Поряд із намісницею, на стільці, вкритому синьою тканиною, вмостився командуючий Другим флотом. Сенатор Рехинальдер сидів на крайньому троні з величчю біблійного пророка, а Джилін час від часу перемикав свою увагу з майданчика на офіцера зв'язку. Плавцям адмірала поки що ніяк не вдавалося виманити із підводних печер великого мечоносця-контрамінатора. Правитель Кідронії нервував. Екраном його комунікатора пробігали підводні панорами затоки Саргоніс, силуети плавців і конструкції підводного приладдя. Командуючий час від часу також заглядав до свого зв'язкового пристрою. Там засвічувались і гасли колонки цифр і знаків. Для непосвячених вони нічого не означали.

Нарешті арбітр підніс свого жезла. Глядацьке гудіння стишилося. Бійці пройшли до центру майданчика. Жезл різко опустився, і Бурга негайно здійснила блискавичну атаку. Вона не витрачала час на прелюдії і демонстрації, а просто стрибнула вперед і зі страхітливою швидкістю провела лезом справа наліво, намагаючись розпороти суперниці черево. Свиснув клинок, Тена спритно пірнула під шаблю клонки. Лезо пройшло за кілька міліметрів від її тіла. Меч Тени злетів знизу вгору, і на могутньому стегні Бурги спалахнула червона смуга.

Глядачі закричали, схвалюючи цей сміливий маневр золотоволосої улюблениці Другого флоту. Але не встигла Тена перегрупуватися після контратаки, як клонка розвернулася й завдала у спину суперниці колючого удару. Десантниці знов пощастило: лезо Бурги лише ковзнуло лопаткою, залишаючи неглибокий поріз. Намісниця підвелася зі свого крісла й відігнула великий палець правої руки, демонструючи своє захоплення.

Цієї миті до модулю увійшла Ґвен Вей. Ніхто не звернув уваги на появу баронеси. Усі невідривно спостерігали за тим, що відбувається на арені. Там Тена, підстрибуючи, наче пантера, з останніх сил відбивала серію широких і сильних ударів. На підлогу падали краплі крові й поту дівчат, в очах яких тепер залишилась тільки смертельна ненависть. Один із блискавичних випадів Бурги пробив захист десантниці, й на майданчик впав шматок вуха Ферфакс. Зал одностайно видихнув, а донька судді закусила від болю губу. На клонку було страшно дивитися. Її ніздрі роздулися, а губи розтягнулися, оголюючи тваринний вищир іклів на темних яснах. У хижому азарті Бурга висунула язика, пробитого сталевими кільцями.

— Браво! — вигукнула Ґвен.

Глядачі зі здивуванням озирнулися на її вигук. Але наступної ж миті пролунав їхній радісний крик: меч Тени пробив ліву ногу клонки. Це був неперевершений випад і точно розрахований удар. Атлетичне тіло десантниці напружилося, ґлісуючий рух підкреслив економну, відточену красу її довгих ніг. Але Бурга скористалася секундною відкритістю суперниці. Вона завдала Тені удару коліном, розвернулася з різким замахом, утробно гаркнула й відтяла природнонародженій леді голову. Зала завмерла. Відсічена голова білявки покотилася майданчиком, підмітаючи його скривавленим хвостом золотого волосся. Фонтан крові облив Бургу. Скроплена кров'ю суперниці, вона стояла над обезголовленим тілом Тени як пекельний привид. Клонка звернула обличчя до намісниці, вклонилася і твердою рукою розкраяла собі живіт. Сіро-фіолетова маса її кишок впала на мертве тіло Тени. Намісниця посміхнулася. Одну з юних красунь, що її супроводжували, знудило.

Суддя Ферфакс зблід, Джилін застиг, і в його вирячених очах можна було побачити тупувате нерозуміння. Командуючий стиснув кулаки, а Фатіма з криком відчаю кинулася на арену.

— Ці бійцівські клони — надзвичайно дикі створіння, — голосно заявила намісниця. — Ніколи не виконують обмежуючих наказів.

— Хтось відповість за це, — чітко і хрипко промовив суддя. — Це було вбивство. Цій тварюці наказали вбити мою доньку.

— Що за маячня! Будьте ж чоловіком, Ферфаксе, — осадила його Унно. — Ви ж офіцер, врешті-решт, і ваша донька була офіцером. Обов'язком воїна є померти.

— Померти, так! У бою за Імперію, а не в сраному цирку! — закричав суддя. Він кинувся б на Унно, але «павуки» намісниці заступили йому шлях. У груди Ферфакса вперлося дуло паралізатора. Від каліцтва суддю відділяв один рух.

— Це неправильно, — різким фальцетом промовив командуючий. — Молода дівчина… Так загинути…

— Я співчуваю судді Ферфаксу, але вибачте, адмірал-командоре, правильно чи неправильно — вирішувати арбітру, — в очах намісниці блиснуло щось весело-паскудне. Було зрозуміло, що ситуація щиро потішає стару лордесу. — І що скаже на все це наш арбітр?

— Двобій був чесним, — без вагань заявив капітан «Сарматії». — Обмеження щодо ударів не обумовлювалися. Леді Тена у присутності трьох свідків погодилася битися на бойових клинках без чохлів. Удар був смертельним. У клонських боях так буває.

— Але не в боях людей, — суддя твердим кроком рушив до тіла доньки. — Чистої води вбивство. Навмисне вбивство імперського офіцера. Я буду вимагати незалежного розслідування.

— Вимагайте, це ваше право, Ферфаксе. Ходімо звідси, сенаторе, — запропонувала намісниця Рехинальдерові.

Вона підвелася і, очоливши свій почт, попрямувала до шлюзу. Грізні кіборґи змусили натовп розступитися, відкриваючи дорогу леді Унно. Сенатор рушив за нею, похитуючи сивою головою. Породне, з шляхетно підкресленим підборіддям, обличчя Рехинальдера було непроникним. І лише пульсування тонкої прожилки над бровою виказувало граничний ступінь його напруги. Глядачі мовчки дивилися на процесію лордів. Джилін глянув на нерухомого суворого командуючого і теж залишився в кріслі. На арені ридала Фатіма.

Проходячи повз Вей, намісниця підморгнула баронесі.

Купол поселення «Благословенне починання»,

планета Кідронія (4КВ676:3),

зоряна система Абелари.

16 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Як і передбачав «Ягд», щурі-мутанти заспокоїлися вже після третьої атаки. Втікачі без втрат дісталися до найнижчого рівня, де величезні підпори купола врізались у скальну підошву передгір'я Каманійського хребта. Базальтову поверхню будівельники згладили, але в неглибоких западинах накопичувалася вода з неприємним запахом. Жоден ліхтар не розсіював темряви підкупольного інферно. Було холодно, а повітря увібрало в себе міазми вікового смітника.

Команда «Ягда» обережно просувалася вздовж діагональної групи опор.

— Ти ж розповідав про «жовтий м'який ґрунт», товсточолий. І де ж він, отой твій м'який ґрунт? — аґент підсвічував поверхню червоним ліхтариком, а для певності штрикав її шматком дроту.

— Він десь є. Якщо тормаги пролізли до поселення, то десь має бути м'яка земля. Треба шукати.

— Площа підошви купола — півтора квадратних кілометри. Методом сліпого тику ми шукатимемо зо три місяці. А кіборґи будуть тут не пізніше ніж за годину. У мене простий променевий пістолет, а в тебе — різак. Термінатор розшматує нас за дві секунди. По одній на кожного дурня.

— Тоді я помолюся Держателеві Склепіння, — сказав клон. — Велудуман сильніший за всіх тих термінаторів разом узятих…

— Зачекайте, — перервала його Знаюча. — Я щось чую.

— Погоня? — «Ягд» рішуче сплюнув.

— Можливо. Я не впевнена…

— Склепіння Твоє, о Держателю, — почав Гумм, — розгорнулося над баченим і небаченим, і немає під ним невідомого для Тебе. Вірю, що Твоя бурштинова нитка проходить через все живе, і не послаблюють її ані час, ані відстань…

— Що ти відчуваєш? — «Ягд» підсвітив ліхтариком обличчя Налгате.

Та не відповіла.

— Вірю в Тебе, предвічного Орла Чорного і Орла Білого, — правив своє Гумм. — В орла, що розправив крила над отцями безодень і матерями енергій…

— Що ти відчуваєш, сестро?

— Вірю в немеркнучі світила Шеміса, над якими Ти, о Велудумане, окреслив білі знаки благословення. Вірю у вічні горнила Меча Оріону, які ти запалив для Первісних…

— До нас наближається допомога, — повідомила Налгате. — Вона вже поряд.

Аґент «Ягд» переоцінив можливості полковника делла Варди. Перед атакою на медлабораторію у нього було лише три справних кіборґи-термінатори. Одного знищили викрадачі тіла Знаючої, а два інші зникли в рудничному лабіринті й не відкликалися на виклики операторів. Поліцейські роботи «Благословенного починання» вийшли з ладу разом із позитронним мозком поселення. Тому полковник зосередив усі сили, що залишилися, на переслідування групи викрадачів. Його аґенти обстріляли невеликий ґвинтокрил, який стартував з верхнього майданчика купола. Ґвинтокрил упав, але в його рештках нікого не знайшли. Згодом делла Варді повідомили, що супутники помітили швидкісний дискоїд, що летів від «Благословенного починання» вздовж однієї з гірських ущелин. Від купола до ущелини було більш як сто кілометрів. Викрадачів тепер могли дістати лише суборбітальні перехоплювачі з бази Гардік. Але Джилін уперто відмовчувався, а черговий на базі відмовлявся без його санкції здіймати в космос бойові машини.