— Треба швидше йти до колодязя, — підтримав її капітан. — Якщо вони виявлять скеґер, то спрямують зонд сюди. По нашому сліду.

— А до колодязя зонд не проскочить? — запитав Вольск.

_ Нi, _ похитав головою Некіч. — Тактичний зонд — габаритна машина. Більше трьох метрів у діаметрі. Навіть у цей тунель він не пролізе. Але на його борту може бути зброя, здатна зруйнувати верхні тунелі Лабіринту. Або з корабля скинуть ядерний атакер…

— Припиняймо розмови. Швидко до колодязя! — наказала Шерма.

Махоніко активував кіборґів, і експедиція рушила до темних глибин Фаренго.

Борт ВВТК «Капітан Паландо»,

орбіта планети Фаренго (9КВ97:2),

зоряна система Таліс.

27 октомбрія 416 року Ери Відновлення

— Ось і метеоритний кратер, — Аннадір вказав на темний овал у центрі екрану. Зонд був уже за десять кілометрів від цілі й надсилав до «Паландо» щоразу чіткішу «картинку».

— Чи його імітація, — припустила сестра Тарасваті. — Зонд обладнаний маніпулятором?

— Звісно. І глибинним сканером також. Якщо вони там закопали посадочний апарат, ми його знайдемо, — запевнив Знаючу командир «Капітана Паландо».

— А це що таке? — високородна жриця показала на криву лінію, що вела на північ від «кратера» — Це ж сліди транспортних кіборґів.

— Не обов'язково, — Аннадір не відривав погляду від монітора. — Ось, південніше, бачите? Ще одна така лінія. Це можуть бути вітрові утворення.

— Слід, що веде на північ, не подібний на вітрове утворення, — похитала головою сестра Хіосі. — Він веде до входу в підземні руїни.

— Ще кілька хвилин, і все стане зрозуміло, — запевнив космоаналітик, який контролював політ «Зодіаку». — Зонд уже почав знижуватися.

Темна пляма стрибнула за край екрану, а згодом з'явилася знову, вже у нижній його частині. Зонд знижувався по спіралі, кружляючи над «кратером». Згодом зображення стало стійким і надзвичайно чітким. Уже можна було розгледіти окремі камені на гребені валу, який оточував кратер.

— Ідеальна метеоритна вирва, — завважив Аннадір.

— І я поки що не бачу слідів кіборґів… Умикаю сканер, — повідомив космоаналітик.

У лівій частині екрану відкрилося вікно із зображенням, яке передавав глибинний сканер. Командир «Капітана Паландо» присвиснув. Знаючі обмінялися виразними поглядами.

— Вони там цілий скеґер закопали, — прокоментував космоаналітик. — Працьовиті хлопці.

— Ви зможете визначити його тип? — поцікавилася в нього Тарасваті.

— Без проблем. Це гіперпривідний скеґер — яхта типу UJ сучасної побудови. Ймовірно, її модернізували… Ось, погляньте, — космоаналітик збільшив зображення. — Об'єм вантажного відсіку значно збільшений і додатково захищений аеродинамічними напливами перед краєм розсікувача. Ось тут і тут теж…

— «Серенітіс», — посміхнувся Аннадір. — Ми знайшли цих дітей темряви.

— Ви пам'ятаєте конструктивні особливості кожного з кораблів! — захоплено прошепотіла Хіосі. Її великі очі з рідкісним для піфійок золотаво-коричневим відтінком світилися щирим захопленням. У дитинстві Хіосі присвятила немало часу віртуальним іграм у космічних пілотів. Тоді вона марила зорельотами й далекими планетами. А тепер її оточували справжні офіцери Зоряного Флоту, споборники леґендарного Еарлана Теслена, підкорювачі небезпечних світів Поясу Гулда, герої битв з ящерами на Білих Зірках. На Алі юна Знаюча взагалі дивилась як на живе божество.

— Ну, не кожного… — виправив жрицю командир «Капітана Паландо» і хитро примружився. На кораблі вже завважили, що Хіосі подобалася неодруженому Бегемотові. Екіпаж цю новину вже встиг обсудити. «З піфійок, як не дивно, виходять непогані дружини», — сказав під час обговорення кандидатури Хіосі другий пілот. Штурман, після вдумливого мовчання, підтвердив: «Маєш рацію, друже. Краще вже піфійська телепатка, аніж блідошкіра стерва з Альфи чи прищава земна алергічка».

Високородна жриця занепокоєно поглянула на Хіосі й розпорядилася:

— Капітан-командоре, спрямуйте зонд за північним слідом.

— А що будемо робити зі скеґером?

— Пізніше вирішимо. Потрібно знайти їх і знищити, доки вони не встигли заховатися в Лабіринті.

— Ми й так їх дістанемо, — знизав плечима Аннадір. — На борту корабля є проникаючі атакери з ядерними зарядами. Дуже переконливі виховні засоби для навернення дітей темряви до світла.

— Лабіринт не можна підривати, — сказала Тарасваті. — Це священне місце. Якщо ми не знищимо їх на поверхні, то підемо за ними під землю.

— У нас є не лише ядерна, а й термобарична зброя. Ми доставимо на поверхню бойовий укав…

— Укав не проникне до тунелів, сіре, — не погодився з командиром космоаналітик. Він уже перенацілив зонд, і той летів на північ.

— Якщо тунелі широкі, то укав зможе літати й там, — Бегемот не терпів тих, хто сперечався з ним у присутності жінок. Особливо в присутності жінок молодих і гарних. Він уже вирішив, що після цього рейсу «Капітан Паландо» отримає нового космоаналітика. Більш привченого до поваги.

Зонд летів низько, його двигуни здіймали хмару пилу, яка заважала бачити поверхню Фаренго в оптичному діапазоні. Космоаналітик перемкнув оглядові монітори на ГРЛ[75]. Досягнувши тунелю, виритого експедицією Нурасова, зонд завис над його гирлом.

— Вони залізли до Лабіринту, — констатувала Тарасваті.

Цієї миті монітор блимнув, зображення зникло.

— Щось сталося? — кліпнула чарівними очима Хіосі.

Аннадір перемкнув пультовий монітор на локатори «Капітана Паландо». Корабель був над Західним континентом. На моніторі спалахнули розмальовані умовними кольорами контури плоскогір'я Поланського. Але золотистої відмітки зонду там не було.

— Сіре, вони збили зонд, — доповів космоаналітик.

— Чим?

— Не можу точно визначити, сіре. Спалаху не було, сплесків радіації і магнітного поля також. Припускаю, що вони збили «Зодіак» кінетиком.

— Активуємо укав? — Анадір поглянув на Тарасваті.

— Скільки часу потрібно для організації десантної операції з подальшим переслідуванням злочинців?

— Близько дванадцяти стандартних годин. На борту разом з вами, сестри, лише чотирнадцять людей, — нагадав командир «Капітана Паландо». — Я можу виділити зі складу екіпажу трьох матросів і офіцера. З бортової техніки — укав, двох кіборґів-«павуків» та двох транспортних роботів. У нас, нагадую, немає спецтехніки для тривалої підземної експедиції і відповідних засобів життєзабезпечення.

— Тоді ми підемо туди удвох із сестрою Хіосі, без ваших людей, капітан-командоре, — з металом у голосі заявила високородна жриця. — Смерть не переможе вірних доньок Єдиного у вівтарях Храму життя.

— Мені наказано великим адміралом: надавати вам, Преподобна сестро, допомогу всіма наявними на кораблі засобами, — нагадав Аннадір. Цієї миті йому дуже хотілося поглянути на Хіосі, але він не міг відірвати погляду від темних непроникних очей Тарасваті. — Я, сестро, особисто очолю переслідування лиходійних дітей темряви. Можливо, цей ваш Храм спроможний захистити не лише гарних дівчат із Піфії.

Місто Аль-Кенан,

планета Арпікран (5КВ02:3),

зоряна система Тау Кита.

27 октомбрія 416 року Ери Відновлення

Перебування на Арпікрані перетворилося для Ланса Маккосліба на суцільне приниження. Колишньому адміралові влаштували ретельний обшук у митному секторі космопорту, скоротили візу до семи діб і попередили, що заарештують, якщо він спробує наблизитися до арпікранських об'єктів з обмеженим доступом.

Замовлений номер у готелі виявився зайнятим і, врешті-решт, колишній координатор управління «D» опинився в двокімнатній комірці гуртожитку для абітурієнтів місцевого Університету. Звукова ізоляція не глушила свист монорельсу, лінія якого проходила в кількох метрах від вікна, схожого на ілюмінатор доісторичного зорельота. А на столі в харчоблоці він виявив плями з підозрілим запахом. Не звертаючи на них увагу, кімнатний робот-прибиральник безглуздо совався пластиковою підлогою, розкидаючи сміття. Колишній адмірал сам розпакував контейнер з особистими речами і витер стіл серветкою.