І ДІЙСНІСТЬ – ЗНОВУ – ДОКОРІННО – СПЕКТР У просвітку, що – надсвіти, – хмелина, Артерія, що – зібгана колона, Де мармур – переходить – в порцеляну, — В ляґуні – острів – на краю відлуння. — Меридіяни – теж – свої гормони, Що улягають – атмосферним змінам. Єдині товтри, що – каркас імунний, На прапорці неонові – в тумані. — Вбік – цятки – розпочавсь – новий процес. Шукач – стискає – мінерал – в руці, Який – вітрилом – краєвид пустельний, Де – мить тому – ще дендропарки – й штольні. — Та – з ворохобників хтось – з вітром – пакт, І дійсність – знову – докорінно – спектр. ЩЕ – МИТЬ, КОЛИ – НАВКРУГ – САДИ День – з ранку без причини – набурмосивсь, Й стрілки буття – вскач – поміняти – змусив. Лиш сірники – цунамі – встигло – з мису, Заки – назад – на зозулясту – масу, Яку – ногою – з берега – пацан, Котрий – кресало часу – у руці. — Пес поруч: кайнозой і міоцен. Й вівтар, де, – замість немовлят, – вівцю. Й камінні плити – з верств, – в яких – вертій — Нашарування – знов – переверта, Щоб – дійсносте, – що – живчик, – коренище, Аби назавжди: що – куди, – і нащо, — Бо комашня – й його вже – обсіда, Хоча – ще мить, коли – навкруг – сади. КОНТРАФАГОТ Від сонця – залишилася – колючка. Світло і пітьма – муром – навкулачки. Жебрак – на публіку – свої болячки. Про травми – літня панна – від розлучень, Стіл – шкетик, що – і зі слоїка – нардек, Який на всю рівнину – акведук. Й за акведуком – корабельний док. — Дід – в затінку – півголосом – кондак, Аби – ніколи – стріли – зі стрільниці. — Фортуна – про напарника – й канарці. Лиш про тяг – стулки шаф – часами – шарпа — Століть минулих, – де таргани-шурпи [3], Що – сновигають, і – ніяк – їх – геть, — Щоб – сенс життя, яке – в контрафагот. ЩЕ РАЗ ПРО МІСТО – НА ВОДІ На мармурових сходах – спить – бухарик. Хоча – з човнів, – причал, – дітиська – хором. Інколи й небом – кінець світні – хури, Що – унизу – на острівці та шхери. В повітрі щ звук від літаків – як гуркіт. Весляр – допалює – і геть – цигарку. Тип, що – на пірсі, у канал – обгортку. Жебрачка – руку, – та ще й сльози – гірко. На площі – поруч – авіосальон. Краля – в вікні – цілунки – посила. Тераса. Столик. П’ють – аліготе. Факір, – обслуга, – брухт – й гадюк – ковта. — Кожний – на свій кшталт – в існування – вступ. Річка, що – в море, – й скільки – зір – мости. СВІТ-БУЛЬБАШКА
Рівнина. Халабуди – з жовтих охів [4]. Півкраєвиду – вибгалося – вухом. Лад, – з тиглями – й піпетками, – комаха. Допомагає їй – гілляка-віхоть. В думках, – сніданок – кропива, – печерник. Перефарбовують – на вохру – чорне. Жаринами – заглибини мочарні. Забрів до яру – й глобуси – вівчура. Кущі найменші – поміняли – чохли. Знов – паростки, котре – за ніч – зачахло. Й цементні куби – на музей-садибу, — Зі скла скульптури – вздовж стежок – оздоби, Як міниться – й кипить – на видноті — Світ-бульбашка, що – старт – і відліта. МАЛЯ Ріка. – Пісок, що – переходить – в лес. Схил. М’язи неба – викопний молюск. З закутин – тіней фосфоричний зблиск. Рівнину – кроком – глиняний колос. Вздовж обрію – споруди – де-не-де. Нові фасади – видмухом – склодув. Лелеки – з лелечатами – гніздо. Хлопчина – лічить – кола на воді. — В правиці – африканський білокрильник, Дідок – малечій ритуал сакральний. Кожний – на свій лад – тліну таємниці. — Перемістились – суходоли – в оці, Й амурчик – стріли – охляп – на – нанду. Маля, що – й без вуздечки – світ – веде. НОВИХ ПЛОЩИН – І ПОДМУХ, І – КАРБІЖ Світ шириться, – досяжний – ельфам – й курці. Концерт на площі – перехід – на скерцо. Замість хмаринок – селезінки – з коців — В повітрі – для нових кваліфікацій. Зі сну веранд – звисають крилані. Упир торішній – повз басейн – лином. Острів – у мандрах – сів – на мілину. Ніде – й душі, а гутірка – луна. Вздовж суходолу, – там, де – товтри, – щогли. У скверику – краплисту нитку – щиглик. Майданчик, де ще – діти – в горидуба. — Спалахують – і в інший вимір – доби. Жовтогаряче – переходить – в беж. — Нових площин – і подмух, – і карбіж. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВІДПОЧИНКУ Приплив, – і отвори – потвори – зизоокі, Які – пересуваються – вздовж звуку. До них – рибалки, що – при пірсі, звикли. Й рятують тих, що – на кілки – заклякли. Природа – щедро – кілька зайвих ланок. Внизу – плятани, трохи вище – клени. Холонуть жердки, що – на оболоні. Дві ящірки – видмухують – зі слини І скла – склепіння і дахи вокзальні, Що їх – на час відпусток – морозильник. Все небо – замки, ріки – і плоти. Дух – дійсним – й небуття – перепліта, Мить, – й без’язике – тяму – і язик. — Й біжить малюк, в долонці – мотузок, Щоб наздогнати – песика – й козу. |
