Щербак Юрий Николаевич

Ю́рій Микола́йович Щерба́к (нар. 12 жовтня 1934, Київ) — український письменник, сценарист, публіцист, політик, діяч екологічного руху, дипломат, лікар-епідеміолог. Доктор медичних наук (1983 рік). Почесний доктор медицини Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (2014 рік), професор. Лауреат Літературної премії ім. Ю. Яновського (1984).

Голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка (23 грудня 2016 — 19 грудня 2019).

Народився 12 жовтня 1934 року в Києві. Під час німецько-радянської війни його було евакуйовано в Росію, звідки на початку березня 1944 року він повернувся в рідне місто. У 1958 році закінчив Київський медичний інститут за фахом «санітарний лікар».

У 1958–1987 роках працював у Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського молодшим, а потім і старшим науковим співробітником. Займався профілактикою сказу, брав також участь у боротьбі з епідеміями холери та іншими захворюваннями на території України та Узбекистану, за що нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Кандидатська (1965) і докторська (1983) дисертації — з епідеміології особливо небезпечних інфекційних хвороб.

З 28 березня 2014 року Ю. М. Щербак — голова Наглядової ради Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

Був головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з березня 2016 по грудень 2019).

Володіє польською й англійською мовами. Доктор медичних наук. Академік Української екологічної академії наук. Із січня 1999 р. — державний службовець 3-го рангу.

Дружина Марія Йосипівна та син Ярослав, лікар-кардіолог, померли у 2020 році від коронавірусної хвороби 2019[7][8]. Має дочку Богдану. Його старшого брата Миколу — зоолога, завідувача Зоологічного музею НАН України — ще в молодості було звинувачено Міністерством державної безпеки СРСР у націоналізмі та засуджено.

Літературна діяльність

Літературну діяльність почав у середині 1950-х років як активний член літературного об'єднання свого інституту. У студентській газеті «Медичні кадри» він опублікував перші оповідання та сатиричні «мальовані рецензії» в дусі літературних прямувань народжуваного тоді руху «шестидесятників». Перша повість «Як на війні» (1966) розповідає про будні радянських медиків, а перші свої оповідання, опубліковані в журналі «Юність», навіть оформив власними малюнками.

З 1966 року — член Спілки письменників України (у 1987—1991 рр. — Секретар правління), з 1971 року — Спілки кінематографістів України.

У 1975 році в Харківському академічному театрі ім. О. Пушкіна п'єсою «Відкриття» він дебютував як драматург. Прекрасно володіючи польською мовою, перекладав поезію польських авторів, неодноразово читав студентам Варшавського університету лекції.

Більшу частину його творів можна віднести до умовного жанру «міської прози». Він автор роману про проблеми трансплантації серця «Бар'єр несумісності», документального роману «Причини і наслідки» про боротьбу зі сказом, повістей, збірок новел, віршів і п'єс, а також ряду кіносценаріїв художніх, науково-публіцистичних та документальних фільмів. Твори Юрія Щербака перекладали мовами народів колишнього СРСР і видавали на території соціалістичних країн. За збірку новел «Світлі танці минулого» удостоєний літературної премії Юрія Яновського (1984), за кіносценарій фільму «Державне відношення» — премії імені Олександра Довженка. Як публіцист Ю. Щербак здобув популярність своїми статтями про Чорнобильську трагедію, які публікувалися в українській і московській пресі.

У повісті «Хроніка міста Ярополя», опублікованій в 1968 році й переробленій у 1983-му році, описана гротескно-фантастична історія невеликого містечка Ярополя, в якій у літописній манері розповідається про реальні й неймовірні події, які відбуваються тут протягом кількох століть. У повісті поєднуються елементи наукової фантастики, легенди й казки. Крім того, перу Щербака належать також декілька фантастичних оповідань: «Допит», «Синтез», «Одіссея-2482» тощо.

 

_____________________________________________________________________________________________

 

Писатель, сценарист, эпидемиолог, публицист, политик, эколог и дипломат. По окончании Киевского медицинского института — научный сотрудник Киевского научно-исследовательского института эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л. В. Громашевского. Доктор медицинских наук. Принимал участие в борьбе с эпидемиями на Украине и в Узбекистане. Литературную деятельность начал с середины 1950-х гг. сатирическимин «рисованными рецензиями» в духе литературных идей «шестидесятников». Член Союза писателей Украины с 1966 г. и Союза кинематографистов Украины с 1971 г. Как публицист Щербак приобрёл популярность статьями о Чернобыльской трагедии в украинской и московской печати. Один из основателей и первый председатель Украинской экологической ассоциации «Зелений світ» (Зелёный мир), возглавлял до 1991 г. Первый лидер Партии зелёных Украины. 1989—1991 — народный депутат СССР, член оппозиционной Межрегиональной депутатской группы, член Верховного Совета СССР, председатель подкомитета по вопросам ядерной энергетики и экологии. 1991—1992 — первый министр охраны окружающей среды независимой Украины, член Совета национальной безопасности Украины. 1992—1994 — посол Украины в Израиле 1994—1998 — посол Украины в США (с 1997 г. — также посол Украины в Мексике по совместительству). 1998—2000 — советник Президента Украины. 2000—2003 — посол Украины в Канаде (одновременно — представитель Украины при Международной организации гражданской авиации (ICAO, Оттава). Академик УЭАН.