Після потопу кожен із синів вибрав свій бік світла і вирушив туди. Яфет пішов на схід, від нього всі східні народи. Хам пішов на південь. Від нього – всі народи Африки, а також всі, що населяють острови Індійського та Тихого океанів. Сім залишився при Ної, від нього – всі народи середнього Сходу, Європи та Індії. Північну та Південну Америку згодом заселили сини Яфета. У всіх народів збереглася легенда про Всесвітній потоп і ковчег, на якому врятувалася одна родина. Так само передавалася релігія однобожжя. З покоління в покоління передавалася, але обростала філософіями та домислами. Так, в Індії за величезного населення – по одному богу на три особи (на сім'ю). У Кореї та Японії обожнюють все, з чим стикаються у житті. Але чому Єврейська релігія відрізняється від решти? книга Второзаконня глава 7 вірші 6 і 7 "… Ти народ святий у Господа, Бога твого: тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був власним Його народом з усіх народів, які на землі. Не тому, щоб ви були численнішими від усіх народів, прийняв вас Господь і вибрав вас, бо ви нечисленніші за всі народи».

У книзі Буття, після опису Всесвітнього потопу та його наслідків, одразу йде опис життя Аврама та його родини. Бог укладає з Аврамом завіт, обіцяючи, що подбає про його нащадків на віки, обираючи Собі у власність майбутній народ від Сари та Аврама, перейменовуючи їх в "Авраам і Сарра". Батько безлічі і мати великого народу. Наприкінці Ізраїльтян з Єгипту, на горі Хорив, вона ж – Синай, Бог особисто спустився на гору, в очах півтора мільйона людей, що прийшли до гори. Щоб організувати та заснувати основи Бого-розуміння та Богопоклоніння. Жодне з божеств народів такого не робило. Усі обмежувалися філософіями. А в призначений час прислав Сина Свого в тілі людини, для принесення жертви за гріх Адама, щоб дати нам не тимчасове спілкування з Ним, а вічне викуплення і повернути нам те, райське спілкування з Ним, яке було в Адама до гріха. І зауважте, Бог, починаючи зі створення Миру, і до наших днів робить все за Своєю ініціативою. Ніхто, без Нього, не може вірити в Нього. "Отже віра від слухання, а слухання від слова Божого" (Рим. 10:17).

Твоя реакція на Його Слово визначає подальші дії Бога.

"Але настане час і настав уже, коли істинні шанувальники поклонятимуться Батькові в дусі та істині, бо таких шанувальників Батько шукає Собі. Бог є дух, і ті, хто поклоняється Йому, повинні поклонятися в дусі та істині" (Ів. 4:23-24).

"… тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина смерті, нехай збудеться Писання" (Від Івана 17:12).

Бог, бачачи нашу реакцію на Своє Слово, приводить нас до Ісуса для прийняття Його жертви та благодаті. Але коли це відбувається і як, ми навіть не помічаємо і невидимо. Але віра у нас виникає лише завдяки почутому Слову Божому. Слово Боже, як насіння, потрапляючи до наших душ, намагається прорости. Якщо добрий грунт (серце), то насіння росте і укорінюється. Якщо ґрунт, укочений, як дорога (запекле серце), то насіння відкидається, і Бог чекає наступної "посівної".

Євангеліє від Матвія 13 розділ, де Ісус пояснює цей принцип.

"Віра ж є здійсненням очікуваного і впевненістю в невидимому" (Євреїв 11:1). Коли твій розум зайнятий Словом Божим, відповідно, ти очікуєш від Бога рух у своєму житті. Це і є віра від Бога за Його Словом.

Бог – Творець всього, що ми бачимо, і що нас оточує (Буття 1:1). Він – Творець ангелів, людей, тварин всіх рослин на Землі, а також планет, зірок, сузір'їв і всього Всесвіту. Будучи Богом богів, Господом панівних, Начальником начальствуючих і маючи "на господарстві" все, що називається областями та територіями (у Вселенському масштабі), необхідно було обмежити ВСЕ законами. Ми їх називаємо фізичними законами. Також є і закони духовного світу (але зараз не про це). Весь Всесвіт живе, рухається і існує за цими законами. Інакше нічого не могло б існувати та взаємодіяти.

Отже, будучи Законодавцем, Він повинен Сам дотримуватися Своїх законів, тобто бути відповідальним, чесним, щирим і відкритим перед Своїм творінням.

"Бо говорю: навіки заснована милість, на небесах утвердив Ти правду Твою"; "Бо, що можна знати про Бога, явно для них, тому що Бог виявив їм. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розгляд творів видимі, так що вони нерозділені" (Псал. 88:3; Рим . 1:19-20).

І судячи з дій Бога в минулому, Він – не тільки Відповідальний і Щирій, але ще Люблячий і Милостивий, що не маловажливо для всіх зборів і суспільства ангелів і людей. Тим самим показуючи всім приклад для наслідування. "… візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим" (Матв. 11:29).

"І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана" (Йова 1:6; 2:1).

Противник Бога, який повстав проти Нього, входить у раду Бога і впливає на долі людей. Ще одне місце Писання, що показує, що Бог чесний і відкритий з усіма, навіть зі Своїми ворогами: "А Міхей відказав: Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його. І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорили: той говорив так, а той говорив так. І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим? А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре"… (UKR 2-а хронiки 18:18-22) Ангели, які служать Господу, брехати не будуть. Дух брехні – це ангел сатанінського царства. Тобто Ахав вибирав пророків, які лестили його слуху. Спокушував самого себе і його шляхи призвели до смерті.

"З милостивим Ти чиниш милостиво, з чоловіком щирим – щиро, з чистим – чисто, а з лукавим – за лукавством його…" (Псал. 17:26-27).

Ще одне місце Писання, у якому видно, що Бог Всевишній враховує у своїх планах думку противника: "І сказав Господь: Симон! Симон! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не збідніла віра твоя; і ти колись, звернувшись, утверди братів твоїх" (Луки 22:31-32).

І ми зі Святого Письма знаємо, що чекає після суду того, хто противиться Богу і упирається у своїх беззаконнях: “Пекла і Геєна вогненна”, призначені для диявола та ангелів його. "Він узяв дракона, змія стародавнього, що є диявол і сатана, і скував його на тисячу років, і скинув його в безодню, і уклав його, і поклав над ним печатку, щоб не спокушав уже народи, доки не скінчиться тисяча років; а цього йому має бути звільненим на короткий час" (Об'яв. 20:2-3).

Як Бог говорить, зокрема, із людиною?

1) Біблія, 66 книг (39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту). Біблію ще називають – Боже Слово або Святе Письмо, яким воно і є – записане слово від Бога (Гал.3:19; Євреїв 2:2; 2 Пет.1:19-21).

2) У зборах віруючих у Бога Біблії, коли вони говорять про Бога і Його Слово (Пс. 88:6; Матв. 18:19; Луки 24:14-16). "…і подано через Ангелів, рукою посередника" (Гал. 3:19). "Бо, якщо через Ангелів проголошене слово було тверде, і всяке злочин і непослух отримувало праведну відплату…" (Євреїв 2:2). "І притому ми маємо найвірніше пророче слово; і ви добре робите, що звертаєтеся до нього, як до світильника, що сяє в темному місці, доки не почне світати день і не зійде ранкова зірка в ваших серцях, знаючи насамперед те, що ніякого пророцтва у Писанні не можна дозволити самому собі. Бо ніколи пророцтво не було вимовлене з волі людської, але прорікали його святі Божі люди, будучи спонукані до Духа Святого» (2 Петра 1:19-21).