Тiмотi Дж Аwкрофт @TheWormTurning
У вiдповiдь @rubynooby*_*
Хаха, зафоловив тебе
-------------------------------
Ендрю Вiстлер @andywhistler8
У вiдповiдь @TheWormTurning @rubynooby*_*
Ти знову за своє?
-------------------------------
Ендрю Вiстлер @andywhistler8
У вiдповiдь @TheWormTurning @rubynooby*_*
Ага, заблокував мене, падло. Не дивно.
-------------------------------
Тiмотi Дж Аwкрофт @TheWormTurning
У вiдповiдь @juiceeluce
Який у тебе гарний песик! Скiльки тобi рокiв?
-------------------------------
Перо правосуддя @penjustwrites
У вiдповiдь @carla_mappin5
Так, ця проблема існує! Скільки тобі років?
-------------------------------
Робін зайшла до вітальні саме тоді, коли Страйк закінчив читати. Його обличчя не віщувало нічого доброго.
— Ти все прочитав?
— Так.
— Гадаю, він створив «Перо правосуддя» як запасний акаунт. Ашкрофт хотів тримати зв’язок із фандомом «Чорнильно-чорного серця», навіть втративши Хробака. А до того міг зваблювати фанаток як Тім, а критично налаштованих дівчат — як Перо.
— А до Зої він підкотив коли їй було... скільки? Чотирнадцять?
— Тринадцять, — відповіла Робін. — Вона йому збрехала, прикинулася старшою, ніж насправді. Вона вперше приїхала до Лондона на свій чотирнадцятий день народження. Я подивилася, скільки їй тепер. Всього сімнадцять. Ти бачив батька, який його розкусив? Того, що «ти знову за своє»?
— Ти про того, який не пустив доньку до Лондона? Так. Розумний чолов’яга... а тепер Ашкрофт їздить по школах із виставами. Господи Ісусе. Робін взяла записник і розгорнула його на нотатках про підслухане на Джанкшн-Роуд.
— Вчора вночі Зої та Ашкрофт сварилися. Я пробралася у будинок і підслухала під дверима. Ашкрофт звинувачував Зої у шантажі; вона все заперечувала. Він казав, цитую: «чия це була ініціатива?» і «ти поставила мене у таке становище». Також казав, що це ризик у першу чергу для нього... що за ризик — не уточнював, але, вочевидь, йшлося про їхні стосунки. Ба більше, це Зої весь час просила його не йти, а він заявив, що має багато всього обміркувати. Звісно, — Робін згорнула записника, — Зої просто переросла його сексуальні уподобання. Ашкрофт, вочевидь, любить дівчат тринадцяти-чотирнадцяти років. Мені ще спало на думку, чи не тому вона морить себе голодом — щоб виглядати якомога молодшою?
— Дідько, я ненавиджу педофілів, — пробурчав Страйк, а сусід Робін згори увімкнув гучний peп.
— А хто їх любить? — відповіла на це Робін.
— Ну, інші педофіли. З мого досвіду виходить, що ця публіка бачить своїх здалеку. Що ж, це пояснює, чому твій друг Пез накинувся на Ашкрофта на похороні, так? Адже Ашкрофт там крутився біля малолітніх дівчат?
— Не впевнена, чи Рейчел Ледвелл малолітня, — відповіла Робін, — а от Флавія Апкотт ще дитина. А чому це ти кажеш, що Пез «мій друг»? — спитала вона, тому що тон, яким Страйк вимовив ці слова, Робін не сподобався. Страйк підняв брови і криво всміхнувся, а Робін, на своє роздратування, відчула, що червоніє.
— Я робила те, що мусила, бо треба було витягнути з нього інформацію, — холодно сказала вона і вийшла до кухні, формально — щоб помішати соус, а насправді — щоб втамувати рум’янець.
Страйк пошкодував про свій замах на лукавство, який насправді приховував бажання дізнатися, наскільки Робін сподобалося цілуватися з Пезом Пірсом (може, він її в ті моменти навіть мацав). Він подумав, що треба вибачитися, але не встиг розтулити рота, як задзвонив мобільний. Це була Меделін.
Дивлячись на екран, Страйк завагався. Меделін просила передзвонити, чого він так і не зробив. Нині він мав перебувати десь у «Травелоджі» і сильно підозрював, що як проігнорує дзвінок Меделін, вона почне надзвонювати що десять хвилин.
Він узяв слухавку.
— Привіт.
— Як ти? Заселився у готель?
— Так, щойно, — відповів Страйк, стараючись говорити тихо. — Не можу розмовляти, чекаю на новини від підлеглого.
— Я так за тебе переживала, — сказала Меделін. — Чорт, Корме. Це ж бомба! Дуже страшно.
З кухні повернулася досі червона Робін. Не помітивши, що Страйк говорить по телефону, вона почала:
— Слухай, мені дуже не сподобалося, що ти...
Вона замовкла, побачивши мобільний біля його вуха.
— Хто це? — спитала Меделін.
— Прибиральниця, — відповів Страйк.
— Та ні, — заперечила його коханка, а Робін дивилася на нього обвинувально. Страйку здалося, що обидві жінки чудово розуміють, що саме він робить; піддавшись недоречному пориванню самця, загнаного у глухий кут, він спробував прорватися:
— Та прибиральниця.
— Корме, — сказала Меделін, — я жне дурна. Робін знову вийшла з вітальні.
— Я не вважаю тебе дурною, — відповів Страйк, заплющивши очі, ніби дитина, яка кинула кермо велосипеда і ось-ось вріжеться у стіну.
— Тоді хто ця жінка, якій щось не сподобалося?
«Чорт, чорт, чорт». Треба було вийти з квартири і тоді приймати дзвінок, але він так втомився, і нога так боліла, що несила було підвестися. Розплющивши очі, він задивився на картину Рауля Дюфі на стіні.
Страйк віддав би все, щоб зараз сидіти десь у кімнаті з вікнами на Середземне море.
— Я зайшов випити з Робін, — відповів він. — Треба обговорити справи агенції. Вирішити, як бути далі без доступу до офісу.
Виникла довга пауза, а тоді Меделін промовила:
— Ти не в готелі, а у неї.
— Нічого подібного, — заявив Страйк.
— Тобто нормально піддавати Робін ризику, що терористи...
— Вони вже й так по неї прийшли, — не витримав Страйк. — Бомбу надіслали нам обом.
— Як це мило, — холодно зронила Меделін. — Ви ніби одружена пара, так? Що ж, залишу тебе випивати з нею.
І вона кинула слухавку.
У голові Страйка роїлися сердиті й тривожні думки: «Все, досить цього. Ідіотка. Мені цього сьогодні не треба. Та не могло воно скластися. Не треба передзвонювати. Треба з цим кінчати. Треба вибачитися».
Страйк не без зусилля підвівся і вийшов до кухні, де Робін мішала підливку.
— Вибач, — сказав Страйк. — Я повівся огидно.
— Так, — холодно відповіла Робін, — огидно. Ти б не говорив таким тоном із Барклеєм, якби йому довелося загравати до якоїсь жінки заради інформації.
— Якби Барклей вирішив облапати якусь жінку заради інформації, я б йому ще не таке сказав, ото вже повір, — відповів Страйк, а коли Робін розвернулася до нього, сердита і попри все розвеселена, він просто знизав плечима і сказав: — Ну а що? Отак ми розмовляємо.
— Гм-м, — відповіла на це Робін і відвернулася помішати підливку. — Власне, я думала, ти зрадієш, що я так багато дізналася від Пірса.
— Я і зрадів, — відповів Страйк. — Ти просто чудово впоралася. Курка дуже смачно пахне.
— Ще пів години має постояти, — відповіла Робін. Вона завагалася, а тоді спитала: — Кому ти сказав, що я прибиральниця?
— Меделін, — сказав Страйк. Сил брехати вже не було. — Вона запрошувала мене пожити в неї, але я сказав, що поїду до готелю. Так було простіше.
Ця інформація дуже зацікавила Робін, але вона далі мішала соус, сподіваючись почути більше, але не збираючись питати. Однак Страйк тему не продовжив, тож Робін зменшила вогонь під гусятницею і вони повернулися до вітальні.
Поки Робін зайшла у гру і віталася з гравцями, щоб Баффілапуся не стояла як стовп, Страйк розгорнув записник і переглянув свої нотатки щодо інтерв’ю, яке Робін взяла у Пеза.
— Ти справді класно попрацювала з Пірсом, — сказав він.
— Та досить, — закотила очі Робін, саме доливаючи їм обом вина, — дивись не перестарайся.
— Сподіваюся, ти помітила, що він за багатьма пунктами підходить під профіль Аномії? Багато знає про бітлів, не любить котів...
— Але це тільки здогад...
— ...сидить із хворим батьком, також знає, як непоміченим потрапити на цвинтар...
— Так, знаю, але...
— ...також скидається на те, що вони з Еді спільно щось розробляли, а тоді вона покинула його напризволяще заради Джоша і вже разом з ним зробила хіт. Привід для серйозної образи.
