— А як же всі ті жінки, які мліють, пробувши в його товаристві годину?

— Коли мине ще година чи там тиждень, він починає їх дратувати, — відповіла Ільза. — Мене б він страшенно дратував. Як не дивно, я думаю, що ти б на нього не сердилася, якби між вами щось почалося... а що ще ти знаєш про цю його нову подружку?

— Тільки ім’я — Меделін Курсон-Майлз — і що вона дизайнерка прикрас. Мабуть, дуже успішна. Шарлотта була моделлю для її нової колекції.

Ільза дістала з сумки телефон і загуглила.

Робін, не знаючи, чи хоче бачити результат цього пошуку, допила свій другий келих.

— Знайшла її, — повідомила Ільза, вдивляючись в екран. — Боже милий! Ти тільки глянь на неї!

Вона простягнула Робін телефон. Та побачила красиву, усміхнену, з буйним волоссям Меделін, яка стояла між двома супермоделями; всі троє мали в руках келихи з шампанським.

— Бачиш? — нетерпляче спитала Ільза.

— Що я маю бачити?

— Робін, вона — це викапана ти! Робін стало смішно.

— Ільзо...

— Викапана! — повторила Ільза і вихопила телефон з руки Робін, щоб самій краще роздивитися фото Меделін. — Таке саме волосся, така сама...

— Ти колись бачила мене у шкіряних штанах і в срібній блузці з вирізом до пупа?

— Ну, таку блузку носити в тебе не вийде, — сказала на це Ільза. — У тебе груди завеликі. Еллакотт — Курсон-Майлз, рахунок два — нуль.

Робін зовсім розібрав сміх.

— Ільзо, може, будеш вже пити своє шампанське? Я не хочу весь час одна тиснути на кнопку.

Ільза завагалася, а тоді тихо промовила:

— Не можу. Я вагітна.

— Що?

Робін знала, що Ільза та Нік багато років намагаються зачати дитину, і що спроби штучного запліднення провалилися.

— Ільзо, це чудово! Але ж ти казала, що більше не підеш на...

— Це сталося природним шляхом, — напружено відповіла Ільза. — Але вагітність не триватиме. Три ЕКЗ, три викидні. Нічого не вийде, це неможливо.

— Який термін?

— Майже дванадцять тижнів.

— А що Нік...

— Він не знає, — відповіла Ільза. — Я не казала нікому, крім тебе.

— Що?

— Я не подужаю пройти через це ще раз, — сказала Ільза. — Спершу надія, а тоді — кінець... не треба, щоб Нік теж страждав.

— Але якщо вже майже дванадцять...

— Не треба, — твердо сказала Ільза. — Я не можу... Робін, мені майже сорок років. Навіть якщо не буде викидня, щось піде не так.

— А ти не ходила на УЗД?

— Який сенс дивитися на згусток клітин, якому не судилося жити? Я вже це робила і потім мало не померла. Досить.

— А на якому терміні перервалися минулі вагітності?

— Перша — на восьмому тижні, дві інші — на десятому. І не треба так на мене дивитися. Ця протрималася зайві два тижні, але це нічого не означає.

— А якщо протримається ще два тижні? Місяць?

— Ну... тоді, мабуть, доведеться розповісти Ніку, — відповіла Ільза, а тоді раптом перелякалася: — Тільки не кажи...

— Я нічого не скажу Страйкові, за кого ти мене маєш?

— Пий, — промовила Ільза, посунувши до Робін шампанське, якого так і не торкнулася. Принесли закуски. Робін скуштувала паштет, а Ільза спитала:

— А який він, цей детектив із поліції, який тебе кликав на побачення?

— Високий і симпатичний, але ми говорили про убивство, тож... розумієш, я й думала здебільшого про це.

— Передзвони йому. Скажи, що не проти зустрітися.

Ні, твердо відповіла Робін. — Він після тієї розмови, мабуть, вирішив, що я несповна розуму.

— Але як ти перестанеш бути жінкою, яка «була тільки з одним чоловіком», якщо ні з ким не будеш зустрічатися? Ви просто вип’єте разом. Ти нічим не ризикуєш. Хтозна, що з цього може вийти.

Робін подивилася на подругу, примруживши очі.

— Я цілковито певна, що останнє, чого ти хочеш — це змусити Страйка ревнувати.

— Ну, — підморгнула Ільза, — таки, мабуть, не останнє.

29

Став за здобич відьмі злій,

Серед дня — ти ворог мій,

Чуєш страх? Настане край

Цьому дню; та не чекай,

Що підеш за мною...

Джин Інґлов,

«Сиґізмундів сон»

О десятій вечора Страйк, який з’їв стір-фрай — як завше робив, коли не знав, що приготувати — лежав на ліжку в себе на горищі. Він не роздягався, але розстебнув ремінь і ґудзик на штанях, в зубах тримав щойно підкурену сигарету, а на столику поруч — потрійну порцію улюбленого односолодового віскі. На ліжку поряд лежали роздруковані нотатки Робін про «Перо правосуддя».

Кілька годин всі його думки були про вторгнення Шарлотти, але поступово рівновага поверталася: по-перше, завдяки тому, що він почав протидіяти планам Яґо Росса зруйнувати життя Страйка за компанію з життям майже колишньої дружини; по-друге, під впливом віскі; а по-третє — через те, що поверталася багаторічна і дуже помічна звичка до інтелектуальної дисципліни. Робота завжди рятувала його, і якщо опанувати власні емоції цілковито Страйк не міг, то впорядкувати проблему Аномії — цілком. Тож він взяв телефон і вже вкотре спробував зареєструватися у «Грі Дрека», але, як і раніше, Серцик зустрів його порухом плечей і порадив спробувати пізніше.

Відклавши мобільний, Страйк сьорбнув трохи віскі, а тоді почав читати укладені Робін нотатки про «Перо правосуддя».

Про блоґ «Перо правосуддя»

Анонімний блоґ «Перо правосуддя» створено у січні 2012 року. Його невідомий автор у твіттері називає себе @penjustwrites. Локація — прихована. Блоґ має на меті критику популярної культури, однак на один допис про інші серіали чи фільми у «Пері» припадає мінімум три дописи про «Чорнильно-чорне серце». Аномія твітив посилання на «Перо правосуддя» тільки один раз (див. додаток).

Було кілька випадків взаємодії між Аномією та «Пером правосуддя». Якщо за акаунтом Аномії та Пером стоїть одна людина, то вона дуже ретельно підтримує видимість двох окремих сутностей. У широкому сенсі Аномія ділиться всім, що може кинути тінь на Еді Ледвелл, а «Перо правосуддя» критикує гадані недоліки цього серіалу та інших із соціально-політичної точки зору.

Коли у травні 2014 року Еді спробувала вкоротити собі віку, у доведенні її до самогубства звинувачували і Аномію, і «Перо». Аномія заявив, що спроба самогубства Ледвелл — фальшивка. «Перо» мовчало півтора місяця, а тоді повернулося з постом під заголовком «Чому культура викриття є важливим інструментом для втілення суспільних змін», наприкінці якого дійшло такого висновку:

Мене звинуватили у «шеймінґу» та «булінґу» з метою прищепити людям моє бачення. Я не прошу за це пробачення. Якщо можливо змінити суспільство на краще, зробити його інклюзивним для всіх рас, для всіх ґендерів, для всіх людей з інвалідністю, цілком прийнятно почати із залякування святенників. Так звана культура скасування — це всього-на-всього притягнення людей до відповідальності за погляди, які вони свідомо демонструють у публічному дискурсі.

Чи зичу я смерті Еді Ледвелл? У жодному разі ні.

Чи робить Еді Ледвелл світ менш безпечним місцем із кожним бездумним стереотипом, який відтворює на екрані? Безумовно.

Тішуся, що вона почувається краще. Нехай тепер почне змінюватись на краще,

Моргаус (співавтор Лпомії та співтворець гри) відкидає це, однак у фандомі «Чорнильно-чорного серця» ходить чутка, що саме він стоїть за «Пером правосуддя». Вперше ця теорія з’явилися у січні 2013 року (див. твіти нижче).

Страйк перевернув аркуш і побачив роздруковані твіти.

-------------------------------

Пенні Павич @rachwellled

@theMorehou©e я знаю, що це ти пишеш

www.ThePenOf Justice/WhyThe...

-------------------------------

Моргаус @theMorehou©e

У відповідь @rachwellled

Ні

-------------------------------

Пенні Павич @rachwellled

У відповідь @theMorehou©e

Гейзенберґ