Присутні голови підрозділів насупилися і потерли очі.

Він підвівся зі свого стільця.

– Положення Землі і Марса не найкраще. на політ знадобляться чотириста чотирнадцять днів. Ще тринадцять днів піде на встановлення апарата на носій і необхідні перевірки. Усе це залишає нам сорок вісім днів на те, аби цей апарат зібрати.

Кімнату заповнив обурений шепіт.

– Господи, – сказав хтось.

– Тепер гра вже зовсім інша, – продовжував Брюс. – Ми зосередимося на їжі. Усе інше – розкіш. Немає часу збирати систему посадки. Доведеться його просто гепнути об поверхню. Тому нічого крихкого всередину класти не можна. Забудьте про весь той мотлох, який ми хотіли відправити раніше.

– Звідки ми візьмемо носій? – спитав Норм Тоші, який відповідав за етап посадки.

– «Сатурн», приготований для «Іґл-Ай-3», – сказав Брюс. – Його мали запустити наступного місяця. у NASA притримали запуск, щоб ми змогли використати ракету.

– Закладаюся, що команда «Іґл-Ай» осатаніла, – сказав Норм.

– Певно, так і було, – сказав Брюс. – Але це єдиний достатньо великий носій, який ми наразі маємо. Звідси отримуємо наступне: ми маємо лише одну спробу. Якщо ми провалимося, Марк Вотні загине.

Він оглянув кімнату, дозволивши всім це усвідомити.

– Також є кілька обставин, що грають за нас, – нарешті продовжив він. – Деякі деталі для запусків з припасами для «Ареса-4» вже готові. Можна їх украсти, це збереже нам трохи часу. Крім того, наш вантаж – їжа, а вона доволі стійка. Навіть якщо під час входу в атмосферу виникнуть проблеми, і апарат вдариться об поверхню на високій швидкості, вона все одно залишиться їжею.

– І висока точність посадки теж не потрібна. Вотні може пересуватися на сотні кілометрів, якщо знадобиться. Треба лиш посадити апарат там, куди він зможе дістатися. Тому все зводиться до стандартного заготівельного пуску з посадкою перекотиполем. Тільки й треба, що підготувати апарат швидко. Тому берімося до роботи.

•••

[08:02] ЛРР: Ми розгорнули проект запуску припасів для тебе. Працюємо над ним вже з тиждень. Ми зможемо доправити його тобі раніше, ніж ти почнеш голодувати, але не набагато. Там буде їжа і радіо. Ми не зможемо передати генератор кисню, відновлювач води і таке інше без м’якої посадки.

[08:16] ВОТНІ: Я не жалітимусь! Пришліть мені їжі, і я радо чекатиму в своєму таборі. Системи Дому всі працюють, як і повинні. Після того, як я замінив порвані трубки, відновлювач в порядку. Що ж до води, то я тепер маю 620 літрів. Раніше було 900 (починав з 300 і ще 600 добув з гідразину). Тож через сублімацію я втратив десь 300 літрів. Але тепер, коли відновлювач знову працює, і цього залишку мені з головою.

[08:31] ЛРР: Добре, повідомляй про будь-які механічні чи електричні негаразди. Між іншим, апарат, який ми до тебе відправимо, назвали «Іридою». на честь грецької богині, що літала небесами зі швидкістю вітру. Також богиня веселки.

[08:47] ВОТНІ: Мене летить рятувати гейський апарат. Зрозумів.

•••

Річ Пернел сьорбав каву, сидячи в мовчазній будівлі. Він запустив останню перевірку програми, яку написав. Вона пройшла успішно. Він полегшено зітхнув і приліг на спинку стільця. Глянувши на годинник, він похитав головою. 03:42 ранку.

Астродинамік Річ рідко мусив працювати ночами. Він займався тим, що вираховував точні орбіти і поправки курсу для будь-якої місії. Зазвичай, це робилося на перших стадіях проектів, а всі наступні етапи відштовхувалися від розрахованої орбіти.

Але цього разу порядок став зворотнім. Річ мусив розрахувати траєкторію «Іриди», але ніхто не міг назвати точну дату запуску.

З плином часу планети рухаються. Курс, розрахований для однієї дати, згодиться лише для неї. Вже наступного дня така траєкторія і близько не виведе апарат до Марса.

Тому Річ мусив розрахувати багато курсів. Він мав часовий проміжок у двадцять п’ять днів, тож вирахував курси для кожного з них.

Він почав писати листа своєму керівнику.

«Майку, – друкував він, – у вкладеному файлі всі курси з кроком в один день. Перш, ніж ми ухвалимо їх офіційно, треба показати їх кільком іншим спеціалістам. Ти був правий, я просидів над ними майже всю ніч.

Усе не так важко. І близько не та болячка, яку я мав з траєкторією «Гермеса». Знаю, що тобі стає нудно від подробиць розрахунків, тож ось короткий виклад: мале постійне прискорення від іонних двигунів «Гермеса» набагато важче врахувати, ніж короткі потужні поштовхи апаратів з припасами.

На кожен з двадцяти п’яти курсів знадобиться 414 днів, вони лиш трохи відрізняються тривалістю роботи двигунів і кутами. Кількість необхідного палива майже однакова і в усіх випадках лежить у межах робочих характеристик носія від «Іґл-Ай».

Взагалі, погано, що Земля і Марс настільки невдало розташовані. Чорт, та зараз, певно, легше…

Він припинив друкувати.

Нахмуривши чоло, він дивився вдалечінь.

– Гм, – сказав він.

Він схопив горнятко і пішов до кімнати відпочинку за новою порцією.

•••

Тедді оглянув переповнену залу. Рідко коли найважливіші люди NASA збиралися отак в одному місці. Він підрівняв купку папірців з нотатками, які підготував, і акуратно поклав їх перед собою.

– Я знаю, що ви всі заклопотані, – сказав Тедді. – Дякую, що знайшли час для цієї зустрічі. Я хочу почути, на якій стадії проекту «Ірида» знаходяться всі підрозділи. Венкате, почнемо з тебе.

– Команда для місії готова, – сказав Венкат, дивлячись на діаграму на ноутбуці. – Відбулася невелика війна за сфери впливу між командами управління запусками припасів «Ареса-3» і «Ареса-4». Народ з «Ареса-3» заявив, що керуватимуть вони, бо поки Вотні на Марсі, місія «Арес-3» ще триває. Команда «Ареса-4» підкреслювала, що до запуску залучений саме їх апарат. Я вирішив на користь «Ареса-3».

– Команда «Ареса-4» засмутилася? – спитав Тедді.

– Так, але вони переживуть. Вони ще матимуть тринадцять інших запусків з припасами. Їм не буде коли копилити губи.

– Мітчу, – звернувся Тедді до керівника польотів, – що скажеш про запуск?

Мітч витяг навушник.

– Зала управління готова, – сказав він. – Я наглядатиму за запуском, а тоді передам управіння польотом і посадкою хлопцям Венката.

– ЗМІ? – спитав Тедді, повернувшись до Енні.

– Я щодня роблю заяви для преси, – сказала вона, відхилившись на спинку стільця. – Усі знають, що Вотні гаплик, якщо цей план не спрацює. Громадськість не переймалася отак створенням апарата з часів «Аполлона-11». «Життя Марка Вотні» на CNN вже два тижні є найпопулярнішою програмою в своєму часовому сегменті.

– Увага – це добре, – сказав Тедді. – Це допоможе нам отримати наднормове фінансування від Конгресу. – Він подивився на чоловіка, що стояв біля входу. – Морісе, дякую, що прилетів так швидко.

Моріс кивнув.

Тедді вказав на нього і звернувся до решти:

– Для тих, хто не знає, це Моріс Штейн з мису Канаверал. Він мав бути керівником стартового поля для запуску «Іґл-Ай-3», тож він виконає ту саму роль для «Іриди». Вибач за такі піжмурки, Морісе.

– Жодних проблем, – сказав Моріс. – Радий допомогти.

Тедді перегорнув верхню картку з нотатками, знявши її з купки.

– Як там носій?

– Поки що добре, – сказав Моріс. – Але не бездоганно. «Іґл-Ай-3» готувався до запуску. Ракети не створені для того, щоб довго витримувати навантаження від сили тяжіння у вертикальному положенні. Ми встановлюємо додаткові опори, які потім приберемо перед запуском. Це легше, ніж розбирати її. Крім того, паливо роз’їдає внутрішні баки, тож ми мусили його злити. Крім того, ми що три дні проводимо перевірки всіх систем.

– Добре, дякую, – сказав Тедді. Він звернув увагу на Брюса Ена, який відповів йому поглядом розчервонілих очей.

– Брюсе, дякую, що ти теж прилетів. Як там зараз погода в Каліфорнії?