— Я… — почав було Боло, але несподівано замислився і змовк.

— Ви?.. — очікував начальник.

— Я хочу цю роботу, — не вірячи сам собі, випалив Боло.

Боло не хотів цієї роботи. Боло не хотів жодної роботи. Боло волів би й далі гратися своїми іграшками. Але мати казала, що вона вже стара, тож йому треба подбати про себе самому. Боло почухав пархату лисину, щоб якось використати так недоречно підняту руку.

— Скільки вам років? — застав зненацька начальник.

— Вісім, — відповів Боло після тривалої паузи.

— Коли це вам було вісім? — єхидно скривився начальник.

— Мені завжди вісім, — твердо випалив Боло (що-що, а свій вік він знав точно).

— А чому в паспорті написано, що ви народилися півстоліття тому?..

Запитання повисло в повітрі. А тим часом Боло казав правду. Його розумовий розвиток з невідомих науці причин зупинився у восьмирічному віці. При цьому тіло Боло продовжувало свій поступ деградації згідно із загальнолюдськими нормативами. Начальник цеху відчув саме цю невідповідність віку тіла вікові свідомості — інфантильний вираз очей і невпевнені рухи у виконанні вельми підтоптаного чолов'яги. Запала незручна мовчанка.

«Ідіот — значить, можна платити за найнижчим розрядом», — зметикував начальник цеху. Він раптом відчув до Боло деяку поблажливість.

— Ви ще граєтеся пістолетами? — спитав начальник примирливо.

— І пістолетами, і машинками, і…

— Це вміння вам знадобиться. Ваша робота полягатиме в тому, щоб натискати на курок хрономата. І все. Нічого складного. Платимо негусто, але чим багаті, як то кажуть… Ви готові?

— Готові, — відповів Боло з бадьорим полегшенням — за себе і за маму.

Інструктор провів Боло відразу до цеху, щоб наочно пояснювати суть виробничого процесу. У цеху смерділо недозрілою пташиною плоттю, прокислим жиром і соціальною незахищеністю. Боло почало піднуджувати. Голос інструктора ніби віддалився і став незначущим фоном. Над конвеєрами схилилися кілька працівників у засмальцьованих робах. Боло зрозумів, що то й були темпомодифікатори, чиїм братом по цеху він так нерозважливо погодився стати. Перед кожним із них повзла стрічка, на яку із жерла подавача з інтервалом півтора метра вискакували курячі яйця. Для яєць були передбачені заглибини, однак раз-по-раз якесь зіскакувало з конвеєра й безславно тріскало об підлогу. І таким браком, за висловом інструктора, ставало 20 відсотків «яйцепродукту».

Коли приголомшений Боло нарешті розгледів у руках темпомодифікаторів промислові хрономати, його інтерес до роботи піднявся трохи вище плінтуса. Щойно яйце під'їжджало поближче до працівника, той приставляв до нього хрономат і натискав на курок. Липка шкарлупа вистрілювала на всі боки. «Яйцепродукт» за мить роздувався в десятки разів і перетворювався на «куропродукт» — живе курча вагою близько 2,5 кг. Але жити цьому курчаті судилося не більше трьох секунд, бо конвеєр виносив його просто на леза сікача, що спритно відтинали істоті голову, а тушка бройлера падала в шахту, де піддавалася подальшій механічній обробці. Ні квокнути, ні кукурікнути «куропродукт» за своє блискавичне життя не встигав.

— Генетично організм курей розрахований на сім-вісім років життя. Одна курка, щоправда, встановила Гіннесівський рекорд, проживши чотирнадцять років, але це скорше аномалія, — бубонів інструктор. — Хрономат запрограмований на забір семи тижнів із вродженого запасу кожного «яйцепродукту». Це саме той час, протягом якого бройлер встигає розвинутися до рівня наших харчових потреб. Як бачите, темпоральна модифікація дозволяє вирощувати одиницю «куропродукту» за лічені секунди. Наша компанія динамічно розвивається, втілюючи місію: «Миттєвому життю — миттєву смерть!» Комітет захисту тварин, до речі, схвалив цей слоган, хоча й з певними застереженнями. Але вам, я бачу, це нецікаво. Що ж, розумію. Прошу до роздягальні.

Боло виділили окрему металеву шафку, видали робу. Врешті-решт, дійшла черга до знайомства з правилами поведінки й технікою безпеки. Перед Боло поклали папір із переліком заборон. Боло не любив читати, але намагався зобразити на своїй мармизі зацікавленість. Він повільно розібрав кілька пунктів. Наприклад, те, що темпомодифікаторові забороняється їсти яйця з конвеєра, кусати живих бройлерів після модифікації, виносити з цеху «яйцепродукти» чи «куропродукти», у якому б стані ті не були. Заборонялося також змінювати налаштування хрономата, виносити хрономат із цеху, приставляти його контактну передню частину до свого або чужого тіла. Заборонялося приносити до цеху токсичні та вибухонебезпечні речовини, курити і вживати алкоголь на робочому місці тощо.

Найголовніша заборона, на якій акцентував інструктор, була сформульована так: «Забороняється вживати внутрішньо час, акумульований у промисловому хрономаті! Пам'ятайте: темпоральний гібрид куроподібних і homo sapience — так званий куропітек — є нежиттєздатним!»

— А як це «внутрішньо вживати» час? — зацікавився Боло.

— Забраний у яйцепродукту час акумулюється у сервері хрономата, — пожвавився інспектор. — За день працівник у середньому модифікує до тисячі яєць. Залежно від темпу вашої роботи зібраний запас часу може становити від ста десяти до ста п'ятдесяти курячих років. Я наголошую: ку-ря-чих! Цей час для людини непридатний. Його після кожної робочої зміни утилізує старший майстер-модифікатор. Тобто зливає у спеціальні контейнери. До речі, цей самий майстер за обсягом заряду вашого хрономата задокументує рівень вашого виконання виробничої норми. Усе зрозуміло?

Боло мовчав. Боло не знав, що означає «гібрид», та й не лише це, але спитати не наважився. Свідомість Боло і без того була перевантажена новою інформацією. Боло взяв запропоновану інструктором кулькову ручку і по-дитячому, із симпатичними бароковими завитками, розписався в інструкції про техбезпеку. Інструктор придивився до підпису, зміряв Боло гострим поглядом й енергійно потис руку нового працівника.

Увійшовши до цеху, Боло привітався з усіма, як того вчила мати, але ніхто з темпомодифікаторів йому не відповів. Можливо, шум завадив розчути його звертання. Боло пішов повз ряд паралельних конвеєрів, над якими схилилися майстри із хрономатами в руках. Яйця безперервно лускали, шкаралуща розліталася навсібіч. На обличчя модифікаторів були насунуті спеціальні прозорі заборола, схожі на ті, які носять зварювальники. Заборола лисніли патьоками білків і жовтків. Виробничий шум нагадував метеоризм гігантського кишківника.

До Боло підскочив старший майстер-модифікатор і підвів його до конвеєра, за яким ніхто не стояв. «Тут буду я», — здогадався Боло. На тросику висів хрономат. Боло взяв його до рук без особливого остраху.

— Починаєш зміну із запізненням на дві години. Якщо піднатужишся, наздоженеш норму, — поплескав його по плечі старший майстер і без попередження запустив конвеєр.

Поповзла гумова доріжка. Перші два яйця, що вискочили з подавача, Боло пропустив через розгубленість. У третє він поцілив, отримавши в обличчя бризки жовтка. Четверте проґавив, поки насував забороло. П'яте звалилося з конвеєра само. Шосте Боло пропустив, бо рефлекторно потягнувся, щоб зловити п'яте. Сьоме Боло розчавив дулом хрономата, забувши натиснути на курок. Восьме Боло модифікував, але задивився на різаки, які стинали готовому курчаті голову, тому втратив дев'яте. Боло вирішив більше на різаки не дивитися. Десяте виповзло з подавача вже розбите, і Боло завмер, не наважуючись нічого з ним учинити. Одинадцяте Боло модифікував успішно. Дванадцяте успішно. Тринадцяте. Чотирнадцяте. П'ятнадцяте. Шістнадцяте. Сімнадцяте…

Робота закипіла. Боло нарешті знайшов ритм. Він дослухався до звуків своєї діяльності, як до притягальної і водночас потворної музики: лусь-чпок-хрясь, лусь-чпок-хрясь, лусь-чпок-хрясь. Боло повеселішав.

Перед самою перервою на обід у цеху зникло світло. Конвеєри застигли. Старший модифікатор, лаючись у трубку, викликав електриків, а цеховим трудягам скомандував іти їсти. Боло любив їсти, і настрій у нього став просто врочистий. Без шоломів і заборол майстри стали більше схожі на людей, ніж на глухонімих роботів, і Боло приязно поглядав на них. Поки у їдальні кухарки розставляли перед робітниками миски, один з майстрів — Катон — затіяв цілу комедію. Він умудрився відчепити свій робочий хрономат від запобіжного тросика при конвеєрі і виніс інструмент із цеху. Катон добув з кишені яйце і тут таки модифікував його на втіху всім присутнім. Жирне курча побігло поміж рядами столів. Чоловіки узялися його ловити. Курча заквоктало. Заверещали кухарки.