Жили собі троє товаришів.

І Ремарк тут ні до чого. Хоча… Можливо, й до чого. Адже «Троє товаришів», так само як Кокотюхин «Зоопарк», залишили нам зліпок цілої епохи і головне — поставили проблему існування вічних людських цінностей у політичному суспільстві. У Ремарка — це ранній німецький соціалізм, у Кокотюхи — пізній радянський.

Але про все по черзі. Жили собі троє товаришів — Мавпа, Заєць і Свиня. Вчилися у восьмому класі провінційної школи, нічим особливим не вирізнялися, поки не спіткало їх те, що називається «засада», або «попали», або ж просто-таки справжній «капєц». Настільки справжній, що довелося в одну мить тікати світ за очі.

Язик доведе до Києва — твердить народна мудрість. І троє восьмикласників без грошей і документів опиняються у столиці УРСР, де на них чекають усі принади дорослого життя — вокзали, міліція, повії, пограбування та зрада. Чистий дитячий погляд на світ, який весь час пробивається з-під фальшивого юнацького цинізму, надійно захищає автора і читачів від радянської «чорнухи». А пробудження у головному героєві чоловічого начала стає основним стрижнем розповіді. Перетворення хлопчика на чоловіка — яка тема може бути цікавішою для літератури? Саме на цьому зламі, немов у краплі води, можна побачити цілком наш світ і переоцінити себе самого та своє місце у житті.

Наявність у тексті елементів ненормативної лексики передбачає, що книгу читатимуть дорослі люди.