Гетьман прийняв делегацію в урочистому залі Військової Слави, прикрашеній прапорами всіх козацьких полків і родів військ України включно з темно-синім, з золотим гаптуванням, стягом козацько-космічних військ. В залі також були виставлені зразки козацької зброї минулого — шаблі, пістолі, мушкети, невеличкі гарматки-гаківниці, кулемети Дегтярьова і MG-42 загонів ОУН — УПА.

Найголовнішою бойовою реліквією залу, його справжньою окрасою став танк Т-100-УМ «Серп» Харківського виробництва з потужною гарматою калібру 152 мм. З командирського відсіку цього танку (в невеличкій башті танкістів не було) генерал К-Д. Махун командував наступальною операцією в ході румунсько-української війни. Замість того, щоб наступати з передбачуваного оперативного напрямку Чернівці-Сучава, війська командуючого південноукраїнським фронтом Махуна нанесли по Румунії подвійний удар: Ізмаїл — Рені — Галац — Брейла — Бузеу — Плоєшті і провели неочікувану десантну операцію, висадившись в Констанці, і через Черноводе — Фетешті вдерлися в передмістя Бухареста, що змусило румун капітулювати і підписати у Відні мирну угоду, згідно з якою до України відійшла Молдавсько-Придністровська республіка. Про цей подвиг свідчили численні карти і таблиці, на яких бухарестська операція порівнювалася з переможними битвами Богдана Хмельницького

Стіл для переговорів поставили неподалік від історичного танка, гармата якого мовчазно дивилася на членів делегації. Гетьман вважав це вдалим психологічним прийомом, але на делегацію Чорної Орди цей застарілий мотлох не справив жодного враження.

ВІРУ знала, що засоби протитанкової боротьби, які перебували на озброєнні Чорної Орди, зокрема ПТРК «Свердло» — мобільні легкі ракети з потужними бронебійно-кумулятивними головками — перетворювали танки Т-100 на купи дірявого заліза. ВІРУ давно цікавилась заводом сільськогосподарського машинобудування в Казані, де вироблялися ракети цього класу. Але на заводі працювали тільки ідейні татари-мусульмани — і спроби агентурного проникнення виявилися марними. Набагато легше було працювати з росіянами.

Делегація Орди привезла Гетьману розкішні подарунки: соболині хутра, рідкісної краси сірійську шаблю з золотим руків'ям і вороної масті арабського жеребця, якого ледве витягли з «черепахи» під захоплені вигуки фото— і телекореспондентів. Кінь підозріливо принюхувався до гарячого дніпровського повітря, потім в ньому спрацювали якісь таємні механізми генетичної пам'яті, і він щасливо заіржав, удихнувши в себе незнайомі пахощі води і трав та подув рідного повітря з Сахари.

Все це нагадувало оперну казку з бутафорською зброєю, театральними костюмами і солодкими аріями, в якій грізні зіткнення відбувалися лише всередині оркестрової ями, в музичних алегро і крещендо, а не на сцені. Казка скінчилася, коли делегації всілися за стіл переговорів. Гості сиділи спинами до стіни, увішаної зразками зброї: у центрі Мохамад-бек, ліворуч — перекладачка Алтанцецен. Дівчат такої витонченої вроди Гайдук бачив тільки у Венесуелі, на конкурсі місцевих красунь. За Алтанцецен — Хлищ. Праворуч

від «беклербека» крісло заповнив своїм тілом Агджі Гюндюз.

Після короткого привітання (Гайдук із задоволенням відзначив, що гетьман використав його проект, в якому, кажучи про радощі миру і добросусідства і давні історичні зв'язки між Україною і Степом, навіть не згадав про саміт СДОРу в Батий-граді), слово взяв Мохамад-бек.

— Аллах всемогутній і всемилостивий, — молитовно склавши руки, виголосив голова делегації, — нехай ниспошле свою благодать на цю древню ординську землю, де залишились сліди наших предків і живе пам'ять преславного Бату-хана. Найбільшому воїну Євразії, захиснику народів, вождю України гетьману Махуну передає свій привіт і благословення Сонце Сходу, чорна Зірка Землі Кара-хан. Нехай оберігає Аллах його владарювання. Аллах акбар.

Ідав величний знак рудобородому турку — продовжувати. Агджа Гюндюз солодко всміхнувся і, почесавши п'ятірнею бороду, почав:

— Стратегічна ситуація в світі вимагає негайних дій. Чорна Орда, як миролюбна сила, що обстоює права народів на вільний розвиток, більше не може байдуже спостерігати, як сили зла і темряви, керовані юдо-християнськими фанатиками — хрестоносцями, ізраїльськими терористами, юдо-ліберальними глобалістами з так званого світового уряду та агресивними атлантистами, ведуть неоголошену війну проти Чорної Орди, підривають священне право народів розповсюджувати на землі святе вчення Аллаха.

Гетьман, який був одягнений у розкішну вишиванку, гаптовану червоними і чорними квітами, нервово ворухнувся. Гайдук, що сидів праворуч від гетьмана, розумів цей знак нетерпіння і гніву.

Ліворуч від гетьмана сидів перекладач — молоденький капітан ВІРУ Діма Мочалкін, білявий геній, схожий на шведа. Він знав досконало дванадцять мов — від івриту до китайської, від арабської до грецької. Діма тихо перекладав на вухо гетьману промови ординців, поряд з Дімою сидів Руслан Фощенко, який, дивлячись на делегацію Чорної Орди, усміхався, наче дівчинка, що побачила нову привабливу лялечку. На щоках у міністра закордонних справ з'явилися подвійні ямочки, як сказали б американці — doubledimples. І очі знову стали різнобарвні: кілька днів тому Басманов прийняв Фощенка і пообіцяв йому, що у разі приєднання України до Чорної Орди Руслан стане Великим Ханом Київсько-Дніпровського улусу і отримає чорну діамантову зірку на шию.

Запала неприємна пауза, під час якої Вітольд Клинкевич, який сидів позаду гетьмана і вів запис переговорів, запитально підняв голову.

— Стривайте, — роздратовано перервав паузу гетьман. — Про що конкретно йде мова?

— Мова йде про наступне, — жорстко втрутився Мохамад-бек, і діамантова" підв'язка на його тюрбані гостро заблиснула. Сонце високо піднялося над Дніпром, його проміння засліплювало гостей, які сиділи навпроти скляної панорамної стіни, з якої відкривався вид на ріку і лівобережжя, звідки насувалася на Україну Орда. Гетьман дав знак опустити жалюзі, щоб делегація ординців почувалася комфортно.

— Ми висуваємо такі вимоги, — сухо продовжував Мохамад-бек. — Перше: до початку саміту СДОР у Батий-граді, що має відбутися двадцять першого грудня, удень народження Сонця Сходу — незрівнянного Кара-хана, Україна припиняє своє існування як геополітичне утворення, стає Великим Київсько-Дніпровським улусом Чорної Орди і тридцять шостою чорною зіркою на нашому святому прапорі. До першого грудня ви, як гетьман України, проголошуєте самоліквідацію вашої нікому не потрібної, мертвонародженої держави. Якщо виконаєте нашу першу вимогу, ви станете Великим Ханом і отримаєте ярлик на володіння Київсько-Дніпровським улусом зі збереженням усіх привілеїв та нагород. Сонце Сходу, великий Кара-хан вішає на вашу шию...

...«Зашморг», — подумав Гайдук.

— Вішає на вашу шию чорну діамантову зірку — вищу відзнаку Орди.

Гетьман побагровів, колір його шкіри зрівнявся з кольором червоних квітів на вишиванці.

— Вимога друга. Сьогодні ми парафуємо проект угоди про входження України до складу Орди. Ми призначаємо тимчасового намісника, везіра Вадима Хлищенка-Хлищова, з яким ви відсьогодні будете узгоджувати всі ваші рішення.

Каторжник Хлищ, на чолі якого багровою квіткою розцвітало тавро вбивці, з державною величчю похилив голову.

— І третє. Вже сьогодні ви повинні відкрити для наших представників, що приїхали разом з нами, доступ до ракетних, хімічно-паливних та електронно-машинобудівних підприємств, щоб ми були гарантовані, що нікому не спаде на думку вчинити акти саботажу або використати високоточну зброю проти Орди. Нас особливо цікавить ваша «магічна дев'ятка».

— Це все? — спитав Гетьман, тепер уже майже чорний, як журливі квіти на його сорочці. — А пшеницю українську і кукурудзу ви не забули?

— Ні, не забули, — Гюндюз так чухав фарбовану руду бороду, наче його мучила короста. — Тільки приєднання до Чорної Орди врятує вас від пограбування ваших харчових запасів. В умовах глобальної продовольчої кризи вже формуються продовольчі загони в Євразії, Європі, і навіть Африці для захоплення українського зерна і м'яса. Чорна Орда забезпечить вам стабільність у розвитку сільського господарства і захист від зазіхань на багатства Київсько-Дніпровського улусу.