхою, вважайте, ніс до носа. Нарешті — що Бородуля вб’є Шполу, а потім «беркутівці» застрелять його самого, від чого проблем у вас, Нікітин, тільки побільшає. Коли так, — він поставив чашку з кавою на підвіконня, — без пророчиці не обійтися.

— Ви ж знаєте, де її шукати.

— Думав — знаю. Тільки хата, на якій вона нас із Андрієм приймала при свічках, була найнята нею ж десь за тиждень до того, як до неї приїхав Коваленко. І тепер наша відьма в пожежному порядку забралася звідти. Щоправда, є телефон, тільки я б не покладав на нього великих надій. Так само, як і на телефон Демона.

— До речі, — стрепенувся Нікітин. — До наших послуг справді є два телефонні номери!

— Про Демона скажу точно, навіть готовий закластися на всю обіцяну вами суму гонорару: номер відсьогодні точно не актуальний. Подумаєш, сім-картка! Викинув — і нема такого номера, абонент не приймає дзвінок, номер не є дійсний. З пророчицею такий варіант теж можливий. Приїхали, Нікітин. Тепер хіба за вами справа.

— За мною?

— Ну як, ми ж домовилися — Демон атакує саме вас, тож ви повинні скласти мені список своїх ворогів. Усе інше — справа техніки.

Нікітин зітхнув.

— Списочок завеликим вийде…

Коли вся компанія забралася нарешті з квартири, годинник показував по четвертій ранку, і за вікном поволі-поволі, тихою сапою, але вже починав жевріти світанок. Зачинивши по банкірові та Крутеві з Вертем двері, Горілий раптом відчув, як же він насправді втомився. Скинувши взуття, завалився на диван, як був, у одязі, дав собі установку довго не спати, і сам же її порушив: розліпив повіки аж за білого дня, за півгодини до полудня, нарешті остаточно виспався й почувався на диво бадьорим.

Хоча б через тимчасове завершення його місії. Бо подальший розвиток подій залежить лише від Павла Нікітина. За винятком деяких розбіжностей, загалом вибудуваною вчора версією Сергій був задоволений. Виходить, банкір, починаючи всю цю непевну каламуть із пошуком справжнього убивці Коваленка, сам того не усвідомлюючи, визнав — це таки його справа. І захищати він мусить нині таки себе. Від кого — хай сам голову сушить. Складе список імовірних ворогів, почнеться марудна сидяча робота: вивчаючи по черзі тих, кого запідозрить Нікітин, відкидати варіанти, поки з усіх можливих залишиться тільки один.

Один із цього списку — Демон, безсумнівно. Бо вчора він улаштував бенефіс, повною мірою продемонструвавши свої можливості. Не сказати, що безмежні, проте все одно — чималі. Проти банкіра, нехай і конотопського масштабу, може почати гру тільки рівноцінна за своєю значимістю й можливостями людина.

До речі про Демона…

Спритно заклавшись учора на свій не отриманий іще гонорар, Горілий, хай там як, мусив перевірити все до кінця. Тому, підсунувши до себе папірець, на якому вчора зафіксував озвучений Галиною телефонний номер, без вагань, мов стрибаючи з вишки в холодну воду, набрав потрібний порядок цифр. І переконався — закладом не ризикував. Позбавлений життя жіночий голос повідомив передбачуване: «Цей номер не є дійсний». Для очистки совісті повторивши набір іще кілька разів, Сергій лишив усіляку надію вийти на Демона ось так просто.

Наступною в черзі була Олеся. На неї Горілий не закладався і, чекаючи аналогічного результату, навіть машинально перервав зв’язок, коли в трубці пішов рівний виклик. Рука, якою тримав телефон, враз затерпла, Сергій впустив трубку на диван, стиснув-розтиснув кулак кілька разів — довго ми писати вчились, наші пальчики втомились! — а тоді, боячись, що повторна спроба зірветься і телефон уже не відповість, знову взяв мобільник, набрав номер.

Виклик пішов.

Гудок. Другий. Третій. Четвертий…

— Слухаю вас.

Жіночий голос. Той самий: рівний, безбарвний, холодний, ніби з глухого вогкого підземелля. Хоча лише відповідає на дзвінок, нічого більше.

— Алло… — Сергієві раптом перехопило подих і від удачі — відгукнулася, прямий слід до Демона! — і від згадки про щонайменше дві напророчені цією жінкою смерті, нехай навіть на одну з них того, кому пророчили, наперед прирекла інша людина.

З плоті та крові, як сказав Нікітин. Демон з плоті та крові.

— Хто це?

— А… Гм… Олеся, правильно?

— Олеся. Ви хто?

— А ви не здогадуєтеся?

— Я зараз припиню розмову. Мені ваш тон не подобається. Хто ви?

— Не впізнаєте, значить…

— Чоловіче, я впізнаю тільки того, кого бачу. Вас я по телефону не бачу. А голос ваш ні про що мені не говорить і нікого не нагадує. До побачення.

— Стоп-стоп, чекайте! — Горілий, не чекаючи від себе такого, заторохтів. — Чекайте! Якщо ви мене побачите, ви впізнаєте. Ми вже бачилися одного разу. Дзвонила жінка на ім’я Ліда, може, тиждень тому. Ну?

— Ліда, — тон не змінився. — Так. У неї повинно статися горе.

— Вже сталося. Ми можемо не по телефону?

— Так, я згадала вас. Можемо. Коли і де?

— Хіба ви там, на Кубі, вже не живете? — Горілий не стримався — таки бовкнув.

— Немає значення. Ми зустрінемося в місті. Там, де денне світло.

— Зараз саме день.

— Тим краще. Назвіть час і місце, тільки до обіду, поки сонце в зеніті.

Вони зустрілися за годину, не в самому центрі — трошки пройти: в останній момент Сергій раптом вирішив не перетинатися з дивною жінкою, від якої багато чого можна чекати, занадто близько до свого нового тимчасового місця проживання. Зібрався повідомити Крутя й Вертя про несподівану зустріч, проте здав назад. Ще чого, про кожен свій крок доповідати. Зрештою, це лише баба, не сам Демон, він тепер дуже обережний, далеко заходити не збирається.

38
{"b":"550154","o":1}