Паперовобіла: у тебе є інвалідність?
>
>
>
Моргаус: чому ти таке питаєш?
>
>
>
Паперовобіла: Моржику, якби й так, для мене це не має значення
Моргаус: звідки такі думки?
>
>
Паперовобіла: Чортик1 на це натякав
<Моргаус вийшов з каналу>
<Відкрито новий приватний канал>
<10 квітня 2015 23.29>
<ЛордДрек запросив Віліпечор>
ЛордДрек: та що з тобою таке?
ЛордДрек: бухий чи що?
>
>
<Віліпечор приєднався до каналу>
Віліпечор: що сталося?
ЛордДрек: ти п’яний?
>
>
Віліпечор: ахаха, ага
ЛордДрек: якого дідька ти верзеш у твіттері?
>
Віліпечор: що верзу?
ЛордДрек: що Аномія має вбити Ґранта Ледвелла
ЛордДрек: дебіл, нам не можна заявляти про свою присутність в цій гребучій грі
ЛордДрек: і цей «Аль Ґіззард», будь-який дебіл зрозуміє
Віліпечор: в тебе параноя?
ЛордДрек: не параноя. Я щойно розмовляв з Ейвазом. Вдень його допитували копи.
Вілпечор: трясця, а що хотіли?
ЛордДрек: або серед нас кріт, або нас знову хакнули, бо питали так, наче підозрюють, що він робить бомби
Віліпечор: той придурок, мабуть, пащекував про вибухівку у пабі чи що
ЛордДрек: хай що він зробив, мені не треба, що ти пов’язував Розполовинення і цю гру всім на показ
>
>
>
Віліпечор: добре, добре, я видалив твіт
ЛордДрек: видали весь акаунт, дебіла шмат!
<Віліпечор вийшов з каналу>
<ЛордДрек вийшов з каналу>
<Приватний канал закрито>
<Відкрито новий приватний канал>
<10 квітня 2915 23.41>
<ЛордДрек запросив Віліпечор>
<Віліпечор приєднався до каналу>
ЛордДрек: ЗАВАЛИ ХЛІБОРІЗКУ
ЛордДрек: я не жартую
ЛордДрек: а тепер кажи правду: ти говорив з Аномією про біткоїни?
>
>
Віліпечор: ну трохи було
ЛордДрек: дебіла шматок
ЛордДрек: я тобі що казав, коли ми вийшли на це завдання? Що ми з тобою просто двоє прищавих задротів, поведених на цьому тупому мультику
ЛордДрек: чому ще ти його вчив?
Віліпечор: нічому я його не вчив
ЛордДрек: нам не треба, щоб той пресвятий Моргаус доніс на нас у поліцію
ЛордДрек: стули піддувало і роби що я кажу
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
ЛордДрек: от щоб я тільки дізнався, що ти тут трусив пісюном і вчив Аномію купувати приколи так, щоб це не можна було відстежити
Віліпечор: я не вчив
ЛордДрек: молися, щоб це було так
Віліпечор: я нічому його не вчив
>
ЛордДрек: завтра побачимося у батьків
ЛордДрек: і поговоримо
<ЛордДрек вийшов з каналу>
<Віліпечор вийшов з каналу>
<Приватний канал закрито>
32
Всі наші розвідки тримались
Мистецьких тем
І тем гуманітарних. Гордовито,
Утронені в Нейтральності,
Сиділи
Ми — не пара, ледве друзі
В цнотливім Філософськім цім союзі.
Емі Лі,
«Філософія»
Протягом п’яти днів до наступної зустрічі Страйк та Робін спілкувалися тільки через електронне листування та повідомлення. Саме есемескою Страйк повідомив Робін, що агенція взяла нову справу: потрібно знайти компромат на Яґо Росса, який завадить йому втягнути Страйка у своє розлучення. Чому Яґо вирішив, що в них з Шарлоттою знову роман, Страйк не сказав, тож Робін отримала нову поживу для болісних здогадів і — попри закоханість у нього, яку нарешті визнала — відчула величезне співчуття до всіх тих жінок, яких, за словами Ільзи, її діловий партнер зрештою починав бісити. За нормальних обставин вона б подзвонила йому і переказала відомості, які отримала від Раяна Мерфі — про дивну поведінку телефона Еді Ледвелл, що після смерті власниці покинув Гайґейтський цвинтар і опинився біля ставка на пустищі Гемпстед-Гіт — але нині вона вирішила поділитися новиною у листі.
До Страйка тимчасом повернулося вельми знайоме відчуття того, що життя перетворилося на нескінченну процесію емоційних вимог, яким він не міг дати ради, і фізичних викликів, які були йому не до снаги. Нога так само завдавала клопоту, і хоч він уже двічі на день мастив її кремом, запалення на кінці кукси не минало. Оскільки нове завдання агенція отримала з його вини, Страйк постарався максимум змін взяти на себе, щоб у Дева та Мідж був вільний час на Росса. Через це не було змоги зняти протез і просто полежати, приклавши до кукси холодний пакет, як порадив би лікар, а ще довелося відмовити Меделін, яка купила квитки на «La fille таї gardee» у Королівську оперу Лондона, і Люсі, яка запрошувала приїхати до неї у Бромлі, поки там гостює згорьований дядько Тед. Обидві жінки відповіли на його запевнення, що треба працювати, відвертим розчаруванням та невдоволенням. Страйк, який любив дядька значно більше за балет, все ж спромігся викроїти трохи часу на каву з Тедом, перш ніж той повернувся до Корнволла.
Прогулянки з улюбленим небожем теж довелося відкласти. Те, наскільки близький Страйк став із Джеком, здивувало його не менше, ніж сестру. Страйк уникав добровільних контактів з трьома синами Люсі, поки не сталося так, що Джек потрапив до лікарні, коли його батьки застрягли в Італії. Та сумна й несподівана подія поклала початок непередбачуваному зв’язку, що зміцнився протягом наступних двох років. Страйк щиро сумував за зустрічами з Джеком, коли вони разом відвідували місця, що становили цікавість для обох (здебільшого пов’язані з армією). Оскільки Джек тепер мав власний мобільний телефон, час до часу вони обмінювалися повідомленнями та тільки їм двом зрозумілими жартами. Нещодавно Джек сказав дядькові, що планує присвятити свій шкільний проект з історії Першої світової війни битві при Нев-Шапель 1915 року (королівська військова поліція, в якій служив Страйк і куди планував піти колись на службу Джек, зіграла в тій битві значну роль). Оскільки саме Страйк розповів небожу про битву при Нев-Шапель, новина принесла йому незнайому раніше гордість за підопічного; на кілька хвилин він навіть замислився — а чи не це почуття, зрештою, змушує людей заводити дітей (особисто Страйк такого бажання ніколи не відчував) ?
Стресу додало й те, що ввечері середи стало зрозуміло, що з трьох можливих дат зустрічі зі зведеною сестрою Прюденс дві вже лишилися в минулому. Страйк похапцем написав їй електронного листа, в якому попросив вибачення за мовчання, чесно пояснив, що страшенно зайнятий, і вельми необачно пообіцяв спробувати зустрітися у третій із запропонованих нею днів.
Коли у четвер вдень Робін забирала Страйка з офісу, у дзеркало заднього огляду свого «лендровера» вона побачила, що той кульгає. Та оскільки Страйк не любив розпитувань про ногу, а сама Робін все одно на нього ображалася, вона промовчала.
— Щойно дзвонила Катя, — сказав Страйк, намагаючись не кривитися від болю, коли сідав у «лендровер». — Місце зустрічі змінено. Вона просить замість кафе приїхати до неї додому, бо донька хворіє і не пішла до школи. Це на Лісбурн-Роуд у Гемпстеді. Я можу побути навігатором.
— Гаразд, — прохолодним тоном відповіла Робін, починаючи рух. — Отам на приладовій панелі є дещо для тебе. Здається, я знайшла те братство, про яке поліція розпитувала Воллі Кард’ю, а ще дізналася дещо потенційно цікаве про телефон Еді.
