19 Та й я буду веселитись Ерусалимом і втїшатися людом моїм; і не почується вже там плачу, нї голосїння.

20 Там не буде немовлятка нї старця, щоб не дожив повного віку свого; бо й столїток вмірати ме молодиком; хиба грішник, хоч би й столїток, вмірати ме в проклонї.

21 І будуть будувати доми й у них жити, й насаджувати виногради й поживати їх плоди.

22 Не будуть будувати, щоб инший там жив, та й садити не будуть, щоб хто инший споживав; днї бо в людей моїх будуть довгі, як днї дерева, й вибрані мої будуть довго користуватись працею рук своїх.

23 Марно трудитись не будуть, нї дїти роджати на горе; будуть бо родом благословенним од Господа, а з ними й їх потомки.

24 І буде так, що перш, нїж вони до мене покликнуть, я озвуся; вони ще промовляти муть, а я вже вислухаю.

25 Вовк і ягня будуть пастись укупі, лев буде з волом їсти солому, а змій - землею харчитись: вони не будуть на всїй сьвятій горі моїй нїчого злого нї шкоди чинити, - говорить Господь.

Iсаія 65

1 Так говорить Господь: небо - престол мій а земля - підніжок ногам моїм; де ж ви збудуєте дом менї, і де місце спочинку мого?

2 Все ж бо те зробила рука моя, й все од мене постало, говорить Господь. А ось, на кого я ласкаво спогляну: на смирного й сокрушеного духом та й на того, що тремтить перед словом моїм.

3 (Беззаконник же) той, що заколює вола, - він у мене те саме, що той, хто вбиває людину; хто приносить ягня в жертву - те саме, наче б пса задавив; хто приносить жертву хлїбну, - наче б жертвував свинину; хто палить на подяку кадило - наче той, що молиться до ідола; і як вони свою собі путь обрали, та як їх душа в гидотах кохається власних, -

4 Так само й я обійдусь із їх оманою, й наведу на них страшне їм; за те, що я кликав, а нїхто не озивався; я говорив, а вони не слухали, та чинили зло в очах моїх, і вибирали те, чим я гидував.

5 Почуйте ж слово Господнє, ви, що дрожите перед словом його: Ваше браттє, що не любить вас, і прогонить вас од себе задля імени мого, говорить: Нехай лиш явить себе в славі Господь, а ми побачимо вас веселих! Але їх окриє сором:

6 А от: гомін роздаєсь із міста, се голос Господень, що віддає заплату ворогам своїм.

7 Ще й не мучилась, а вродила; нїм ще прийшли болї, а вже привела сина.

8 Хто коли чував таке? Хто коли видав таке диво? Чи виринув коли який край в одну днину? Чи народився де нарід від разу, як от Сион, що ледви почав болїти, а вже й породив синів своїх?

9 Чи то ж я доведу до породу, та й не дам уродити? - говорить Господь. Або даючи силу родити, - чи зачиню утробу? - говорить Бог твій.

10 Звеселїться ж із Ерусалимом і радуйтесь ізза него всї, що любите його! возрадуйтесь із ним радістю, всї, що через него колись журились,

11 Щоб вам ссати й насичуватись потїхами з грудей його, впиватись і роскошувати великим багацтвом слави його.

12 Так бо говорить Господь: рікою направлю до його мир, а заливним потоком - багацтва й славу народів, - а все вам на осолоду, мов би вас на руках ношено, на колїнах голублено.

13 Як кого потїшає мати, так я вас буду потїшати; ви знайдете собі потїху в Ерусалимі.

14 Побачите се, й звеселиться серце ваше, ба й костї ваші процьвітуть, як молода зелень, і розтулиться правиця Господня слугам його; на ворогів же своїх він гнївом запалає.

15 Ось бо Господь прийде в огнї, а колесницї його - мов той вихор, щоб пролити гнїв свій і досаду й кару свою Ќ і огнем палаючим.

16 Господь бо буде огнем та мечем своїм всяку плоть судити, й много буде Господом побитих.

17 Ті, що сьвятять і очищують себе по дубровах, їдять свинину, миши й иншу гидоту, - всї погибнуть, говорить Господь.

18 Я бо знаю думки їх і дїла їх; та й прийду зібрати всї народи й язики, і прийдуть вони й взрять славу мою.

19 І положу на них знамено, й пошлю врятованих зміж них до народів: у Тарсис, у Пулу й Луду, до тих, що лука напинають; у Тубалу, Евану, й по далеких островах, що слави моєї не вбачали, й возвістять вони народам славу мою,

20 І зберуть вони всїх братів ваших зміж усїх народів на дар Господу на конях і возах, на носилах і на мулах та верблюдах - на сьвяту мою гору в Ерусалимі, говорить Господь, - так само, як Ізраїль приносить дар у дом Господнїй в чистій посудинї.

21 З них я буду брати в сьвященники й левіти, говорить Господь.

22 Бо як нове небо й земля нова, що я сотворю, все будуть передо мною, говорить Господь, так буде рід ваш і імя ваше.

23 Тодї місяць за місяцем, субота за суботою приходити ме всяка людина перед лице моє, щоб поклін менї оддавати, говорить Господь.

24 І будуть виходити й оглядати трупи людей, що одцурались мене; червяк їх не вмре й огонь їх не погасне; й будуть вони гидотою всякій тварі.

Еремiя 1

1 Слова Ереміїні Хелкієнкові, з тих сьвященників, що жили в Анатотї, в займищі Беняминовому, -

2 А надходило до него слово Господнє за часів Йосії Амоненка, царя Юдейського, тринайцятого року царювання його;

3 Та й за часів Йоакимових, сина Йосіїного, царя Юдейського, до конця одинайцятого року Седекії Йосієнка, ц заря Юдейського, аж до займу в полонь Ерусалимцїв у пятому місяцї.

4 Надійшло ж до мене слово Господнє, говорючи:

5 Перш нїж я зложив тебе в утробі матері твоєї, знав я тебе, і перш нїж ти появився із нутра матері твоєї, осьвятив я тебе: пророком для народів призначив тебе.

6 Я же промовив: Ой Господи Боже! я ж не вмію говорити, бо ще молодий.

7 Господь же рече до мене: Не кажи: Я молодий, бо до всїх, до кого пошлю тебе, пійдеш ти, й усе, що накажу тобі, будеш говорити.

8 Не страхайсь перед ними, я бо з тобою, щоб тебе рятувати, сказав Господь.

9 І простяг Господь руку свою й доторкнувся уст моїх; і сказав менї Господь: Се вложив я мої слова в уста тобі.

10 Ось, се я поставив тебе нинї над народами й над царствами, щоб ти викоренював і руйнував, вигублював і валив, будував і насаджував.

11 І надійшло до мене слово Господнє, говорючи: Що бачиш Ереміє? І відказав я: Бачу жезло микдалевого дерева.

12 І сказав до мене Господь: Бачиш гаразд; я бо пильную слова мого, щоб його спевнити.

13 І надійшло до мене вдруге слово Господнє, глаголючи: Що бачиш? Я відказав: Бачу, кипить казан, піддуваний вітром сюди від півночі.

14 І промовив до мене Господь: Від півночі зірветься халепа на всїх осадників сієї землї.

15 Се бо прикличу всї племена царств півночніх, говорить Господь, і поприходять вони та й поставить кожен престола свого перед ввіходом у ворота Ерусалимські й кругом усїх мурів його, та й по всїх містах, Юдейських.

16 І виявлю над ними суд мій за всї ледарства їх, за те, що покинули мене й приносили жертви богам иншим та припадали ниць перед роботою рук своо Зх.

17 Оце ж підпережи бедра твої, рушай і говори до них усе, що накажу тобі; не страхайся перед ними, щоб я не покарав тебе в очах у них.

18 Се вчинив я тебе днесь неначе утвердженим замком і залїзним стовпом та мідяною стїною на всю отту землю, проти царів Юдейських, проти князїв їх, проти сьвященників і проти народу землї сієї.

19 І хоч вони будуть воювати проти тебе, та не подужають тебе; я бо з тобою, говорить Господь, щоб рятувати тебе.

Еремiя 2

1 І надійшло слово Господнє до мене, говорючи:

2 Ійди, скажи голосно в уші дочцї Ерусалимській: Так говорить Господь: Я згадую про дружбу в молодощах твоїх, про любов твою, як ти ще була невістою, як пійшла єси за мною в пустиню, в землю незасїяну.

3 Посьвячен був Ізраїль Господеві, як первоплід його; хто нї схотїв пожерати його, набірався гріха, накликав халепу на себе, говорить Господь.

4 Слухайте ж слова Господнього, доме Яковів і всї родини дому Ізрайлевого!

5 Так говорить Господь: Яку кривду знайшли в менї батьки ваші, що відцурались мене й пійшли за марнотою та й зледащіли?

6 І не сказали собі: Де Господь, що вивів нас із землї Египецької, водив нас по пустинї, по землї пустій та бездорожній, по землї образу смертнього, по якій нїхто не ходив, анї жила в нїй людина?