Герой нашого часу. Повiсть перша
Дiйовi особи
Савка, герой нашого часу.
Ахванасiй, учень Савки.
Митродора Пилипiвна, вже пожила, але гарна курва.
Анжела, Жанна i Вєронiка, блядовитi дiвчата.
Соломон, неудачний конкурент Савки.
Дiя перша.
Великий стiл. На столi стоять миски з бацилою. За столом сидять Савка i Ахванасiй i наябують бацилу.
Савка (з набитим ротом, до Ахванасiя). Я сьогоднi Анжелу виїбу, бля буду. Ти в це дiло не мiшайся, бо я тобi залупу вiдрiжу i натягну на їбальника, бля буду. Пойняв?
Ахванасiй. Пойняв.
Савка. Курва буду. (Савка гидко спльовує шматком бацили на пiдлогу. До Ахванасiя.) Пiдбери, синок хуїв.
Ахванасiй похапцем пiдбира з пола неапетитнi шматки бацили.
Савка. Їж, шакал йобаний!
Ахванасiй похапцем з'їда бацилу.
Савка. Кому спасiбо надо сказать?
Ахванасiй (з набитим ротом). Дядi Савцi.
Савка. Вчити вас, синкiв, треба, iщо нiхуя служби не пойняли.
Савка витира маснi губи пiджаком i любовно хряскає Ахванасiя по лобi, так, що той гепається на запльовану Савкою пiдлогу.
Савка (задоволено). Шо не ясно, йоб твою в дарданели мать.
Ахванасiй мовчить, низько опустивши маленького лоба i раз-по-раз любовно зиркає на Савку манюними оченятами.
Савка. Шо стоїш, як iсусик? Бабу їбав?
Ахванасiй. Ги-и.
Савка. А хочеться!
Ахванасiй. Ги-и.
Савка. Хе, йобаний черепок.
Дiя друга.
Квартира Соломона з великими бра, консолями, камiнами, i кандєлябрами. У квартирi Анжела, Жанна i Веронiка. Вони бавляться рiзними цацками, що їх так багато в квартирi у Соломона. Входить Соломон, просто i зi смаком одягнутий в домашнього фартушка.
Соломон. Дiвчата, хто буде чай пить, а хто кохфе?
Анжела. Я кохфе буду.
Жанна i Веронiка. Ми теж кохфе будемо.
Входить Митродора Пилипiвна, вже пожила, але гарна курва.
Митродора Пилипiвна. Я щаз була на дiспутi, шо такоє щастя. Нiчого, культурно побазарiлi. Правда, лєктор був якийсь припездяний.
Анжела. Я так думаю, шо щастся кожний по-своєму понiмає. От у меня бил одiн пацанчiк, ми з нiм стрiчалiсь, так он мнє всьо врємя свой характєр показував.
Раптом вiдчиняються дверi i в кiмнату ввалюються Савка i Ахванасiй. Вони в розхристаних тулупах, сопуть i дико зиркають по сторонах налитими кров'ю оченятами.
Митродора Пилипiвна (сама до себе). А гарний пацанчик, їбать мене в дишло:
Савка (грiзно). Анжела, тєбє двє мiнути на размишлєнiя. Наябуй кохфе i пиздуй за мной.
Ахванасiй (дивиться на Савку нiжним поглядом). Ги-и.
Анжела. Ти посмотрi, какой он бистрий.
Савка. Хорош пиздєть.
Соломон. А хто ви такой, пришлi, матюкаєтесь тут, шо такоє?
Савка. Та йоб твою мать, жидок, я тебе раз переїбу, в тебе залупа отвалиться.
Ахванасiй. Савка, та впиздi його, шоб не базарив.
Савка пиздить Соломона, Соломон вiдразу ж пада.
Митродора Пилипiвна (сама до себе). От ето удар.
Савка. Шо, нравiца? На.
Савка пиздить Митродору Пилипiвну. Митродора Пилипiвна пада, як мiшок з гавном.
Ахванасiй. Так їх, дядя Савка!
Савка (агресивно гарчить). Щас в iгру поiграєм. Цель iгри — вийтi живим iз боя. Всiм стать к стєнє.
Ахванасiй. Га-га-га-га! (Регоче.)
Веронiка. Савка, не пиздь, я не винєсу.
Савка. Винєсєш.
Савка пиздить Анжелу, Веронiку i Жанну. В результатi, на полу лежать п'ять тiл без ознак життя.
Савка (чуха потилицю). Пиздєц, на хуй.
Ахванасiй. А тепер шо робить будем?
Савка (шуткує). А будем хуєм груши збивать.
Ахванасiй. От погуляли ми сьогоднi! Особєнно я iржав, коли ви тьолок пиздiли. От пiздєц!
Савка (мєтко подитожує). В етой жизнi так, Ваня: хто умнєє, тот i прав.
Ахванасiй. Ги-и.
Завiса
