Більшість грунтів Філіппін є червоними та жовтими. Родючими їх назвати важко. А от на рівнинах і в долинах річок грунти змішані з вулканічним попелом і тому дуже продуктивні.
Флора на Філіппінах дуже різноманітна. Тут чудово себе почувають понад 10 000 рослин. Серед них - 3000 видів дерев (60 мають комерційну цінність), 1000 видів папороті, 900 видів орхідей. Ліс вкриває 40 % території країни, але екологи б’ють на сполох, твердячи, що для нормального функціонування екосистем його площа має становити не менше 54 %. Здебільшого на Філіппінах буяють вічнозелені тропічні та екваторіальні рослини, утворюючи багатоярусний «гуртожиток», де величезні дерева захищають своїми вітами орхідеї та рафлезії (ця рослина має дуже гарну квітку діаметром до одного метра). Нижній «поверх» зеленої хащі утворюють цукрова та арекова пальми. Сусідом струнких красунь є ліана ротанг - та сама, з якої виробляються легкі стильні меблі. А ось у районах з явно вираженим сухим сезоном поширені мусонні листопадні ліси. Трохи вище по схилах гір починається царство вічнозелених дубів-велетнів, підлісок якого утворюють пальми. Ці зарості непомітно переходять у дубово-кленово-миртові хащі. Зелених гігантів обвивають ліани, вкривають мохи, їхні стовбури прикрашені орхідеями. На висоті 1000-2000 м ростуть переважно сосни; там зустрічається навіть агатіс білий - дуже цінна порода. А в прибережних районах можна побачити мангрові ліси, які ростуть в оточенні високих пальм ніпа. Там, де рослинність була знищена людиною, земля або поросла жорсткою тропічною травою аланг-аланг, або зазнала сильної ерозії.
Місто Мараві на острові Мінданао
Для тваринного світу Філіппін, як і рослинного, характерна велика кількість видів, які живуть лише тут і яких ніде в світі не можна зустріти. Великих тварин тут небагато - хіба що два підвиди азіатського буйвола (тамарау та карабао). Невеликих «братів менших», щоправда, більше: п’ять видів макак, довгоп’ят (представник лемурів), гризуни, карликова кабарга, дикобраз, ящер панголін, філіппінський шерстокрил (який може робити стрибки з дерева на дерево на відстань до 60 м, керуючи за допомогою вкритої шерстю перепонки між передніми і задніми кінцівками), близько 60 видів кажанів. Серед останніх найбільшого клопоту місцевим жителям завдають крилани (летючі собаки). Розмах їх крил до 1,5 м при довжині тіла близько 40 см. Вдень вони сплять, звисаючи з гілок дерев униз головою, а з настанням присмерків «стають до роботи» - цілими зграями вилітають на пошуки фруктових садів і виноградників, перелітаючи іноді з острова на острів. Ці капосні тварини завдають великої шкоди філіппінцям, бо поїдають найспіліші та найсолодші плоди. Хижаки в країні теж є. Але всі вони невеликі і не загрожують людині. Це мангуста, бінтуронг, дивохвіст. А от крокодилів, змій, ящірок, черепах тут справді багато. Як і птахів. Цих мешканців на Філіппінах - кілька сотень видів. Серед них навіть є гарпія-мавпоїд. Величезний орел з крилами по 60 см кожне, зростом в один метр облюбував для себе острів Мінданао, де полює на макак.
Що особливо вражає на Філіппінах, так це метелики: величезні й маленькі, яскраві й похмуро-темні, різнокольорові та майже прозорі. Взагалі, комах тут багато. От тільки серед них переважають шкідники (такі, як цикади) та рознощики хвороб (наприклад, москіти).
У водах біля Філіппінських островів знайшли собі притулок понад 2000 видів риб, більшість із них мають промислове значення (тунець, макрель, сардини та ін.). А ще на мілині біля Сулу живуть великі колонії молюсків, серед яких є й перлівниці.
Якщо вірити археологам, перші переселенці ступили на цю землю близько 20 тис років тому. Невисокі темношкірі люди (негріто) прийшли суходолом: у ті часи між Філіппінськими островами та Євразією існувало кілька природних «мостів». Але під час останнього льодовикового періоду вони зникли під водою, і пращурам малайців та індонезійців доводилося вже діставатися Філіппін морем. УIX ст. на островах з’явилися китайці, а в XVI ст. - іспанці. До речі, й назву свою Філіппіни дістали на честь короля Філіппа II. До цього давні китайці називали острови Майн, а Птолемей - Маніолас. Iспанці втримували владу над цим райським куточком протягом 333 років. Останніми в переліку колоніальних володарів країни були США. Щоправда, вони втрималися тут усього 50 років. Незалежність Філіппіни здобули 1946 року. Але вже в 1972 р. президент Ф. Маркос вирішив стати царем і богом на цьому шматку суходолу, проголосивши в державі надзвичайний стан. Тільки в 1986 р. диктатора скинули, влада в країні перейшла до рук Корасон Акіно, і Філіппіни отримали нову конституцію. У 2001 р. президентом країни стала Глорія Макалбал Арройо.
На Філіппінах мешкають 81,2 млн чоловік, з них 37 % становлять діти та підлітки до 15 років. Близько половини остров’ян оселилися у містах, причому 15 % з них живуть у Великій Манілі (11 млн чоловік). Найбільшими містами держави також є другий за значенням порт країни - Себу, Кесон-Сіті, Iлоiло, Баколоді, Давао, Пасаї.
На островах використовуються понад 80 місцевих мов та діалектів, а вісім з них взагалі є основними для більшості філіппінців. З 1935 р. місцева влада почала вводити єдину державну мову - піліпіно. Але основною мовою навчання, засобів масової інформації та адміністративного управління залишається англійська, якою володіє 50 % населення країни.
У релігійному питанні Філіппіни - унікальне явище. Це єдина в Азії держава, де майже всі жителі є християнами (трохи менше 94 %). П’ять відсотків філіппінців - мусульмани, а менше двох відсотків - послідовники місцевих традиційних вірувань.
Основні заняття остров’ян - сільське господарство, лісовництво та риболовля. Більше половини населення і нині мешкає в хижах на палях чи просто на землі, укритих соломою або пальмовим листям. Сплять жителі на підлозі, простеливши циновки з того ж листя пальми, їжу готують на відкритому вогні, білизну перуть у річці, а після заходу сонця користуються гасовими лампами. Але порівняно з народом самаль (архіпелаг Сулу) ці остров’яни справжні багатії, бо на архіпелазі люди взагалі найчастіше мешкають прямо в човнах. Багато хто з них промишляє контрабандою чи піратством. А ось міське населення може похвалитися будинками з двоскатними дахами та балконами, прикрашеними вирізьбленими птахами, зміями, драконами та квітами.
Основою суспільного ладу на Філіппінах є родина. Розлучення на островах заборонені законом. Філіппінці здебільшого дотримуються традиційного одягу своїх далеких пращурів: жінки носять сарі, чоловіки - пов’язку на стегнах чи штани.
На островах і досі практикується підрубно-вогнева система землеробства: ділянка лісу випалюється, і на цьому місці кілька років вирощують рис, солодку картоплю, кукурудзу, таро, овочі та фрукти, кокоси (85 % кокосової олії на світовому ринку - продукція Філіппін), каву, гевею, цукрову тростину, рами, абаку (манільську коноплю) та високоякісний тютюн. Потім обробляється інша ділянка. Саме через такий спосіб ведення господарства територія лісів на островах катастрофічно скорочується. На Філіппінах також розвинене терасне поливне землеробство. На острові Лусон гігантські сходи терас мають до шести метрів висоти кожна! Крім того, на рисових полях і в проточній воді ловлять крабів, креветок, молюсків. А в місцевих господарствах вирощують свиней, буйволів, курей.
Сільськогосподарська продукція та деревина були основою економіки Філіппін аж до початку Другої світової війни. Але з проголошенням незалежності більшу частину національного прибутку дають державі підприємства обробної промисловості: електронного обладнання, взуття та одягу, лікарських препаратів, фанери та шпону, паперу, побутової техніки. На островах також виробляють скло, цемент, добрива, хімічні товари, чорні метали та продукти переробки нафти. У країну постійно надходять закордонні інвестиції із США, Японії та Тайваню. Понад 30 % акцій 1000 великих місцевих корпорацій нині взагалі належать іноземцям. Розподіл прибутків серед населення дуже нерівномірний: більше третини філіппінців живуть за межею бідності. Шість мільйонів остров’ян у пошуках кращого життя подалися за межі країни.
