Джастін розвернувся назад після того, як я стрибнула на пасажирське сидіння.

- Двічі протягом двох днів я порушував закон заради тебе, - сказав він.

- Я знаю. Мені дуже шкода. Я повинна була подзвонити комусь з правами, але я боялася, і моїм першим інстинктом ...

Я замовкла, тому що я не хотіла закінчити цю фразу вголос.

- Я не проти,-  сказав він. - Я завжди прийду тобі на допомогу. Але я хотів би знати, чому я забираю тебе вночі, з лісу поруч із будинком Клейвортів.

- У мене сьогодні було якби побачення зі Стівеном.

Він зціпив зуби, але промовчав.

- Не реальна побачення, - продовжила я. - Я використала його.

- У тебе виробилася звичка, - пробурмотів він.

Я проігнорувала його зауваження і пояснила:

- Він був у "Смакоті" у ніч убивства Вікторії. Він, можливо, бачив те, що може допомогти Пері.

- Наприклад?

- Я сподівалась довідатися чи Гебріел спілкувався з Вікторією, коли він був там."

- І?

Джастін проїхав на червоне світло, але я була не в тому положенні, щоб скаржитися на його навички водіння, так що я продовжувала:

- Стівен сказав, що він нічого не бачив. Але в мене було видіння, коли була в його будинку.

- Що ти бачила?

- Стівен розмовляв з Вікторією. Я припускаю, що він чіпляв її. Вона відшила його. Потім я відчула сильне приниження і гнів.

Джастін в'їхав на мою дорогу.

- Це нормальні почуття, коли тебе відшиває дівчина.

- Не до такої міри. Я ніколи не відчувала таких сильних емоцій від видіння.

Але Джастін не слухав мене більше. Він втупився на щось за моїм плечем. Я повернулась і подивилась у вікно автомобіля. Гебріел сидів на сходинках ганку,  поклавши лікті на коліна, очевидно, чекаючи на мене.

- Ви зазвичай працюєте так пізно? - запитав Джастін.

- Ми більше не працюємо разом.

Я вийшла з авто і Гебріел піднявся, засовуючи руки в кишені джинсів. Його чорне волосся було скуйовджене, ніби він пальцями розворушив його.

- Твоя мама сказала, що тебе немає,- почав він, прямуючи до мене, - але я вирішив зачекати на тебе. Вибач за вчорашнє непорозуміння. Я хотів поговорити з тобою...

Він спинився, коли побачив як Джастій виходить з авто.

- В тебе з ним було побачення? - спитав Гебріел.

- Ні, - сказав Джастін. - Я був тим першим, кому вона зателефонувала, коли її побачення стало поганим.

Думаю, найкращою назвою для цього було "хто кого доведе", і хоча мене це тішило, але в мене не було на це часу.

- Ви двоє, - сказала я, показуючи на будинок. - Всередину. Негайно.

Мама була на дивані, гортаючи журнал.

- Як твій обід? - спитала вона, а тоді її щелепа впала, коли вона побачила як Джастін і Гебріел заходять.

- Не найкращий,- сказала я.- А як твоє незаплановане читання?

Вона простогнала.

- Після того благання по телефону вона так і не прийшла.

- Ех,- я показала на моїх двох хлопців. - В нас є про що поговорити. Ми йдемо нагору.

Мама не дала мені дозволу, але вона знала, що я не збираюсь влаштовувати оргію абощо у своїй кімнаті. Я повела їх у власну спальню і закрила двері. Я сіла на стілець біля столу, а хлопці сіли на ліжко. Вони виглядали по-дурному, сидячи один біля одного на моїй фіолетовій ковдрі. Я стримала посмішку і розповіла Гебріелу про те, що була з Стівеном Клейвортом і про видіння в його домі. Звичайно я випустила частину про те, що думала, що у видінні буде головним Гебріел. Я все ще цікавилась його тату, але була переконаною, що вбивцею був Стівен, а не Гебріел.

Перша реакція у Гебріела була такою ж як у Джастіна.

- Хто не почуватиметься погано після відмови?

- Це було чимось більшим, ніж звичайна злість. Відчуття було таким... - я дивилась на стелю в пошуках правильних слів. - Як насильство. Його мозок перемкнуло. Він більше не міг витримувати.

Я зупинилась і похитала головою.

- Що? - спитав Гебріел.

- Щось у видінні здається неправильним і я не можу зрозуміти, що. Щось відчувається, я майже можу схопити це, але просто не знаю.

- Можливо у тебе є почуття, що заважають зрозуміти, - сказав Джастін.

Я подумала над цим хвилинку.

- І правда, я не можу уявити, щоб Стівен вбив когось. Або просто не хочу, щоб це було правдою.

- Плюс,- сказав Джастін,- Стівен був п'яним тієї ночі. Ти бачила плівку. Він ледь йшов і аж ніяк не міг тримати зброю прямо.

Це було правдою. Це просто не сходилось. Від відчаю я провела руками крізь волосся.

- Його хоча б треба і викликати і допитати,- додав Джастін.

Гебріел кивнув.

- Я поговорю з батьком вранці.

- Вранці?- відрізав Джастін. - Чому не прямо зараз?

Гебріел перебільшено зітнув.

- По-перше, у нас немає ніяких доказів. Видіння нічого не варті, - він поглянув на мене. - І я навчився не робити поспішних висновків про вину людей.

- Ти говориш про Пері, - сказала я.- Тепер ти віриш, що він цього не робив?

Гебріел нервово витер руки об джинси.

- Є те, що я повинен був розповісти тобі раніше, щоб пояснити чому так поводив себе з тобою. Але про це важко говорити.

Я чекала на продовження. Джастін зіщулився.

- Багато років тому мою сестру викрали, - почав Гебріел. - Її так і не знайшли. Ми думали, що вона померла.

Я охнула.

- Мені шкода.

Гебріел нахилився вперед і притиснув долоню до лоба. Я знала, що він боровся з сильними емоціями, намагаючись лишатись сильним, коли розказував історію.

- Мій тато використовував кожен вільний момент для роботи на вулицях. Він відслідковував відомих педофілів. Обшуковував сміттєві контейнери. Опитував купу людей, - він зробив паузу. - Моя мати вела себе по-іншому.

- Що вона робила? - спитав Джастін м'яко.

- Вона витрачала всі наші гроші на екстрасенсів та медіумів і змушувала мого батька шукати там, де вони казали.

Гебріел встав і почав ходити туди-сюди.

- Одна пані сказала, що моя сестра мертва, втоплена у певному ставку. Ми заплатили дайверам за пошуки, але вони нічого не знайшли. Одна пані сказала, що її продали як секс-рабиню у Таїланд. Моя мати витратила тисячі доларів за політ туди та пошуки її. Для нас з татом було зрозуміло, що ці люди - шахраї, які використовують розпач і горе моєї матері для заробітку. Але мама продовжувала ходити до все більшої кількості таких людей, незважаючи на те, що всі вони давали їй різні відповіді.

Голос Гебріела почав тремтіти. Він спинився на хвилинку, щоб зібратись з силами.

- Зрештою це призвело до руйнування їх шлюбу. Вона тепер заміжня за пляшкою.

- Ви тому переїхали сюди?- спитала я. - Через розлучення?

- Це не все. Ще одну дівчину було викрадено. Вона була віку моєї сестри, коли та зникла. Вони відслідкували її викрадача до його покинутого дому. Дівчина була вже мертвою, коли мій батько дістався туди. Тато намагався вибити інформацію про мою сестру у злочинця. Хлопець опирався арешту, вони побились і пістолет вистрелив. Коротко кажучи - він помер. Ніхто не проронив і сльозинки за ним. Але мій тато втратив роботу. Керівництво вирішило, що він перевищив свої обов'язки. Ми переїхали сюди, щоб все розпочати спочатку. І ми так і не наблизились до знаходження моєї сестри. Я почав змирятись з думкою, що так буде завжди.

Ми помовчали декілька хвилин. Я була схвильованою і не знала, що сказати. Я сиділа, закривши рукою рота, і прокручувала в голові все, що казав або робив Гебріел, по-новому це усвідомлюючи. Зрозуміло, чому його тато не хотів, щоб я допомагала з розслідуванням. Зрозуміло, чому Гебріел вважав мене шахрайкою ще з початку.

- Як звали твою сестру? - спитав Джастін.

- Вікторія Тоскано. Ми називали її Вікі. Зараз їй було б тринадцять.

Я відсахнулась в кріслі. Тату Гебріела не було проголошенням його кохання до Вікторії Хаппел. Це не було пов'язано з нею. Це тату було пам'яттю про сестру. Я хотіла вдарити себе в обличчя.

Погляд Гебріела сфокусувався на мені.

- Тож вибач мені, якщо я був козлом.