12 декабря 1853 г, Харьков СОВЕТ СУЛТАНУ НА ЗАТЕЮ ЕГО ПЕРЕНЕСТИ СВОЙ ДВОР, ЗНАМЯ И СОРОЧКУ МАГОМЕТА В АДРИАНОПОЛЬ Ой не мандруй, султане, До Адринополя, Бо там тебя застане Лихенькая доля! Ой не бажай, султане, Бо в животі та стане Гірша од гірчиці! Не розвертай, султане, Хорогви Магмета: Москаль з древка хоч стягне, Хоч проб'є з мушкета! Не розвішуй, султане, Сорочки пророка: Москаль зцупить, як гляне,- Ох, буде морока! Ой не схиляйсь, султане, До Балканів ухом, Бо з їх віє погане... Кулевчинським духом! [30]Нехай твій ніс, султане, В гори й не сягає, Бо з гір Дибич як встане,- До смерті злякає. Не поглядай, султане, На Чорнеє море: В Чорнім морі в тумані Пливе твоє горе! Бач, в Синопії, султане, Клубки диму в'ються? Отож твої моряни, З Нахименком б'ються! Бач, як море, султане, Од їх гармат стогне? Твоє військо кохане З байдаками тоне! Ой не дивись, султане, Там достав вже й достане Турчин хльосту в шкуру, Не посилай, султане, Бо вернеться в Каре п'яне Від руського чаю! Не накликай, султане, Бо й він, либонь, не встане З даргського похмілля!.. Не поможуть, султане, Пранці й ягличванці,- Москаль свого дотягне Не в вечір, так вранці! Так спи ж дома, Меджиде,- Ми буркать не будем, А як москаль надійде, Ми тогді й розбудим. 16 декабря 1853 г., Харьков ПОСЛЕДНИЙ ЭКЗАМЕН, ПРОИЗВЕДЕННЫЙ МНОЮ ВОСПИТАННИЦАМ ПОЛТАВСКОГО ИНСТИТУТА В ЯНВАРЕ И ФЕВРАЛЕ 1854 г. У Полтаві, в славнім місті, Будинки біліють; В тих будинках дівчат з двісті, Як мак, червоніють. Вовтузяться ж ті дівчата, Та не з парубками: На лавочках, пташенята, Сидять над книжками! З стембулкою в пальченятах Стих свій у часловці Промовляють, ластенята, Аж тріщить в головці! Чого ж взялись так дівчата За той стих в часловці? Щоб погладила їх мати Гарно по головці! Хто ж їх мати? Хто родина Об їх печалиться? Їх родина - Україна, А ненька - цариця. Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає; Кличе й ненька сиріточку, В світлицях ховає, Няньчить її й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить. Чкурнув поштар до цариці З лепортом щосили, Що панночки в товстій книжці Вже стих свій довчили... Ну! чухрай же й ти, Гулаче, У Харків щомога; Там з дітками жінка плаче,- Жде тебе небога! 6 февраля 1854 г., Полтава
НА СМЕРТЬ Н. А. КУПЧИНОВА [34] Не виглядай, матусенько, В віконечко - в поле; Не клич дарма татусенька: Не вернеш ніколи! Вибравсь татусь, вибравсь рідний В далеку дорогу, Та й наказав тобі, бідній, Молитися богу. Пішов татусь в той край гожий, Де місяць і сонце З світлиць божих на світ Божий Дивляться в віконце. 24 октября 1855 года, Харьков В ПОЛТАВУ, МОЕЙ МИЛОЙ ПОЛИНАШКЕ [35] І Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди, За тобою, моя пташко, Літали б усюди. Коли б тебе, як я, знали Багатії й бідні, Вони б тебе покохали, Як братики рідні. Коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили, Як тато та ненька. До серденька б пригортали, Як я пригортаю, За тобою б пропадали, Як я пропадаю. Соловейко в клітці тісній Пісні виспівує... А хто ж тії дивні пісні На улиці чує!.. 23 декабря 1855 года, Харьков II Віє вітер, несе пташку, Та не з того краю, Відкіль мою Полінашку Щодень виглядаю. Повій, вітре, та з досвіту, З другої країни; Навій мені добру вістку Об моїй дитині. Лети, пташко, з захід сонця, Защебечи в шибку, Довго ж ще біля віконця Ждать дівчину-рибку! Дмухнув вітер, звилась пташка, Вістоньку звістує,- Що в Полтаві Полінашка За татом жалкує. вернуться - Кулевча - село у Східній Болгарії, під яким 29 травня 1829 р. відбувся бій російської армії під командуванням фельдмаршала І. І. Дибича (1785–1831) з турками, в результаті якого ворог поніс величезні втрати. вернуться - Ацхур - турецька фортеця на Кавказі, якою російські війська оволоділи в 1828 р. вернуться - Не посилай, султане, війська к Арпачаю...- Влітку 1807 р. біля Арпачаю на Кавказі російські війська завдали відчутного удару турецькій армії, яка відступила на Каре. вернуться - Не накликай, султане, на руських Шаміля...- Шаміль (1797–1871), керівник визвольного руху горців Дагестану і Чечні, спрямованого проти царизму, а також місцевих феодалів. Тут ідеться про одну з поразок горців у бою з царськими військами 1845 р. під Дарго. вернуться - Купчинов - один з близьких знайомих П. Гулака-Артемовського в Харкові. вернуться - Аполлінарія - дочка П. Гулака-Артемовського, з 1849 р. вчилась у Полтавському інституті шляхетних дівчат. |
