17 Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили народи й землї,

18 І повкидали богів їх ув огонь, та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим і змогли їх понївечити.

19 Тепер же, Господи, вирятуй нас із руки його, щоб усї царства на землї зрозуміли, що ти, Господи, єдиний Бог!

20 І послав Ісаїя Амосенко до Езекії, сказати: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що ти молився що до Сеннахирима, царя Ассирийського, я вислухав.

21 Оце те слово, що виповів Господь про його: Погордить тобою й посьміється з тебе дївиця-дочка Сиону. Позад тебе похитає головою дочка Ерусалиму.

22 Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се голос ізняв ти, й так звисока глянув очима? На сьвятого Ізрайлевого!

23 Через послів твоїх ти глузував з Господа й сказав: У множестві возів моїх я взойшов на висоту гір, на ребра Ливану, та й рубав рослі кедри й найкрасші кипариси його, й добравсь аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;

24 Я відкопував та випивав воду чужу, й сушив стопами ніг моїх всї потоки Египецькі.

25 Чи ти чував*, що я з давендавна чинив? Із давнезнїх часїв постановив я се, а тепер привів до того, що ти опустошуєш утверджені городи в купи румовищ.

26 А їх осадники в немочі, дрожать і в соромі. Вони мов трава у полі, мов никла зелень на криші, й збіжжє загоріле, нїм в колос убралось.

27 Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, усе я знаю, а й буяннє твоє проти мене.

28 За твою сьмілість проти мене, та що твоя гординя дойшла до слуху мого, я тобі в ніздрі каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе назад тою ж дорогою, якою прийшов єси.

29 І ось тобі (Езекію) знамено: Сього року їсти мете те, що маєте, а на дimesугий рік самосївне, на третий же рік сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники й їжте вроджай їх.

30 І що позоставалось іще з Юдиного дому, пустить ізнов корінь внизу, й принесе плід угорі.

31 З Ерусалиму бо зійде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь, із Сион-гори. Ревність Господа Сил небесних учинить се.

32 Тим то так говорить Господь про царя Ассирийського: У сей город він не ввійде, і стріли не пустить, й не закриється щитом він в приступі до його, й не насипле проти його валу.

33 По якій дорозї прийшов, по самій тій вернеться, не ввійде в сей город, - говорить Господь.

34 Город сей я берегти му, щоб урятувати його задля себе й задля раба мого Давида.

35 І сталось: однієї ночі прийшов ангел Господень та й положив трупом ув Ассирийському таборі сто вісїмдесять і пять тисяч; і як повставали рано вранцї, аж ось самі мертві тїла.

36 І рушив Сеннахирим, царь Ассирийський, та й пійшов і вернувсь, та й седїв у Ниневиї.

37 І як молився він у храму свого бога Нисроха, убили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтїкали в Арарат-землю, а син його Асардан зробився царем намість його.

2-а царiв 20

1 Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко, й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш.

2 І повернув він лице своє до стїни й молився Господеві сими словами:

3 Ой Господи! спогадай же, що я ходив вірно й з щирим серцем перед обличчєм твоїм, і чинив праведне в очах твоїх. Та й заплакав Езекія в голос.

4 Ісаїя ж не покинув іще середнього переддвірку, аж ось прийшло до його таке слово Господнє:

5 Вернись та промов до Езекії, князя народу мого: Тако глаголе Господь, Бог предка твого Давида: Почув я молитву твою й побачив сльози твої. Оце ж я оздоровлю тебе: на третий день пійдеш у храм Господень.

6 І прибавлю тобі віку пятнайцять років; до того вирятую тебе й сей город із потали царя Ассирийського, й захищати му сей город задля себе й задля раба мого, Давида.

7 І сказав Ісаїя: Принесїть вязанку фіґ. І взяли й приложили на боляк, і він оздоровів.

8 Езекія ж промовив до Ісаїї: Яке ж знамено тому, що Господь оздоровить мене та що на третий день пійду в храм Господень?

9 І відказав Ісаїя: Ось що буде тобі ознакою від Господа, що справдить Господь обіцянку свою: Чи нехай тїнь на десять ступнїв стане дальше, чи нехай на десять ступнїв вернеться?

10 І відповів Езекія: Не трудно пройти їй десять ступнїв наперед, нї! нехай на десять ступнїв назад вернеться.

11 І взивав пророк Ісаїя до Господа, й завернув він тїнь по ступенях, що на них уже була перейшла на сонцевказові Ахазовому, на десять ступнїв назад.

12 Того часу прислав Беродах Баладан Валаданенко, царь Вавилонський, письма й подарунки Езекії, бо він чув, що Езекія був нездужав.

13 І зрадїв Езекія послами й показав їм склади свої, срібло й золото й пахощі й дорогі мастї й ввесь зброївний дом свій, й все, що в його скарбівнях було: не було нїчого такого, чого б не показав їм Езекія у своїй палатї й у всьому господарстві свойму.

14 І прийшов пророк Ісаїя до царя Езекії, й спитав у його: Що сї люде говорили й звідки прийшли вони до тебе? І відказав Езекія: Із далекої землї прийшли вони, з Вавилону.

15 Тодї спитав: Що бачили вони в дому твойму? І відповів Езекія: Бачили все, що є в моїй палатї; нема нї однієї річи в скарбівнях моїх, якої б я не показав їм.

16 І сказав Ісаїя до Езекії: Вислухай слово Господнє:

17 Прийде час, що все, що є в твоїй палатї й що твої батьки до сього дня збірали, буде перевезено в Вавилон; нїчого не зостанеться, - глаголе Господь.

18 А з твоїх синів, що вийдуть із тебе, що ти появиш, візьмуть, і будуть вони скопцями в палатї царя Вавилонського.

19 Езекія ж промовив до Ісаїї: Слово Господнє, що ти переказав, благе. І додав: Нехай же буде мир і гаразд у днї мої.

20 Проче про Езекію й про всї його хоробрі дїї, та як він зробив став і водопровід, і провів у город воду, те прописано в лїтописї царів Юдиних.

21 І спочив Езекія з батьками своїми, а син його Манассія став царем намість його.

2-а царiв 21

1 Було Манассієві дванайцять год віку, як він став царем, а пятьдесять і пять год царював він у Ерусалимі. Матїр його звалась Хевзиба.

2 І чинив він неправедність в очах Господнїх і гидоти тих народів, що їх Господь попроганяв із перед синів Ізрайлевих.

3 І построїв знов висоти, що батько його Езекія поруйнував був, побудував жертівники Баалові, й позаводив дуброви, як робив Ахаб, царь Ізраїлський, й поклонявся усьому (зоряшньому) військові небесному, й служив йому.

4 Поробив також жертівники й в храму Господньому, що про його сказав Господь: В Ерусалимі положу імя моє.

5 І построїв в обох дворах храму Господнього жертівника всьому військові небесному.

6 І провів сина свого через огонь, і ворожбитував та віщував, і позаводив викликачів мертвих і знахорів; багацько чинив такого перед Господом, чим запалював гнїв його.

7 І поставив боввана Астарти, що його зробив, у храмі, що про його говорив Господь Давидові й синові його Соломонові: В сьому храмі, й в Ерусалимі, що його вибрав я змїж усїх поколїнь Ізрайлевих, положу я імя моє по вічні часи;

8 І не допущу більш нозї Ізрайлитянина рушитись із землї, що надїлив отцям їх, аби тільки вони дбали чинити, як я приказав їм, і по закону, що заповідав їм раб мій Мойсей.

9 Та вони не послухали; а Манассія довів їх до того, що чинили ще гірше нїж ті народи, що їх вигубив Господь зперед лиця синів Ізрайлевих.

10 І глаголав Господь через рабів своїх, пророків сими словами:

11 За те, що Манассія, царь Юдейський, чинив такі гидоти, гірші над усе, що чинили Аморії, що перш його були, й самого Юду довів до гріхів своїми ідолами,

12 За те - так говорить Господь, Бог Ізрайлїв - наведу я таке лихо на Ерусалим і на Юду, що в усякого, хто почує про се, дзвенїти ме в обох ушах.

13 Я протягну на Ерусалим міряльного шнура, як колись на Самарию, й вагу дому Ахабового, й витру Ерусалим так, як витирають полумисок, та й перевертають, обтерши;

14 І відкину останок наслїддя мого, й подам їх ворогам їх на поталу, й будуть вони всїм ворогам своїм лупом і здобиччю,