— ...але хіба не можна було мені рузповісти, от просто рузповісти? — питала вона із сильним йоркширським акцентом, який Страйк не чекав почути.

— Сам як собі мислиш, нормально мені було пучути від неї, що ти пуйшов на зустріч із Нільсом?

Довга пауза; вочевидь, в цей час говорила людина на тому боці телефона.

— Але нащо? — спитала дівчина з Йоркшира. Голос у неї надломився, та, на відміну від Каті, дівчина не намагалася приховати це від співрозмовника. — Нащо?

Знову довга пауза; худі плечі дівчини трусилися, вона булькала й задихалася плачем. Пройшов молодик у кофті на змійці з піднятим капюшоном, зиркнувши на заплакану дівчину без співчуття.

— Так, але чому ж без мене?.. Вони не мали знати... З чуто б це? Нова пауза, а тоді її прорвало:

— Але ж ти хочеш, щоб я казала, що ти був зі мною, коли тобі це зручно, так?

Підскочивши з лавки, вона знову пішла, тепер іще швидше. Страйк пішов слідом, затримавшись, бо треба було перейти з трави на стежку Тепер дівчина говорила гучно, розмахуючи татуйованою лівою рукою; із зацікавлених поглядів, які кидали на неї зустрічні перехожі, Страйк зрозумів, що дівчина плаче.

Вона наближалася до виходу з парку, і Страйк вперше усвідомив, як близько вони до Гайґейтського цвинтаря. Дерев меншало, зліва він бачив між ними обриси могил. Об’єкт вийшов із парку і покрокував вулицею; наздогнавши її, Страйк чув уривки розмови. Дівчина, вочевидь, була така засмучена, що не дбала про те, хто може її почути.

— Та я не... Я не пугрожувала... а чому? ...знову виправдання... сьогодні на роботі... Ні, чому б це?

Той, з ким вона говорила, вочевидь, поклав слухавку. Дівчина зупинилися просто перед брамою у неоготичному стилі, за якою розкинувся цвинтар, і Страйк знову дуже зацікавився своїм телефоном. По-дитячому витерши очі правим передпліччям, дівчина нерішуче завмерла, поглядаючи на цвинтарну браму; Страйк знову побачив її у профіль і подумав, що це бліде обличчя із запалими щоками, великими зубами й обведеними чорним очима схоже на череп. Довге фарбоване волосся, татуйована рука і дешеве чорне вбрання надавали їй дивної доречності: сучасна дівчина — і водночас готично-вікторіанська дитина-плакальниця у довгій чорній спідниці, що споглядає могили. Прикинувшись, що пише повідомлення, Страйк зробив кілька фото дівчини на тлі цвинтаря, а тоді вона знов рушила кудись.

Він ішов за дівчиною ще двадцять п’ять хвилин, поки вона не дісталася Джанкшен-Роуд, довгої жвавої вулиці, де було багато машин. Вона крокувала далі й далі повз крамниці та офіси, а тоді звернула на Бруксайд-Лейн і зникла за бічними дверима, які, наскільки бачив Страйк, вели на верхній поверх дивної форми крамниці на розі. Між брудними вікнами виднілася вивіска агента з нерухомості.

Страйк сфотографував це місце на телефон, а тоді почав шукати таксі. Але куксу дуже натерло, і він подумав, що краще не їхати додому митися й перевдягатися, а з’їсти бургер, бо навряд чи у черговому барі, який обрала Меделін, годують чимсь поживнішим за горішки.

За десять хвилин від знайшов фастфуд. Сівши і аж крекнувши від полегшення, бо протез звільнився від тягаря, Страйк відкусив великий шмат чізбургера, а тоді вкотре спробував створити обліковий запис у «Грі Дрека». Як і раніше, з’явилося маленьке чорне серце, яке знизало плечима й порадило йому спробувати пізніше.

Страйк ще раз вкусив бургер, а тоді перейшов на твіттер подивитися, чи Аномія написав щось нове.

Коли Страйк дійшов до картоплі, з’явився твіт.

-------------------------------

Аномія @AnomieGamemaster

Якщо бог хотів, щоб ми відчували співчуття, то чого блд люди такі огидні, коли плачуть

5.14 дп            9 кві 2015

-------------------------------

23

Нема ні правди, ні брехні; У цій потворній машкараді Все кружить разом...

Емі Леві,

«Магдалина»

Ігровий чат за участі шістьох із восьми модераторів «Гри Дрека»

<Модераторський канал>

<9 квітня 2015 19.32>

<Присутні: Серцелла, Чортик1, Хробак28>

Серцелла: ЛордДрек з’являвся?

Чортик1: не бачив його, а що?

Серцелла: просто спитала

Чортик1: Аномія так само не пускає нікого нового?

Серцелла: Так

<Моргаус приєднався до каналу>

Моргаус: Аномії немає?

Серцелла: Був тут півгодини тому, потім зник

Моргаус: Так, бо я йому подзвонив

Чортик1: ого, це ніби мати телефон Господа Бога

Хробак28: лол

Моргаус: ЛордДрек і Віліпечор були тут?

Серцелла: Сьогодні не бачила ні першого, ні другого. А що?

Моргаус: я втомився чекати, коли Аномія їх нарешті викине

Серцелла: Моргаусе, я тобі клянуся, вони не з Розполовинення!

Хробак28: а дужи схоже

Серцелла: не будь тупою

Чортик1: Серцелло, ану годі називати її тупою!

Чортик1: їй і так ніяково за свою орфографію

<Палеровобіла приєднався до каналу>

Чортик1: нарешті

Чортик1: я не міг піти, поки ти не прийдеш, наказ Аномії

Чортик1: якщо ти фаворитка Моргауса, це ще не значить, що можна приходити і йти, коли схочеш

<Чортик1 вийшов з каналу>

Паперовобіла: що це було?

Серцелла: не зважай, він заздрить

Паперовобіла: чого це?

Серцелла: бо ви з Моргаусом зблизилися. Йому це не подобається. Я так думаю, що він ґей

Паперовобіла: о, я не знала

Серцелла: і Хро6ак28 щойно ляснула дверима. Така вже чутлива, куди там

Паперовобіла: ми всі маємо свої слабкі місця

Серцелла: знаю, але це просто смішно. Хай повертається, бо мені о 9 треба йти

Серцелла: до речі, може, ти вправиш мізки Моргаусу

Паперовобіла: на тему чого?

Серцелла: на тему ЛордДрека та Віліпечора

Серцелла: він вирішив, що вони нацисти-терористи

Паперовобіла: а ти певна, що це не так?

Серцелла: так сталося, що я певна, ага?

Паперовобіла: звідки певність?

Серцелла: я достатньо з ними спілкувалася

>

Паперовобіла: чекай, ти що, знаєш, хто вони?

Серцелла: звісно що ні

<Хробак28 приєднався до каналу>

Паперовобіла: привіт, Хробаче, цьом

Хробак28: привіт , Паперовобіла

Серцелла: Хробаче, я не хотіла тебе образити

Хробак28: окей , але я втомилася , що люди мене називають тупою дебілкою

Серцелла: Коли це я називала тебе дебілкою?

Хробак28: ти ні , а Вілпічеор так

Хробак28: не можу написати правильно

Хробак28: і з моєї пунктуації він завжди знущається

Серцелла: то він несерйозно

Серцелла: він так жартує

Паперовобіла: фігові жарти

Хробак28: так , мені не подобаються

Серцелла: так, ну добре, мені час іти

Серцелла: до завтра

<Серцелла вийшов з каналу>

Паперовобіла: ти як, Хробачок?

Хробак28: в нормі

Хробак28: дякую , що спитала

>

>

>

Паперовобіла: якщо тебе це втішить, не тільки у тебе проблеми з іншими модераторами. Мене от Чортик1 ненавидить

Хробак28: насправді ні

Хробак28: вони з Моргаусом дружили , а потім посварилися

Паперовобіла: коли це було?

Хробак28: незадовго до того , як тебе зробили модератором

Хробак28: не знаю , що вони не поділили

>

Паперовобіла: не уявляю, щоб Моргаус із кимсь посварився

Хробак28: він вміє бути суворим , коли треба

Хробак28: і дуже сердиться , що Лорддрек та Вілі досі тут