Витягнутий з півночі на південь В’єтнам часто зображують у вигляді двох кошиків з рисом на коромислі. Завдяки м’якому клімату та давній системі дамб тут вирощують до трьох врожаїв рису за рік. Багато проток, штучні канали та дамби перетворилися на справжні річки, загальна довжина яких перевищує 4 тис. км. Сьогодні ці рукотворні спорудження рятують людей від повеней, тайфунів, посух та голоду.

В’єтнам знаходиться в межах кількох природних зон, наявність давньої геологічної структури також визначає різноманітність його природних умов. Рельєф країни переважно гірський (три чверті території займають гори, плато і плоскогір’я). В’єтнаму належать також острови та архіпелаги. Найбільші з них - Байтилонг, Кото, Катба, Кондао в Південно-Китайському морі, Фукуок у Сіамській затоці та ін. Від сусідніх держав В’єтнам відрізняється тим, що в його рельєфі переважають гірські хребти. Від північної межі країни в південно-східному напрямку простягнувся хребет Xоангльеншон і плато (в перекладі «Головне гірське пасмо»), який утворює вододіл річок Xонгма (Червона) і Да. В межах цього пасма є кілька шпилів з вершинами понад 2500 м, зокрема найвища гора Індокитаю Фаншипан (3143 м).

Стрімкими водами Міконгу

Далі на захід, до меж кордону з Лаосом, простежується серія низьких паралельних хребтів з вершинами від 1600 до 2100 м. Праві притоки річки Хонгма, які перетинають гори Хоангльєншон, мають вузькі каньйоноподібні долини. Хоча гірські схили вкриті лісом, у дощову пору року трапляються зсуви, каменепади й селі. До півдня вздовж кордону з Лаосом і Камбоджею на 1200 км простягнулися гори Чионгшон («Довгі гори»), які мають круті східні схили. Найвища гора Сайлайленг (2711 м) знаходиться на північному заході, на межі з Лаосом.

На рівнини припадає всього чверть території В’єтнаму, але саме там зосереджена основна господарська діяльність. Найбільші рівнини сформовані дельтами річок Хонгма на півночі та Меконг на півдні. Оскільки в районі дельти Хонгма люди живуть упродовж кількох тисячоліть, рослинний покрив там в основному знищений, і природа зазнала суттєвих антропогенних змін.

3 метою збереження тваринного світу та рідкісних рослин (у тому числі лікарських) у В’єтнамі створено 87 заповідників загальною площею 750 тис. га.

Неабиякою окрасою В’єтнаму є бухта Халонг у затоці Бакбо, що визнана ЮНЕСКО одним із чудес світу. На лазурному морському просторі цієї затоки розкидано 1600 маленьких островів і скель чудернацьких форм, що нагадують півнів, жаб і взагалі все, що може підказати уява. Окрім неземної краси, є в бухті Халонг ще одна особливість, що зробила їх широко відомою. Як стверджують місцеві жителі, у тутешніх водах досі живе дракон - в’єтнамський різновид Лохнесського чудовиська, якого іноді бачать рибалки. За в’єтнамською легендою, ще за давніх часів вогненний дракон якимись своїми злодіяннями прогнівив найголовнішого бога. Той вирішив покарати дракона. А дракон сховався від гніву бога у водах бухти Халонг. Але чудовисько було занадто велике, а бухта недостатньо глибока (навіть нині - максимум 20 м). Тож головний бог помітив дракона-злочинця і перетворив його на каміння. Власне, всі ці три тисячі островів, що стали окрасою бухти Халонг, і є рештками того скам’янілого величезного дракона, (судячи з кількості та розміру островів - деякі сягають у висоту 200 м. На скелястих островах трапляються печери зі сталактитами і сталагмітами. На морських узбережжях В’єтнаму з пляжами з білого і золотавого піску розташовані курортні зони Вунгтау, Нячанг, Дошон та інші.

Територія В’єтнаму поділяється на три кліматичні райони: Північний, Центральний та Південний. Через різноманітність рельєфу та зміни напрямку вітрів протягом року в цих районах помітні істотні внутрішні розбіжності. На рівнинах, включаючи дельти, середня температура трьох зимових місяців становить усього +17 °C. Але бувають дні, коли стовпчик термометра опускається до +5 °C. У горах зими тривалі й суворі, на прикордонних хребтах можливі заморозки. Влітку настає особливий сезон - дощовий, - що триває з квітня по жовтень. З липня по вересень випадає приблизно 80 % річної норми опадів. Знищення американською авіацією лісів призвело до активізації руйнівних повеней на річках області Чунгбо. У вологий сезон нерідко шаленіють могутні тайфуни, сила яких спадає в напрямку до півдня.

Надра В’єтнаму, особливо північні та північно-західні райони, багаті на корисні копалини. Найважливіше місце серед них посідають нафта й газ, які виявлені в басейнах річок Xонгма та Меконг і на континентальному шельфі.

Один з ханойських храмів

Значна частина території В’єтнаму, переважно гориста, вкрита лісами. Тут росте багато цінних порід дерев: залізне, чорне, рожеве, камфорне, ебенове, сандалове дерево та ін. У низинних районах країни багато кокосових гаїв, на плато в південно-західному районі - саванові ліси й савани з заростями твердих трав та бамбуку, на узбережжі трапляються мангрові ліси.

Тваринний світ В’єтнаму досить різноманітний. Він налічує близько 170 видів ссавців, приблизно 970 видів птахів, 270 видів плазунів, понад 1000 видів морських та прісноводних риб. У зоні тропічних лісів поширені пантери, леопарди, тигри, мавпи (макаки та гібони), ведмеді, великі варани, білий і зелений папуги, фазани. Іноді зустрічаються носороги. У прибережних водах живуть краби, креветки, молюски.

Мавзолей Хо Ши Міна в Ханої

Відповідно до конституції 1992 року, найвищим органом державної влади в країні є однопалатні Національні збори, що складаються з 450 депутатів, яких обирають на п’ять років прямим загальним голосуванням.

В’єтнамська валюта - донг. Державна мова - в’єтнамська.

В’єтнам - аграрно-індустріальна країна, що має власний економічний потенціал. Після виведення військових частин з Камбоджі в 1989 році він одержав можливість цілком покінчити з режимом «воєнного комунізму». Сільське господарство залишається головною галуззю економіки, що забезпечує продовольчі потреби країни. Основні оброблювані земельні площі зайняті під рис (на рівнинах - поливний рис, на гірських схилах та пагорбах - суходільний).

У В’єтнамі вирощується близько 1500 сортів рису - з білим, жовтуватим, червонясто-коричневим (суходільний рис) і навіть з майже чорним (він вважається цілющим) зерном. Також є так званий ароматний клейкий рис, що йде на приготування святкових блюд.

На непридатних для рисівництва землях вирощують інші культури: земляний горіх (арахіс), кукурудзу, сою, бобові, батат. Сільськогосподарські культури поділяються на текстильні та волокнисті (бавовник, джут, рами, шовковиця), цукристі (цукрова тростина), олійні (арахіс, кунжут, кокос), стимулятори (тютюн, чорний перець, чай, кава, бетель), смолисті (гевея, лакове дерево, сосна). Найбільші площі відведені під плантації каучуконосного дерева гевеї. З плодових культур вирощують безліч сортів бананів, помаранчі, лимони, манго, грейпфрути, папайю (динне дерево), ананаси, кокосові горіхи, хлібне дерево та багато інших екзотичних плодів. З овочів, окрім завезених з помірного поясу картоплі, томатів, огірків, цибулі, культивують численні сорти гарбузів, капусти, пряних трав та ін.

Неможливо уявити В’єтнам без Сайгона - найбільшого міста країни. Перейменоване після об’єднання В’єтнаму у місто Хо Ши Мін (4,1 млн мешканців), воно має площу в 2000 км² і простягається від Південно-Китайського моря до камбоджійського кордону. На захід від центру міста знаходиться величезний китайський район - Шолон, де зосереджене основне економічне життя країни. Але найцікавішим в історичному плані є місто Ханой (1,2 млн мешканців) - столиця В’єтнаму. Тут спосіб життя практично не змінився з середніх століть, багато жителів і дотепер живуть у будиночках, вкритих пальмовим листям. А в прибережних поселеннях люди мешкають в основному в затишних низеньких будиночках з черепичними дахами.