У тому ж самому виданні, яке надрукувало спростування вчених, палеобіолог Стівен Джей Гулд узагальнив проблему ALH84001, вказавши на той факт, що аргументи НАСА мали швидше хімічний та логічний характер і не були «предметними», як, наприклад, цілком недвозначні кістка чи панцир.

Але тепер не залишалося анінайменшого сумніву, що НАСА вдалося нарешті виявити найнадійніші докази. Жоден, навіть найбільш скептично налаштований учений не зміг би виступити зі спростуванням цих скам’янілих решток. НАСА вже не роздувала якісь незрозумілі й туманні домисли, не намагалася будувати свою аргументацію на основі збільшених фотографій нібито виявлених мікроскопічних бактерій. Агенція надавала справжнісінькі зразки метеорита, у яких неозброєним оком можна розгледіти відбитки біологічних організмів. Не абищо, а воша з фут завдовжки!

Рейчел мимоволі усміхнулася: підлітком вона обожнювала пісню Девіда Боуї, у якій ішлося про «павуків з Марса». Хто б міг подумати, що слова цієї поп-зірки, бісексуала з Британії, виявляться пророчими, провіщатимуть славний момент астрофізики?

Поки Рейчел слухала знайомі акорди, що лунали в її голові, з нею порівнявся Коркі Марлінсон:

– Ну що, Майк уже встиг похвалитися своїм документальним фільмом?

– Ще ні, – зізналася Рейчел, – але я із задоволенням послухаю його.

Коркі поплескав Толланда по плечу:

– Вперед, вундеркінде! Розкажи їй, чому президент вирішив, що про цей найважливіший для історії науки момент розповість усьому світові саме така телезірка, як ти, – у ластах, масці і з дихальною трубкою!

– Коркі, я тебе благаю!

– Ну добре, тоді поясню я, – мовив той, втискуючись між Рейчел і Майком. – Як ви, можливо, знаєте, міс Секстон, сьогодні увечері президент влаштовує прес-конференцію, щоб розповісти всьому світу про метеорит. А оскільки значна частина людства складається з недоумків, то пан президент і попросив Майка стати поряд і все популярно роз’яснити.

– Я дуже вдячний тобі, Коркі, – не витримав Толланд, – дуже мило з твого боку. – Він поглянув на Рейчел. – Насправді Коркі хоче сказати, що, позаяк це питання є таким складним, президент цілком справедливо вирішив, що невеликий документальний фільм про метеорит допоможе зробити інформацію доступнішою для пересічних американців. На жаль, далеко не всі наші співгромадяни встигли одержати вчений ступінь з астрофізики.

– Знаєте, – знову пустив шпильку Марлінсон, – я нещодавно дізнався ось про що: президент нашої країни – пристрасний прихильник програми «Дивовижні моря». – Жартівливо засмучуючись, він похитав головою. – Уявляєте, Зак Герні, лідер вільного світу, примушує секретарку записувати серії на відео, а потім розслабляється після напруженого трудового дня.

Толланд знизав плечима:

– Що я можу на це сказати? Тільки те, що пан президент має добрий смак.

Рейчел почала розуміти, наскільки хитромудрим був план президента. Політика – це вміння грати на засобах масової інформації, і Рейчел уже уявляла собі той інтерес та наукову достовірність, які забезпечить прес-конференції поява на телеекрані популярного ведучого Майкла Толланда. Для реалізації свого бліцкригу та реабілітації НАСА Зак Герні залучив ідеальну людину. Скептики опиняться у скрутному становищі. І їм буде важко поставити під сумнів наведену президентом інформацію, якщо її підтвердять кілька найбільш шанованих у країні учених і популярний телеведучий.

Марлінсон пояснив:

– Майк уже зняв сюжети про всіх нас, цивільних, а також про більшість фахівців НАСА. І ставлю на кін свою Національну премію: наступна в його списку – ви.

Рейчел обернулася до нього і зміряла поглядом:

– Я? Та що ви кажете? Мене ніхто на це не уповноважував, до того ж я працівник розвідувального відомства.

– Тоді чому президент вас сюди прислав?

– Він мені ще не пояснив.

Марлінсон єхидно усміхнувся.

– А ви розвідниця-зв’язківка Білого дому? Займаєтеся аналізом та підтвердженням поточної інформації, еге ж?

– Так. Але до науки я не маю жодного стосунку.

– До того ж ви ще й дочка людини, яка примудрилася всю свою виборчу кампанію побудувати на критиці НАСА за її марнотратство?

Рейчел відчула, що насувається шторм.

– Вам доведеться визнати, міс Секстон, – вступив у розмову Мін, – що ваша участь у фільмі додала б йому чимало наукової переконливості. Якщо президент прислав вас сюди, то, найпевніше, йому потрібна ваша участь – у тій або іншій формі.

Рейчел знову пригадала слова Вільяма Пікерінга, якого непокоїло те, що її спробують використати проти власної волі.

Толланд поглянув на годинник.

– Нам треба поспішати, – промовив він, прямуючи до центру житлосфери. – Невдовзі розпочнеться.

– Розпочнеться що? – поцікавилася Рейчел.

– Вилучення. НАСА збирається підняти метеорит на поверхню. Це відбудеться з хвилини на хвилину.

– Що, ці хлопці насправді витягують камінчик вагою вісім тонн із шару льоду завтовшки двісті футів?

Коркі аж засяяв.

– Невже ви думали, що НАСА збирається залишити таку знахідку там, де вона лежить бозна-скільки, прихована льодами?

– Та ні, але ж… – розгублено мовила Рейчел, пригадавши, що не бачила в житлосфері якихось ознак присутності важкого підйомного устаткування. – Але ж яким чином вона збирається це зробити?

Коркі гордо задер носа:

– Без проблем. Адже тут сила-силенна вчених-ракетників!

– Не мели дурниць! – пхикнув Мін і поглянув на Рейчел. – Доктор Марлінсон просто дуже любить вішати людям локшину на вуха. А правда полягає в тому, що кожному тут дали завдання – придумати найкращий спосіб витягнути метеорит. І, звичайно, винахідник найефективнішого розв’язання – доктор Менгор.

– Я не знайома з доктором Менгором.

– Це гляціолог з Університету Нью-Гемпширу, – пояснив Толланд. – Четвертий і останній з незалежних учених, зібраних тут президентом. Мін має рацію: саме Менгор найкраще вдалося все розрахувати.

– Добре, – зацікавилася Рейчел. – І що ж саме запропонував цей хлопець?

– Не хлопець, – виправив Мін, явно зніяковівши. – Доктор Менгор – жінка.

– Ну, це ще треба довести, – пробурчав Марлінсон. І кинув погляд на Рейчел: – До речі, доктор Менгор вас незлюбить, це точно.

Толланд сердито зиркнув на Коркі.

– Неодмінно! – підтвердив той. – Конкуренція їй зовсім не сподобається.

Рейчел розгубилася.

– Вибачте… Про яку конкуренцію йдеться?

– Не зважайте на нього, – порадив Толланд. – На жаль, Національний науковий комітет чомусь не звернув уваги на той факт, що Марлінсон – просто бовдур. Ви з доктором Менгор чудово порозумієтеся. Вона прекрасний фахівець і вважається одним з найавторитетніших гляціологів світу. Пані Менгор навіть кілька років прожила в Антарктиці, досліджуючи рух льодовиків.

– Дивно, – зауважив Коркі, – а я чув, що університет вибив грант і відправив її подалі, в льоди, щоб у студмістечку хоч ненадовго запанували мир та спокій.

– А чи знаєте ви, – відрізав Мін, явно зачеплений за живе цим зауваженням, – що доктор Менгор там мало не загинула? Вона заблукала під час бурі і аж п’ять тижнів харчувалася самим тюленячим жиром, поки її не знайшли!

Єхидний Коркі пошепки зазначив, звернувшись до Рейчел:

– Наскільки я знаю, ніхто її особливо і не шукав.

Зворотна подорож на лімузині від студії до офісу Секстона здалася Габріель Еш довшою, ніж зазвичай. Сам же сенатор сидів напроти асистентки, неуважно дивлячись у вікно і вочевидь упиваючись своєю перемогою на теледебатах.

– Додумалися – на денне кабельне шоу прислали Тенч, – підсумував він нарешті, поглянувши на супутницю з чарівливою усмішкою. – Схоже, Білий дім впадає в паніку.

Габріель лише кивнула, не бажаючи починати обговорення. Вона помітила, що, коли Марджорі йшла зі студії, обличчя старшого радника виражало неприховане задоволення. І це змушувало нервуватися.

У Секстона задзвонив стільниковий телефон, і він поліз у кишеню. Як і більшість політиків, сенатор мав цілу ієрархію телефонних номерів, за якими його можна було знайти, – залежно від ступеня важливості того, хто дзвонив. Нинішній абонент, поза сумнівом, перебував у перших рядках списку; дзвінок пройшов по особистій лінії Секстона, по тому номеру, на який не насмілювалася телефонувати навіть Габріель.