8 Чесна ж людина про чесне гадає й твердо стоїть при всьому, що чесне.

9 Ви ж, жіноцтво, богацтвом безпечне! станьте, послухайте голосу його; дочки безжурні, прихилїть слух до словес моїх:

10 По рокові та по днях злякаєтесь, ви безпечні! не буде бо зборів винограду та й і жнив не буде.

11 Здрогнїтесь, безжурні, стрівожтесь, безпечні! скиньте з себе (дорогі) одежі, а покрийте наготу вашу (дранками)!

12 Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, - про лозу виноградню, (колись) уроджайну.

13 На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всїх домах веселих у роскішнім містї.

14 Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене. З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим,

15 Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами.

16 Тодї запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі.

17 І дїлом правди буде мир, а правосуд зродить - спокій й безпеку вовіки.

18 Тодї народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих.

19 Бити ме гряд на лїс, город же утоне в долинї.

20 Блаженні ж ви, що сїєте понад усї води, й випускаєте туди вола й осла.

Iсаія 32

1 Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.

2 Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!

3 Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,

4 І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.

5 Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.

6 І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.

7 Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.

8 Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його.

9 Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.

10 Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.

11 Вагонїєте від сїна, - вродите солому; подих ваш - огонь, він же й пожере вас.

12 І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.

13 Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.

14 Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хжео з нас видержить коло вічного поломя?

15 А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,

16 Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.

17 Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;

18 Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти?

19 Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.

20 Подивися на Сиона, - се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.

21 Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.

22 Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.

23 Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.

24 І нїхто з осадників не скаже: "я не здужаю", а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.

Iсаія 33

1 Приступіте, народи, слухайте й вважайте, люде! Нехай чує земля й уся повнота її, вселенна й усе, що вона зродила!

2 Загорівсь бо гнїв Господень на всї народи, й досада його - на всю многоту їх. Він наложив на їх проклін, передав їх на заріз;

3 Щоб їх повбивано й порозкидано; трупи їх щоб гноєм узялись, та щоб гори од крові їх розмоклись.

4 І зотлїє все військо небесне, й небо звинеться, мов звиток книжний, і військо його поспадає, як лист із лози виноградної спадає, та як зовялий лист із смокви.

5 Бо, наче упився (досадою), меч мій на небі; і ось, він сходить тепер суддею на Едом, і на народи, що на них я проклін наложив.

6 Меч Господень пересякне кровю, потучнїє від жиру, од крові з баранів та козлів, від їх почнього туку; в Босорі справить Бог сю жертву й велику різанину в землї Едома.

7 Буйволи впадуть з ними, телята з волами, земля впється їх кровю, й порох від тука стучнїє.

8 Бо надходить день Божої пімсти, час відплати за Сиона.

9 Ріки його візьмуться смолою, а порох у йому - сїркою, і стане земля в йому горіющою смолою;

10 І нї в день, нї в ночі не вгасати ме, вічно буде підніматись дим із неї, та й від роду до роду лежати ме степом безплідним; по віки вічні нїхто не ходити ме по нїй.

11 Пеликан з їжаком заволодїють нею, та пугач з вороном оселяться на нїй, і протягнуть, неначе, по нїй шнур до спустошення й вагу, щоб у нїщо її обернути.

12 Нїкого не буде з тих значніх, що їх за царів вибірали, і всї князї їх будуть - нїчо.

13 І позаростають двори її тернівками; кропивою та бодяками - твердинї її; будуть жити в нїй шакалі, а струсї гнїзда собі мостити.

14 І коти дикі будуть із шакалями там зустрічатись, а рогаті духи один із одним перекликатись; там нічна мара буде оддихати, і знайде собі впокій.

15 Там крилата гадюка гнїздитися буде на яйцях, виводити ме дїти й під себе збірати, та й яструби будуть там збіратись один до одного.

16 Відшукайте колись в (сїй) книзї Господнїй та прочитайте; нї одно із сього не залишить прийти, та й не переміниться одно другим. Його бо самого уста се повелїли, й його самого дух збере їх.

17 Сам він кидав їм жереб, і його рука роздїлила їм її під міру; по віки будуть вони володїти нею, від роду й до роду жити муть на нїй.

Iсаія 34

1 Возвеселиться пустиня й суха земля, возрадуєсь країна безлюдна й зацьвіте нарцизом;

2 Велично цьвісти ме й радїте, буде веселитись-сьпівати; красота Ливану буде їй дана, роскіш Кармеля й Сарону.

3 Підкріпляйте овялі руки, додавайте сили колїнам хитливим;

4 Скажіте млявим на душі: будьте мужні, не бійтеся; ось Бог ваш; прийде пімста, відплата від Бога; він прийде спасти вас.

5 Тодї прозрять очі в слїпих, і уші в глухих відтворяться.

6 Тодї хромий підскочить, як олень, а язик в нїмого піснею озветься; бо проторгнуться в пустинї води, й в степу - потоки.

7 І обернеться безвіддє в озеро, а земля прагнуща - в джерела водні; на леговищах шакалів, де вони спочивали, буде рогіз та сїтник зеленїти.

8 І постане там дорога, а тая дорога назветься дорогою сьвятою; не ходити ме шляхом тим нї один нечистий, - він їм одним буде служити; хто ходити ме тим шляхом, той не зблукаєсь, хоча б і як був недоумний.

9 Лева там не буде, нї зьвір хижий на його не ступить; нї, він там не знайдеться; ходити ним будуть - самі лиш спасені.

10 Вернуться визволені Господом; із радісними піснями прийдуть на Сион; і радість вічна буде над головою в їх; радощі й веселощі знайдуть вони, а смуток і воздиханнє від них віддаляться.

Iсаія 35

1 І сталось у чотирнайцятому роцї царювання Езекіїного, наступив царь Ассирийський Сеннахирим на всї утверджені городи Юдині та й поопановував їх.

2 І послав царь Ассирийський Рабсака з Лахиса до царя Езекії з потужним військом, і він отаборився коло водопроводу з вижнього ставу по дорозї до красильного поля.