20 І спустився Господь на Синай гору, на верх гори; і покликав Господь Мойсея на верх гори, і піднявся Мойсей.

21 І рече Господь Мойсейові: Спустись, остережи людей; ато протовпляться до Господа, і богато зміж їх поляже.

22 І сьвященники, що приступають до Господа, нехай осьвятяться, щоб не поразив їх Господь.

23 І рече Мойсей Господеві: Не приступати муть люде до Синай гори; сам бо остерегав і завітував єси нам, глаголючи: Положи гряницї кругом гори і осьвяти її.

24 І рече йому Господь: Ійди, спустись, і піднімешся ти і Арон з тобою; сьвященники ж і люде нехай не важяться через границю товпитись до Господа; ато поразить їх.

25 І спустився Мойсей до людей і повідав їм.

Вихід 20

1 І глаголав Господь всї словеса оцї, глаголючи:

2 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Египту, із дому невольницького.

3 Нехай не буде в тебе богів инших перед моїм лицем.

4 Не робити меш собі ваяного кумира чи подобини того, що на небесах у горі, і того, що на землї внизу, і того, що в водах і попід землею.

5 Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дїтях у третьому, і четвертому родї тих, що ненавидять мене.

6 І роблю добро тисячами родів тих, що люблять мене і допильновують заповідей моїх.

7 Не призивати меш імени Господа, Бога твого, марно. Бо не вважати ме Господь безвинним того, хто призиває імя його марно.

8 Памятай день субітнїй, щоб сьвятити його.

9 Шість день можна тобі працювати й робити всяке дїло твоє.

10 День же семий субота Господеві, Богу твойму.

11 Бо шість день творив Господь небеса і землю, море й усе, що в їх, і перестав дня семого; тим благословив Господь субітнїй день і осьвятив його.

12 Шануй батька твого й матїр твою, щоб довголїтен був ти на землї, що Господь, Бог твій, дасть тобї.

13 Не вбивати меш.

14 Не прелюбкувати меш.

15 Не красти меш.

16 Не сьвідкувати меш льживо на близького твого.

17 Не поривати меш очей на хату близнього твого; не поривати меш очей на жену його, нї на раба його, нї на рабиню його, нї на скотину його, нї на осла його, нї на що, що є близьнього твого.

18 І вбачали всї люде громуваннє й блискавицї, і гук роговий, і гору димуючу, і вбачаючи відступили назад і стояли оддалеки.

19 І мовляли вони Мойсейові: Розмовляй сам із нами, дак ми слухати мемо, та нехай не розмовляє з нами Бог, ато повміраємо.

20 І рече Мойсей людям: Не бійтесь; бо щоб випробувати вас, прийшов Бог, і щоб страх його був перед лицем вашим, щоб ви не согрішали.

21 І постали люде оддалеки; а Мойсей приступив до темряви, де Бог.

22 І рече Господь Мойсейові: Тако промовиш до синів Ізрайлевих: Бачили ви, що з небес я розмовляв із вами.

23 Не робити мете передо мною богів срібних, і богів золотих не робити мете собі.

24 Жертівника з землї спорудиш менї, і приносити меш всепалення твої, і мирні жертви твої, і дрібну скотину твою і воли твої; на всякому врочищі, де поставлю память іменї мого, приходити му до тебе й благословляти му тебе.

25 Коли ж із каменя споруджувати меш менї жертівника, не споруджуй із тесаного каменя; бо різцем твоїм ти махнеш над їм, та й опоганиш його.

26 Тако ж не сходити меш по сходах до жертівника мого, щоб не відкрилась над ним нагота твоя.

Вихід 21

1 А се суди, що обявиш перед ними:

2 Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.

3 Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.

4 Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.

5 Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;

6 Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.

7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.

8 І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.

9 А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.

10 Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.

11 А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.

12 Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.

13 Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.

14 А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.

15 І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.

16 І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.

17 І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.

18 І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:

19 Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.

20 Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.

21 Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.

22 І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.

23 А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.

24 О ко за око, зуба за зуба.

25 Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.

26 І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.

27 І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.

28 І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.

29 А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.

30 Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.

31 Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.

32 Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.

33 А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,

34 Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.

35 А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.

36 Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.

Вихід 22

1 Коли хто вкраде вола, чи дрібну скотину та й убє її, чи продасть її, пять волів мусить віддати за вола і чотири скотин за одну штуку.

2 Коли захоплять злодїя, як вломився, і побють так, що вмре, то се не буде крівавою провиною.

3 Коли ж тодї вже соньце сьвітило, дак се буде крівава провина. Злодїй мусить заплатити; коли ж нїчого нема в його, мусять його, за кражу його продати.

4 Коли вкрадене, чи то буде віл, чи осел, чи мала скотина, живим у його знайдуть, мусить він за кожне ще другу животину дати.

5 Коли хто чуже поле чи виноградник випасувати ме, а скотину свою пускати ме пустопаш, і воно на чужому полї що поїсть, дак мусить він віддати за се найлучче з поля свого чи з виноградника свого.

6 Коли загориться багаттє й обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пни стояче колоссє, чи усе поле вигорить, дак мусить той, що через його сталась пожежа, за попалене заплатити.