Вони підійшли зовсім близько і зігнулися, мов риби на гарячій пательні. Один з них підніс руку і почав опускати її, наче ведучи лік секундам: раз, два, три! І обоє враз кинулися на свою жертву. Кожен схопив за одну ногу, і Тарзан, годованець Великих мавп, не встиг опам’ятатися, як його перекинули через низький борт і скинули в Атлантичний океан.

У цей час Гейзел Стронг дивилася на море з вікна своєї каюти. Раптом щось промайнуло перед її очима, наче якесь тіло впало з горішньої палуби. Воно так стрімко занурилося у воду, що вона не встигла його роздивитись і не була переконана, чи це була людина, чи ні. Вона дослухалася, чи не долине згори якийсь вигук, чекала страшного крику: “Людина за бортом”, але нічого не було чути. І на кораблі, і в морі панувала цілковита тиша.

Дівчина вирішила, що це хтось із команди викинув у море лантух непотрібного шмаття, і невдовзі лягла спати.

Наступного ранку під час сніданку місце Тарзана виявилось порожнім. Міс Стронг була дещо здивована, бо містер Колдуел завжди чекав, доки вони з матір’ю прийдуть, щоб сісти за стіл разом з ними. Пізніше, коли вони сиділи на палубі, Тюран зупинився, щоб сказати їй кілька компліментів. Схоже, у нього був чудовий настрій, і він був вишу кано ввічливий. Коли він пішов, міс Стронг вирішила, що мосьє Тюран — чудова людина.

День здавався нескінченним. Їй бракувало товариства Колдуеяа, щось було в ньому таке, що змушувало дівчину від самого першого дня знайомства поставитися до нього приязно. Він напрочуд добре вмів змальовувати місця, які колись бачив, людей та їхні звичаї, дуже дотепно порівнював диких звірів та цивілізованих людей, що свідчило про його добру обізнаність зі світом перших, і веселий, хоча й дещо цинічний, погляд на других.

Коли вдень Тюран знову зупинився, щоб побалакати з нею, вона зраділа, бо це розряджувало денну одноманітність. Проте тривала відсутність Колдуела почала дуже непокоїти її. Якимось чином ця відсутність пов’язувалася в її думках з неспокоєм, який вона відчула напередодні, коли повз її ілюмінатор у море впав темний предмет. Вона сказала про це Тюранові. Чи бачив він сьогодні містера Колдуела? Ні? А що трапилося?

— Він не з’явився на сніданок, як завжди, і я не бачила його від учорашнього вечора, пояснила дівчина.

Тюран поспівчував їй.

— Хоча, на превеликий жаль, я не був близько знайомий з містером Колдуелом, — сказав він, — але він видався мені цілком пристойною людиною. Може, він залишився у своїй каюті через недугу? Могло й таке трапитись, цілком.

— Звісно, могло, — відповіла дівчина, — але не можу пояснити, чому мені не дає спокою дурне жіноче передчуття, що з містером Колдуелом щось трапилось. Це якесь дивне відчуття — я немов би знаю, що на кораблі його нема.

Тюран весело розреготався.

— Боронь Боже, люба міс Стронг, — сказав він. — Куди він міг би подітись? Ми вже кілька днів не бачили берега.

— Звичайно, це нерозважливо з мого боку. Але я зараз піду і знайду містера Колдуела і перестану хвилюватися.

Вона підкликала служника, який проходив повз них.

“Це може виявитися дещо складніше, ніж ти собі уявляєш, любонько”, -подумав Тюран, але вголос він вимовив лише:

— Авжеж, авжеж!

— Будь ласка, знайдіть містера Колдуела, — сказала вона служникові, - і передайте йому, що друзі хвилюються через його тривалу відсутність.

— Вам дуже подобається містер Колдуел? — спитав Тюран.

— Він дивовижна людина, — відповіла дівчина. — Мама від нього просто в захваті. Він з тих людей, з якими почуваєш себе цілком безпечно, — містер Колдуел гідний довіри.

За мить служник повернувся зі звісткою, що містера Колдуела в його каюті немає.

— Я ніде не. міг його знайти, міс Стронг, а до гою ж він аатнувся, немовби вагаючись, чи казати далі, я дізнався, що він не ночував у своїй каюті минулої ночі. Я думаю, що треба доповісти про це капітанові.

— Звичайно! — вигукнула міс Стронг. — Я сама піду з вами до капітана. Це жах! Я впевнена, що трапилося лихо! Бачите, передчуття мене не підвело.

Кількома хвилинами пізніше перед капітаном стояли дуже стурбована молода жінка та схвильований служник. Капітан мовчки вислухав їхню розповідь, і його обличчя стало заклопотаним, коли служник сказав, що він уже обійшов усі місця на кораблі, де 6 міг бути пасажир.

— Чи ви, міс Стронг, справді переконані, що вчора бачили, як щось упало в воду?

— Поза всяким сумнівом, — відповіла вона. — Я не переконана, що цс була людина, бо не чула крику. Може, це був лише лантух зі шматтям, як я тоді подумала. Але якщо містера Колдуела на кораблі не виявиться, то я буду цілковито переконана, що була свідком того, що саме він падав у воду.

Капітан наказав ретельно обшукати весь корабель від корми до носа, не минаючи жодного куточка. Міс Стронг чекала наслідків пошуків у нього в каюті. Капітан поставив їй багато запитань, але вона не могла нічого сказати йому про зниклого пасажира, крім того, що чула від нього самого під час їхнього короткого знайомства на кораблі. Тут вона вперше усвідомила, що містер Колдуел говорив про себе і своє минуле дуже мало. Він народився в Африці, а виховувався в Парижі — ось майже все, що було їй відомо про нього, та й про це він розповів їй у відповідь на здивоване запитання, чому він, англієць, говорить англійською з французьким акцентом.

— Чи не говорив він про те, що у нього є вороги? — спитав капітан.

— Жодного разу.

— Чи знав він ще когось із пасажирів?

— Не краще, аніж мене. Звичайні корабельні знайомства.

— А-а… чи не вживав він часом надміру алкоголю, міс Стронг?

— Я навіть не знаю, чи він узагалі пив. У всякому разі, він був цілковито тверезий за півгодини до того, як я помітила, що ця річ впала у воду, — відповіла вона.

— Це дуже дивно, — сказав капітан. — Він не схожий на людину, що непритомніє. Навіть якщо б з ним і сталося таке, коли він спирався на бортовий поручень, то важко припустити, щоб він упав назовні, - він би впав радше всередину, на палубу. Якщо його на кораблі немає, міс Стронг, то це означає, що його кинули у воду, а те, що ви не чули жодного крику, наводить на думку, що тоді він уже був мертвий — його вбили.

Дівчина здригнулася.

Через годину старший офіцер подав звіт про наслідки пошуків.

— Містера Колдуела на кораблі немає, - сказав він.

— Боюся, містере Брентлі, що трапився не просто нещасливий випадок, це щось набагато серйозніше, — сказав капітан. — Прошу вас особисто оглянути речі містера Колдуела, може, ви знайдете щось таке, що б могло вказувати на привід для самогубства або вбивства. Словом, вивчіть цю справу ретельно.

— Добре, сер, — відповів Брентлі і пішов провадити слідство.

Гейзел Стронг цілковито занепала духом. Два дні вона не виходила зі своєї каюти, а коли врешті з’явилася на палубі, то була бліда і мала під очима синці. Уві сні й увіч їй постійно здавалося, що вона знову бачить стрімке і мовчазне падіння темного предмета в море.

Невдовзі після її першої появи на палубі, відколи трапилося нещастя, до неї підійшов їюран, щоб поспівчувати їй.

— Це жахливо, міс Стронг, — сказав він. — Я весь час про це думаю.

— Я також, — відповіла дівчина. — Мені здається, що його можна було б урятувати, якби я здійняла тривогу.

— Вам нема за що собі дорікати, люба міс Стронг, — почав переконувати її Тюран. — Ви анітрохи не винні. Кожен на вашому місці вчинив би так само. Хіба коли щось падає за борт корабля, то це неодмінно повинна бути людина? А якби ви навіть і здійняли тривогу, то наслідки були б такі самі. Вашій розповіді спершу б не повірили, подумали б, що це привиділося нервовій жінці. А якби ви стали наполягати, то доки корабель зупинився б, доки опустили б шлюпки і вирушили по нього назад за кілька миль, туди, де трапилося лихо, збігло б надто багато часу і допомога запізнилася б. Ні, ви не повинні собі дорікати. Ви зробили для бідного містера Колдуела більше, ніж будь-хто, адже лише ви помітили його відсутність і перша почали розшуки.