16 Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.

17 І каже одна молодиця: Прошу, пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хатї, й я породила при нїй в тій хатї;

18 На третий же день, як я породила, злягла й ся молодиця. І були ми вдвох; нїкого чужого з нами в хатї не було;

19 І вмер синок сієї молодицї вночі, бо вона приспала його;

20 Вона ж устала серед ночі, узяла мою дитину зпід мого боку, тим часом, як служебка твоя спала, та положила її до свого лоня, свою ж мертву дитину положила до моєї грудї;

21 Як же встала я вранцї годувати дитинку мою, коли ж воно мертве. Та як я придивилась до його вранцї пильно, бачу, що се не моя дитинка, що я вродила.

22 Друга ж молодиця каже: Нї! моя дитина жива, а твоя дитина мертва. А та править: Нї! твоя дитина мертва, а моя живенька. І змагались так перед царем.

23 І рече царь: Ся править: ось моя дитина живенька, а твоя мертва, а та править: нї! твоя дитина мертва, а моя живенька.

24 І повелїв царь: Подайте менї меча! Як же принесено меча перед царя,

25 Повелїв царь: Розітнїть живе хлопятко надвоє, та й дайте сїй половину, а тій половину.

26 І каже тодї молодиця, та, що дитина в її була жива, цареві - бо серце її заворушилось з жалю за синком своїм: Благаю тебе, добродїю мій, оддай їй живеньку дитинку, не вбивай! А друга промовила: Нехай не буде нї менї, нї тобі, розтинайте!

27 І розсудив царь: Оддайте тій першій живу дитину, не вбивайте! та її мати.

28 Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, сповнились усї шаною й страхом перед царем; зрозуміли бо, що в йому був Божий розум, щоб судити.

1-а царiв 4

1 Оце ж Соломон був царем над усїм Ізраїлем.

2 А ось, які були в його старші урядники: Азарія, син Садока сьвященника;

3 Елихореф та Ахія, сини Сиви, були писарями. Йосафат Ахилуденко був дїєписцем;

4 Банея Йодаєнко повелївав над військом; Садок та Абіятар були сьвященниками;

5 Азарія Натаненко наглядав над війтами, а Завут, син Натана, був сьвященником і приятелем царським;

6 Ахисар наглядав над палатою, а Адонирам над подушним.

7 І було в Соломона дванайцять війтів над усїм Ізраїлем. Вони обмисляли царя й його двір живностю. Що місяця в роцї мусїв один з них вистачати обмисел дворовий.

8 І се їх імення: Бенгур на Ефраїм-горах;

9 Бендекер - в Маказї й в Шаалбимі й в Бетсамисї й в Елонї й в Бетхананї;

10 Хезеденко в Аруботї; йому вказано Сохо та все займище Хеферське;

11 Абинадабенко: увесь НаФат-Дор; він мав Тафату, дочку Соломонову, за жінку.

12 Баана Ахилуденко мав під собою: Таанах і Мегіддо й увесь Бет-Сан, що коло Сартана під Езреелем, від Бет-Сану до Абел-Мехола аж за Йокмеам;

13 Геберенко в Рамотї Галаадському; а мав він під собою оселї Яірові Манассієнкові, що в Галаадї, і країну Аргоб у Базанї, шістьдесять великих городів з мурами й мідяними засовами;

14 Ахинадаб Гидденко був в Маханаїмар;

15 Ахимаас в Нафталїї; й він узяв за себе дочку Соломонову, Басемату;

16 Баана Хушаєнко, ув Ассері й Баалотї;

17 Йосафат Паруахенко - в Іссахарі;

18 Шимей, син Ели, в Беняминї;

19 Гебер Урієнко - в Галаад-землї, в землї Сигона, царя Аморійського, й Оговій, царя Базанського. Він був приставлений над усїм в тій землї.

20 Юда й Ізраїль многолїчні як пісок у морі, їли, пили й веселились.

21 І царював Соломон над усїма царствами од Евфрат-ріки до землї Филистійської й до границь Египецьких. Вони приносили гостинцї й служили Соломонові, покіль віку його.

22 Живность же Соломонову на кожний день становили: трийцять мір пшеничньої муки, й шістьдесять мір инчої муки,

23 Десять годованих волів, двайцять волів з пасовища й сотня овець, не лїчивши оленїв, серн і сугаків та годованої птицї.

24 Бо він панував над усією землею по тім боцї ріки, від Типсаха до Гази, над усїма царями по тім боцї ріки, й був у його мир округи на всї боки.

25 І жили собі Юда й Ізраїль впокійно, кожен під виноградиною своєю й під смоквою своєю, від Дану та й до Берсабиї, покіль було віку Соломонового.

26 І було в Соломона сорок тисячей коней до колесниць, а дванайцять тисяч коней верхових.

27 І обмисляли ті урядники царя Соломона, й доставляли всї потреби до стола царського, кожен свого місяця; не допускали вони недостачі в нїчому.

28 І ячмінь і солому про конї й мули доставляли вони за чергою на місце, де зупинявся царь.

29 І надїлив Бог Соломона великою мудрістю й постермиганнєм і багацтвом духа, мов те море піском на березї,

30 І була мудрість у Соломона більша нїж у всїх, що жили на востоцї, і більша нїж у всїх Египтїїв.

31 І був він мудріщий над усї люде, розумнїщий над Етана Езрахія, й Емана, й Халкола й Дарди, Махоленків, і славне було імя його між усїма народами округи.

32 І вирік він три тисячі приповістей, а пісень його було тисяча й пять;

33 І знав він говорити про дерева, від кедра на Ливан-горі та й до гисопу, що виростає з муру; говорив і про четвероногого зьвіра, й про птицю, про полоза й рибу.

34 І приходили з усїх народів, послухати премудростї Соломонової, від усїх царів земних, що зачували про його мудрість.

1-а царiв 5

1 І послав Гирам, царь Тирський, слуги свої до Соломона, як перечув, що його помазано царем на місце отця його. Гирам же був повсячасно щирим приятелем Давидовим.

2 І послав також Соломон до Гирама сказати:

3 Ти знаєш сам, що мій отець Давид не спромігся збудувати дом іменню Господа, Бога свого, через войни з примежними народами, покіль Господь не положив їх під ноги йому;

4 Тепер же Господь, Бог мій, дав менї мир округи. Нема в мене противника, нема перепон.

5 От і задумав я збудувати дом іменню Господа, Бога мого, як сказав Господь отцеві мойму Давидові, словами: твій син, що його посаджу на престолї твойму намість тебе, той збудує дом іменню мойму.

6 Оце ж повели, щоб нарубали менї на Ливанї кедрини; мої слуги будуть разом з твоїми слугами, плату ж за кметїв твоїх давати му тобі, яку б нї призначив; сам бо знаєш, що у нас нема людей, що вміли б так дерево рубати, як Сидонїї.

7 Почувши Гирам слова Соломонові, зрадїв вельми та й каже: Благословен сьогоднї Господь, що дав Давидові мудрого сина над сим великим народом!

8 І послав Гирам до Соломона сказати: Вислухав я, що послував єси до мене, й чинити му все, чого бажати меш із кедриною й кипарисом:

9 Кметї мої провадити муть їх з Ливану до моря, й повелю тратвами гнати їх морем до місця, яке менї вкажеш; там я зложу їх, а ти забереш собі; тільки ти доставиш хлїба робучому домові мойму.

10 От і відступив Гирам Соломонові кедрини й кипарису, скільки він зажадав.

11 Соломон же давав Гирамові двайцять тисяч мір пшеницї на харчуваннє слуг його й двайцять мір олїї з битих маслин. Стілько віддавав Соломон Гирамові що року.

12 І надїлив Господь Соломона розумом, як обіцяв йому. І був мир між Гирамом і Соломоном, і вони вчинили вмову один з одним.

13 І наложив Соломон панщину на всього Ізраїля, й було панщан трийцять тисяч чоловіка.

14 І посилав їх на Ливан-гору по десять тисяч що місяця, на переміну: по місяцю були вони на Ливанї, а по два місяцї дома. Адонирам же був доглядником над панщиною.

15 І було в Соломона ще сїмдесять тисяч двигарів, і вісїмдесять тисяч камянорубів у горах,

16 Не влїчуючи наставників призначених Соломоном над роботою, щоб наглядали над робочим людом, а було їх три тисячі триста.

17 І дав царь наказ привозити величезне каміннє, дороге каміннє й тесане каміннє на основу дому.

18 А тесали їх будівники Соломонові та Гирамові та Гиблїї, й приготовляли бруссє й каміннє на будову храма.

1-а царiв 6

1 У чотириста вісїмдесятому роцї по виходї Ізрайлитян із Египту, у четвертому роцї, місяця Зилифа, - се є місяць другий - царювання Соломонового над Ізраїлем, почав він будувати храм Господеві.

2 А був храм, що його спорудив царь Соломон Господеві, шістьдесять локот завдовжки, двайцять локот завширшки, і трийцять локот заввишки.