8 І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його - дуками в землї?

9 Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї.

10 Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї; нема бо вже тобі перепони!

11 Він простяг руку свою понад море, затряс царства; Господь приказав, повалити твердинї Канаанські,

12 І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська! Вставай, переселяйся в Киттим, - хоч і там не мати меш спокою.

13 Ось земля Халдейська: давно того народу не було; се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі; - а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено.

14 О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня!

15 І буде в той час, що забудуть про Тир на сїмдесять років, - скільки звичайно один царь живе. По сїмдесятьох же роках станесь із Тиром таке, як сьпіваєсь про блудницю:

16 Возьми цитру, ходи по містї, ти, забута блуднице! Пригравай гарно, висьпівуй багато пісень, щоб тебе собі пригадали!

17 І станесь по скінченню сїмдесяти лїт, що Господь навідаєсь ласкою до Тиру; й знов почне він збивати достатки, та, мов та блудниця, вабити до себе всї краї на землї.

18 Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві; не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу.

Iсаія 23

1 Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй.

2 А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.

3 Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово.

4 Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї.

5 Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.

6 Тим то пожере иврокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.

7 Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, - перед тим веселе.

8 Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі;

9 Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.

10 Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити.

11 Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї.

12 В городах пустки зістались, ворота повалились.

13 А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.

14 (тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря.

15 Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.

16 Від найдалшого краю землї чуєм пісню: "Слава Праведному!" Я ж промовив: "Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи."

17 Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний.

18 Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.

19 Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.

20 І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.

21 І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу.

22 І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти.

23 І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє.

Iсаія 24

1 Господи! ти Бог мій; буду тебе прославляти, буду хвалити імя твоє; ти бо вчинив речі дивні; задуми давні спевнились; - так!

2 Ти обернув міста в купу каміння, утверджені замки - в руїну; не стало вже чужинецьких палат у містї; повіки воно не відбудуєсь.

3 Тим тебе будуть потужні народи хвалити, а городи страшних народів боятись;

4 Ти бо був убогому захистом; охороною бідного тїсного часу в него, втечищем під хуртовину, й тїнню у спеку; бо лють гнобителїв дихала на них, мов буря об мур.

5 Як жару під засуху, так погасив єси буту ворогів; як жара густою хмарою, - так пригашена побіда переважників лютих.

6 І приладить Господь сил на сїй горі гостину для всїх народів із товстих страв, - гостину з шпігу в костях і з самих вин чистих;

7 І порве він на сїй горі покривало, що вкриває всї народи, - покривало, ще лежить на всїх племенах.

8 Потоптана буде смерть по всї віки, й повтирає Господь сльози з усїх лиць, і здійме ганьбу з свого люду по всїй землї; от як говорить Господь.

9 І скажуть того дня: Ось він наш Бог! на його ми вповали, й він спас нас! Ось він Господь, на його ми вповали, то й радуватись і веселитись мемо спаннєм його!

10 Бо Господня рука на горі сїй опочине, а Моаба потопче на його ж місцї, мов ту солому на гнїй.

11 І хоч він розпростре руки свої, як пливець до пливання простирає, то Господь впокорить гординю його разом із лукавством рук його.

12 І твердиню височенних мурів твоїх повалить, поверне, розкине по землї в порох.

Iсаія 25

1 В той день буде в землї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас; він спасеннє дав нам замість мурів і валів.

2 Відчиняйте ворота, нехай ввійде народ праведний, що любить правду.

3 Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає.

4 Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог - се твердиня вічна.

5 Він поскидав тих, що згорда високо неслися, - той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох.

6 Топче його нога, ноги вбогого, стопи нуждарів.

7 Путь праведного рівна; ти вирівнуєш стежку праведному.

8 (стоячи) На стежцї судів твоїх, Господи, ми вповали на тебе; до твого імени й памяті про тебе змагала душа наша.

9 Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку; коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї.

10 Як безбожний буде помилуваний, - не навчиться справедливостї; він коїти ме лихо в землї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич.

11 Господи! ти знімав правицю твою високо, та вони не бачили її; нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого; огонь твій нехай пожере ворогів твоїх.

12 Господи! ти даруєш мир; бо ж усї справи наші ти нам устроюєш.

13 Господи, Боже наш! над нами крім тебе панували володарі другі; та ми задля тебе одного імя твоє шануєм.

14 Мертві вже не ожиють; велетнї не встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них.

15 Ти намножив люд, Господи, велико намножив; ти прославив себе, розширив гряницї землї.

16 Господи! він же тілько в нуждї шукав тебе; виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його.

17 Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою.

18 І ми бували вагітні, мучились, - та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали.

19 Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла! Оживайте ж, веселїтесь, що в порох лягли; бо роса в тебе, - роса, що живить травицю, й земля викине померших.

20 Ійди ж, народе мій, ввійди в свої хатини; зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде;