Перед сном я згадав, що із завтрашнього дня, крім роботи, яка на той час у мене вже була одна, бо з телекомунікаційною компанією попрощався, стаю ще й приватним детективом. Це була та сама авантюра, якої мені довго не вистачало. Я заплющив очі й побачив Марію. Її золоті кучері, її найприємнішу у світі посмішку, її великі очі. Та за мить усю цю картину наче розвіяло вітром. Марії в мене вже не було, і не було вже давно. Тоді я тільки вчився не думати про неї. Переді мною була темрява. Тож дивитися мені доводилося тільки на чорне. Тим я й тішився, те мені тієї ночі й снилось.

Я зануривсь у роботу й час від часу листувався з різними жінками. З одними фліртував, з іншими – ні. Десь ближче до обіду мене набрав Льоха-Шалапут. Голос у нього був спокійний і впевнений, так, наче він провів ніч з гарненькою лялечкою і не лажанув.

– Зустрінемось? – спитав він.

– Не бачу причин не зустрітись! – відповів я.

За кілька годин ми вже сиділи в пабі на Пушкінській. Не відкладаючи все в довгий ящик, він почав одразу зі справ, власне, з одного-єдиного замовлення, яке мав на руках.

– Коротше, братику, справа така…

– Кажи.

– Один харківський бізнесюк, О. П., кілька місяців тому одружився й уклав шлюбну угоду з моделлю. І в ній є такий пункт, – Шалапут дістав копію кількох сторінок угоди й зачитав: «У разі зради дружини ця угода втрачає чинність і дружина не має права на жоден із нажитих разом і/або окремо предметів побуту (під цим мається на увазі нерухомість, прикраси, речі, побутові прилади)». Розумієш трохи, про що мова?

– Ну, є якісь думки. Продовжуй, Льоха.

– Так ось, є ще й такий пункт, – Шалапут перегорнув сторінку й знову процитував: «У разі зради чоловіка дружині відходить двадцять п’ять відсотків нерухомості, нажитої до шлюбу й під час шлюбу».

– І він уже зрадив! – перебив я.

– Точно, братику! Він уже зрадив. З журналісткою-практиканткою, яка приїхала до його маєтку за містом брати інтерв’ю.

– Ц-і-і-ка-а-аво, – протягнув я. – І що ж він хоче від нас? Чи він думає, що його дружина зраджує?

– Та в тому то й справа, Утко, що вона не зраджує. Навіть із фотографами.

– Ну, це ясно. Вони ж зараз усі геї. У Європі це, типу, модно, у Києві теж, тепер черга за Харковом.

– Ну от. Це ще один мінус нашого завдання, – занепокоївся Шалапут.

– Льохо, я втрачаю логічний ланцюжок. Тебе найняла вона?

– Та ні! Мене найняв О. П.!

– Поясни!

– Коротше, братику, це не просто, але треба! Гроші великі. Треба, щоб вона зрадила.

– Значить, нам треба слідкувати за нею, аж доки вона на когось не западе?

– Ні. Нам треба її спокусити, – прошепотів Льоха, дивлячися мені прямо в очі. – Точніше, тобі.

– Ой-ой-ой! Щось ти наплутав, друже. Я на таке, здається, не підписувався. Мене ж заріжуть… І зробить це її чоловік… Щоб не втрачати марки.

– Та ми це потім розрулимо. Не переживай! Це не найстрашніше… Зараз треба придумати схему, як зробити так, щоб на тебе клюнула чарівна модель, – він окинув мене оком сутенера й простяг пару її фоток.

– Ух… Це не до мене, чуваче! Вона ж як мінімум вища… Та й взагалі, Льоха, хто там знає, переспав він із тією практиканткою чи ні.

– Знають. Вона його тепер шантажує. Я можу тобі його зацитувати: «…Ми ж не в 90-х, щоб вирішувати справи за принципом “нема людини – нема проблеми”…»

– Льохо, давай підсумуємо все, що ти мені тут наговорив, – сказав я й замовив іще пару кухлів темного.

– Давай. Значить, так. Є бізнесмен, який платить нам бабки за те, щоб ти переспав з його дружиною. Є фотки, на яких він зраджує свою дружину. Точніше, порушує контракт, за умовами якого він втрачає двадцять п’ять відсотків своєї нерухомості. А нам треба зробити так, щоб ці фотки ніде не випливли. Такий підсумок тебе влаштовує? – посміхаючися, спитав Шалапут.

– Припустімо. А звідки взялися фотки з практиканткою й О. П.? – поцікавивсь я.

– Та, мабуть, вона це все спланувала й прийшла на зустріч не сама, а з фотографом, який усе й зняв.

– П…здець. От що я можу тобі сказати, друже. Тільки зрозумій мене правильно. Я не проти взятися за цю справу. Але… але, чуваче, як я з нею пересплю? Вона в мій бік навіть не гляне! Подивися на неї, – я тицьнув йому в обличчя фотографії Анніти, дружини О. П., – і на мене.

– У тому-то й вся сіль. Клюне. Я показував твої фотки О. П., і він сказав, що теоретично ти її типаж. Він навіть мені сказав, що вона зі схожим на тебе колись зустрічалась.

– Схожих на мене нема, – обурено перебив я.

– О’кей.

– Не «о’кей», а нема.

– Добре. Вибач, – вибачився Льоха й ковтнув пива. – Ну то що, до бою?

– А що я втрачаю? Нічого. До бою, – сказав я і також ковтнув пива.

– Тоді ось тобі мій план, – Шалапут розгорнув блокнот.

Його план ми обговорювали близько години. Сварилися, сміялися. Насамкінець дійшли спільних висновків і дали назву нашій першій справі – «Аннітині відсотки». Льоха замовив ще по кухлю пива. Ми випили за успіх грандіозної справи, яка починалась із завтрашнього дня й кінця якої особисто я не бачив.

Льоха-Шалапут передав мені всі необхідні координати Анніти, місця, де вона буває, і, головне, де розташована її модельна студія. Виявилося, що в О. П. нерухомості ого-го! Заміський будинок у мальовничій частині Харківщини з видом на річку, дві квартири в Харкові (одна з яких на Сумській, інша на майдані Рози Люксембург), паб на Пушкінській (у якому ми з Льохою якраз і сиділи) та ресторан на околицях Харкова. Цю інформацію, за словами Шалапута, О. П. надав нам для того, щоб ми детальніше ознайомилися зі справою, ужилися в ролі, дізналися про місця, де часто буває Анніта, і склали про неї своє уявлення. Так би мовити, з висоти свого професіоналізму. За одним із пунктів нашого з Шалапутом плану мене треба було зробити відомим тренером. Я мав провести тренінг для моделей з агентства, у якому працювала Анніта. Зробити це було неважко. Ми розвісили чимало постерів у районі агентства й трохи менше по основній дорозі до нього. Зміст афіші був такий: «Скандальний тренер Ігор Зарудко дає один-єдиний тренінг у Харкові: “Як поставити в позу себе, щоб не поставили в позу тебе”». Там-таки був зазначений час, місце зустрічі й контактний телефон Льохи-Шалапута. А ще красувалася змонтована фотка, на якій я розмахую руками десь перед сотнею людей. Директор їхнього агентства клюнув швидше, ніж ми розраховували. За кілька днів він набрав Льоху.

– Добрий день. Вас турбує Б. Г. О., – почав директор.

– Добридень, – поважним тоном відповів Шалапут.

– Ви Ігор Зарудко? – спитав той.

– Ні, я його менеджер, – тим-таки тоном відповів Льоха.

– Я директор агентства «…» моделей у Харкові й хотів би потрапити на тренінг Зарудка.

– На жаль, це неможливо. Усі місця вже зайняті, – закрутив мій компаньйон.

– Я заплачу, – наполягав Б. Г. О.

– Усі учасники тренінгу заплатили. Такі умови. Але Ігор проводить тренінг для визначеної кількості осіб, щоб кожному приділити увагу. Я думаю, ви, як керівник, мене розумієте.

– Так-так. Звісно, розумію, – підтримуючи марку гарного керівника, протягнув директор. – А коли він іще буде проводити тренінг? Я б хотів, щоб він провів його для моїх моделей. У мене комплексне виховання. Ми серйозне агентство.

– Найближчі чотири дні в нас розписані. У нас заплановані тренінги в чотирьох містах, а потім Ігор хотів відпочити, – закручував Льоха далі.

– І нічого не можна придумати?.. Я в це не вірю, – уключаючи вже свої важелі переконання, заперечив Б. Г. О.

– Може, Ігор почне свою відпустку трохи пізніше й проведе тренінг для ваших моделей. Давайте я з ним поговорю та зателефоную вам сьогодні ввечері.

– Це було б чудово, – зрадів директор. – А скільки це мені коштуватиме?

Льоха назвав нічогеньку суму, але той погодився. Увечері він йому передзвонив і назначив дату. Я мав вести тренінг для модельного агентства через чотири дні. За цей час нам треба було вивчити звички й життєву позицію Б. Г. О., щоб казати саме те, що він хоче почути. Виявилося, що в нього не дуже веселе життя. Займається сексом з кількома своїми моделями, годує їх обіцянками про Мілан і Париж, а увечері повертається додому, де на нього чекають дружина й шестирічний син Коля. Я готувався до тренінгу, щоб не провалити початок операції. Читав тематичну літературу, переглядав «Камасутру», щоб дізнатися, чого треба людям для насолоди. Напередодні, увечері, я провів тренінг із Шалапутом. Той залишився задоволений. Скажу вам чесно, ми й на грам не знаємо, на що здатні!