Учорашній виступ, який літній добродій дивився з палаючим обличчям і нітрогліцерином під язиком, призвів до того, що в ньому знову заграло життя.

Він двічі перекрутив ключ у замку й вийшов з помешкання. Проте на півдорозі зупинився й повернувся назад. Зняв з ніг розтоптані картаті капці й надягнув святкові лакові чорні черевики, які купив зі знижкою. Щоправда, придбав він їх, передбачаючи власний похорон, проте цього разу йому було приємно використати черевики з іншою метою.

Біля дверей мансарди він спинився і, перш ніж постукати, за звичкою припав до них вухом. Почув дитячі голоси і Ядзю, котра озивалася до них із глибини квартирки. На жаль, слів він не міг розібрати. Нарешті Едзьо несміливо пошкрябав одвірок і, не отримавши жодної відповіді, натиснув на клямку. Його огорнув характерний запах, такий чужий, проте водночас жаданий. Запах дому, у якому є жінка.

— Сюрприз! — Від бажання виглядати сміливішим, він вигукнув так несподівано, що з Ядзиних рук випала пачка апельсинового соку.

— А я тут… якраз до сочку дещо приніс. Щоб так, знаєте, по-сусідськи, у неділеньку ввечері посидіти. — Едзьо широко посміхнувся Ядзі.

Та не змогла йому відмовити. Учорашній виступ її страшенно виснажив, а величезний стрес попустив лише зараз. До всього вона не встигла добре виспатися, бо до Гуця вже о дев’ятій прийшла гостя, Гладка Надя. Хлопчик страшенно зрадів і, навіть не перебравшися, ще в піжамі, повів її до свого куточка. І там діти від самого ранку тихенько бавилися в «маленьке родинне кладовище».

Ядзя, яку поглинула каторжна підготовка до програми, не помітила дивовижного процесу перетворення дівчинки, котра з Гуцевої переслідувачки стала його фанаткою й плекала до хлопчика чимраз палкіші почуття. Вони були нерозлучними, як Абеляр та Елоїза, Тангрет і Клоринда, Болек і Льолек. Відразу після школи обоє йшли до Едварда. Там проводили час, роблячи уроки й віддаючись різним безтурботним забавам, наприклад, удосконалюючи конструкцію гільйотини, біля якої шаленів Робесп’єр. Для Наді ці спільні вечори стали чимсь схожим на мандрівку до чарівного саду. Вона навчилася грати в нарди й шахи, відкрила для себе канал «Animal Planet», але передусім збагнула, що її можна любити, а не лише боятися.

Едзьо із втіхою спостерігав, як з обличчя дівчинки зникає вираз тупої затятості, поступаючись місцем щирій, радісній усмішці.

Недільний осінній вечір, позначений уже першими приморозками, став для тих, хто зібралися в скромній квартирці на Повіслі, чарівним. Вони сиділи в ній разом, неначе їх випадково звела разом примхлива доля. Неквапно смакували домашній пиріг, жартували, незлостиво передражнювали одне одного й передусім, не знати вкотре, обговорювали Ядзин виступ. У кожній із чотирьох голів, схилених у світлі лампи, роїлися власні мрії. Жінка прагнула піднятися з дна, аби її малому синкові ніколи більше не довелося боятися маминої депресії. Дівчинка думала, як добре було б залишитися з ними назавжди. Хлопчик хотів, щоб його мама бодай раз у житті щось виграла, а літній пан уявляв, як одягне на чийсь палець обручку і ніколи більше так не страждатиме.

Від понеділка почалися репетиції чергового туру. Танго пробудило в усіх парах бажання змагатися, оскільки перший танець не визначив безсумнівного фаворита. Незважаючи на те, що чорною конячкою вважався Молодий, Ципріян із задоволенням відзначив у суперника декілька недопрацьованих моментів. Здавалося, Верена теж втратила форму. Під час репетицій вона часто робила перерви й пожадливо хлебтала воду. Танго в її виконанні виглядало непереконливо, і колишній партнер твердо впевнився, що лише з ним вона могла танцювати по-справжньому чуттєво. Решта не належала до екстракласу, і для Ципріяна не становила жодної загрози. На додачу вже після першого виступу його як танцюриста приємно здивувало відродження колишнього фан-клубу. Щоправда, середній вік його фанок наближався до п’ятдесятки, проте життя навчило Ципріяна покори, тепер він не нехтував жодними шанувальницями, і будь-які прояви симпатії приймав з удячністю. Він не зважав на іронічні й хамські зачіпки Молодого, котрий назвав його «клімактеричним жиголо». Ципріянів конкурент міг собі дозволити бути зарозумілим: його фанки втілювали молодість, вроду й не мали жодних сексуальних гальм.

Уже тиждень Ядзя засинала й прокидалася під ритм англійського вальсу. Доки вона не познайомилася з його специфікою, то була впевнена, що саме аргентинське танго буде її найболючішою, найважчою проблемою. На жаль, тут усе відбувалося, як у фільмах Хічкока: спершу землетрус, а потім чимраз гірше.

Наступний конкурсний танець, здавалося, був простим і не вимагав жодної акробатики. Проте дуже швидко з’ясувалося, що коли в танго партнери мають ідеально пасувати одне до одного, то в англійському вальсі їм доводиться бути однією, зрослою від колін по груди, істотою. Цей химерний, вимушений симбіоз двох чужих організмів призвів до того, що репетиції їх геть виснажували.

Поза тим, Ципріяна образив нещодавній виступ. Він був переконаний, що їхня пара не виявила всіх своїх можливостей з вини Ядзі. Цього разу він вирішив її сильніше притиснути, та щойно вони спробували «шасе», а потому «променад», зрозумів, що все може тільки ускладнитися. Кинув мокрого рушника й уже вчетверте почав пояснювати знову:

— Слухай, це справді дуже просто. Це як… — він підшукував потрібне порівняння. — Тобі траплялося напитися як чіп?

— Ага, — обережно зізналася Ядзя.

Вона знала, що коли заперечить, він їй однаково не повірить.

— Ну, тоді ми врятовані. — Ципріян плеснув у долоні. Ти напевне мала «чортове колесо». Ну, знаєш, голова тріщить, лягаєш, хочеш заснути, і тут усе крутиться перед очима. Отак і у вальсі. Йдеться про те, щоб кружляти вгору-вниз, вгору-вниз. О! Це як на човні на хвилях: здіймаєшся й опускаєшся.

— У мене морська хвороба, — попередила Ядзя.

— Спробуймо знову. — Ципріян простягнув руку й про всяк випадок швиденько змінив тему. — І раз, і два, і… Погано! Ти не можеш здійматися, коли я опускаюся й навпаки! Треба віддатися ритмові, я тебе поведу. Але мусиш довіритися мені.

Ядзя похмуро стояла, нервово обгризаючи свіженький французький манікюр. На лобі вимальовувалися вертикальні зморшки, а це означало, що їй щось дуже не до вподоби. Проте вона нічого не сказала, бо зрештою, Ципріян мав рацію. Може, він і був зарозумілим йолопом, але на танцях знався краще, ніж вона. І докладав усіх зусиль, аби чогось її навчити.

— Гаразд, я танцюватиму сам, а ти дивися й мотай на вус. І раз, і два…

Лише глянувши, як він танцює, Ядзя замалим не втратила рівновагу.

Від самої думки про те, що доведеться кружляти, тримаючи спину рівно й напруживши сідниці, їй стало зле.

— Бра-а-аво! — У цю хвилину від дверей почулися театральні оплески.

На порозі, недбало спершись на одвірок, стримів Молодий і, посмоктуючи зубочистку, іронічно спостерігав за своїм колишнім гуру. Ципріян різко зупинився. Він важко дихав, увесь спітнілий і неймовірно зморений.

— Ну-ну, що я бачу! Задишка? — Хлопець відверто глузував із нього. — Дивно, цей танець неначе для тебе створили… — Глянув на Ядзю й підморгнув їй. — Його вигадали флегматичні англюки. Вони теж не любили зайвих зусиль.

Молодий засміявся, але побачивши розлючене Ципріянове обличчя, обережно відступив з лінії вогню.

— Старий, я тобі дам маленьку пораду, коли ти не проти. Не затискай так драматично дупу, бо ще судома вхопить, і навіть перднути не зможеш, щоб полегшало!

Від цього простацького, хамського жартика в стилі прищавих школярів Ядзі стало сумно. Це правда, Ципріян її діставав і був йолопом. Але це був її йолоп, і нікому, крім неї, не вільно було його ображати! У Ядзі прокинувся біологічний інстинкт самиці, котра захищає гніздо, і вона вперше відчула, що могла б зробити Молодому капость.

— Швидше, починається!

Сара з мискою чипсів у руках гепнулася на канапу поруч із Гуцем, забувши на кілька хвилин про здорове харчування та іншу подібну фігню. Хоча вона й була вегетаріанкою з багаторічним стажем, то зараз з’їла б навіть кривавий біфштекс, аби лише ніхто не заважав їй дивитися чергову частину «Танців-спотиканців». У глибині квартири Уля змагалася з кишковим грипом у дітей та чоловіка. Вона щохвилини забігала до вітальні по найсвіжішу інформацію з поля битви. Подруга заспокоювала її, мовляв, у Ядзиних суперників справи так собі, й Уля мчала, щоб полегшити життя змученої хворобою родини новою порцією «Смекти» й чистим одягом. Кинула брудні піжами до пральної машини, прибрала у ванній і провітрила спальні. Зрозумівши, що до нового нападу срачки й ригачки залишається хвилин з п’ятнадцять, вона спокійно вмостилася поруч із уважними глядачами. Саме закінчився черговий рекламний блок, після якого відлунала музична заставка програми, як з Кубиної кімнати почулися тривожні звуки.