КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Я знову змонтована. Вірменську народну мелодію, Робі.
Музика на гітарі.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Найулюбленіша пісня Цаханасяна. Він ладен був завжди її слухати. Кожного ранку. То був класичний чоловік, той старий крез із силою-силенною танкерів і стайнями верхових коней. Та ще мав мільярди.
З таким варто було одружитися. Він був великий метр і великий балетмайстер, обізнаний у всякому чортовинні. Я підгляділа в нього.
Приходять дві ЖІНКИ. Вони подають ІЛЛЕВІ свої молочники.
ПЕРША ЖІНКА: Молока, пане Іллю.
ДРУГА ЖІНКА: Мій молочник, пане Іллю.
ІЛЛЬ: Доброго ранку, пані. По літрові молока кожній.
Він відкриває бідон і хоче зачерпнути молока.
ПЕРША ЖІНКА: Незбираного молока, пане Іллю.
ДРУГА ЖІНКА: Два літри незбираного молока, пане Іллю.
ІЛЛЬ: Незбираного молока.
Він відкриває інший бідон і набирає молока.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН милується ранком крізь льорнет.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Гарний осінній ранок. Легенький туман на вуличках, срібляста імла, а над нею фіялкове небо, таке, як малював граф Гольк, мій третій чоловік, міністер закордонних справ. Він на дозвіллі бавився малярством. Потворним.
Церемонно сідає.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Граф весь був потворний.
ПЕРША ЖІНКА: І масла. Двісті грамів.
ДРУГА ЖІНКА: І білого хліба. Два кілограми.
ІЛЛЬ: Ви, бачу, дістали добрий спадок, добрий спадок.
ОБИДВІ: Запишіть набір.
ІЛЛЬ: Усі за одного, один за всіх.
ПЕРША ЖІНКА: Ще шоколяди за дві двадцять.
ДРУГА ЖІНКА: За чотири сорок.
ІЛЛЬ: Також записати?
ПЕРША ЖІНКА: Також.
ДРУГА ЖІНКА: Ми з’їмо її тут, пане Іллю.
ПЕРША ЖІНКА: У вас тут найкраще, пане Іллю.
Вони сідають в глибині крамниці і їдять шоколяду.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Одну сиґару Вінстон. Тепер, коли ми розлучилися, я хочу покоштувати ще ґатунок мого сьомого чоловіка. Бідолашний Лобі з своєю пристрастю до рибальства. Сидить десь тепер сумний у потязі до Португалії.
МАЖОРДОМ подає сиґару й припалює її.
ПЕРШИЙ: Он вона на бальконі, пахкає сиґарою.
ІЛЛЬ: Завжди непристойно дорогі ґатунки.
ПЕРШИЙ: Марнотратниця. Хоч би сором мала перед зубожілим людством.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН (курячи): Дивно. Досить пристойна.
ІЛЛЬ: Вона прогадала. Я старий грішник, Гофбауере, хто без гріха? Я їй у молодечі роки встругнув кепський жарт, та коли в ”Золотому Апостолі” всі ґюлленці одностайно відкинули її пропозицію, то була найкраща година в моєму житті.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Віскі, Бобі. Чистого.
Приходить ДРУГИЙ покупець, збіднілий, обшарпаний, як і всі.
ДРУГИЙ: Доброго ранку. Сьогодні буде гаряче.
ПЕРШИЙ: Добра погода, тримається.
ІЛЛЬ: Скільки в мене покупців сьогодні! То було ніхто не приходив, а це декілька днів плавом пливуть.
ПЕРШИЙ: Ми стоїмо за вас. За нашого Ілля. Непохитно.
ЖІНКА (жуючи шоколяду): Непохитно, пане Іллю, непохитно.
ДРУГИЙ: Кінець-кінцем, ти — найпопулярніша людина в містечку.
ПЕРШИЙ: Маєте найбільшу вагу в громаді.
ДРУГИЙ: Тебе на весну виберуть бурґомістром.
ПЕРШИЙ: Неодмінно.
ЖІНКА (жуючи шоколяду): Неодмінно, пане Іллю, неодмінно.
ДРУГИЙ: Горілки.
ІЛЛЬ бере з полиці пляшку.
МАЖОРДОМ наливає віскі.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Збуди нового. Я не люблю, коли мої чоловіки так довго сплять.
ІЛЛЬ: Три десять.
ДРУГИЙ: Не тієї.
ІЛЛЬ: Ти завжди пив цю.
ДРУГИЙ: Коньяку.
ІЛЛЬ: Коньяк коштує двадцять тридцять п’ять. Ніхто не може собі такого дозволити.
ДРУГИЙ: Треба ж хоч раз собі розважити душу.
Сценою перебігає майже гола дівчина, за нею Тобі.
ПЕРША ЖІНКА (жуючи шоколяду): Ганьба, як та Люїза поводиться.
ДРУГА ЖІНКА (жуючи шоколяду): До того вона заручена з білявим музикантом, що живе на вулиці Бертольда Шварца.
Ілль дістає з полиці коньяк.
ІЛЛЬ: Прошу.
ДРУГИЙ: І тютюну. До люльки.
ІЛЛЬ: Гаразд.
ДРУГИЙ: Імпортованого.
ІЛЛЬ підраховує все.
На балькон виходить ЧОЛОВІК VIII, кіноактор, високий, стрункий, з рудими вусами, в халаті. Його може грати той самий артист, що грав чоловіка VII.
ЧОЛОВІК VIII: Гопсі, правда як чудово? Наш перший сніданок після заручин. Наче сон. Балькончик, шелестить липа, дзюркотить водограй біля ратуші, по бруку бігають декілька курок, десь жінки гомонять про свої малі турботи, а за дахами — вежі собору!
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Сідай, Гобі, не говори. Краєвид я бачу сама, а думки — не твоя парафія.
ДРУГИЙ: Тепер і чоловік сидить з нею.
ПЕРША ЖІНКА (жуючи шоколяду): Восьмий.
ПЕРША ЖІНКА (жуючи шоколяду): Гарний мужчина, кіноактор. Моя донька бачила його в ролі конокрада в одному фільмі Ґанґгофера.
ПЕРША ЖІНКА: А я в ролі священика в фільмі Ґрема Ґріна.
ЧОЛОВІК VIII цілує Клер. Акорд гітари.
ДРУГИЙ: Все можна мати за гроші (спльовує).
ПЕРШИЙ: Не в нас.
Він стукає кулаком по столу.
ІЛЛЬ: Двадцять три вісімдесят.
ДРУГИЙ: Запиши.
ІЛЛЬ: Цього тижня я зроблю виняток, але щоб ти мені заплатив на перше, коли дістанеш допомогу для безробітних.
ДРУГИЙ іде до дверей.
ІЛЛЬ: Гельмсберґере!
Той стає. ІЛЛЬ підходить до нього.
ІЛЛЬ: В тебе нові черевики. Жовті, нові черевики.
ДРУГИЙ: Ну і що?
ІЛЛЬ дивиться ПЕРШОМУ на ноги.
ІЛЛЬ: Ви також, Гофбауере. Ви також маєте нові черевики.
Він переводить погляд на ЖІНОК і переляканий підходить до них.
ІЛЛЬ: Ви також. Нові, жовті черевики. Нові, жовті черевики.
ПЕРШИЙ: Не знаю, що ви бачите в цьому особливого.
ДРУГИЙ: Не можна ж вічно ходити в старих черевиках.
ІЛЛЬ: Нові черевики. Як ви спромоглися на нові черевики?
ЖІНКИ: Ми сказали записати їх набір, пане Іллю, сказали записати набір.
ІЛЛЬ: Ага, сказали записати їх набір. І мені сказали записати набір. Кращий тютюн, ліпше молоко, коньяк. Як це ви раптом здобули кредит по крамницях?
ДРУГИЙ: Адже ми в тебе також маємо кредит.
ІЛЛЬ: А чим думаєте заплатити?
Мовчання. Він починає закидати покупців крамом. Усі втікають.
ІЛЛЬ: А чим ви думаєте заплатити? Чим? Чим?
Біжить у глибину.
ЧОЛОВІК VIII: Галас у містечку.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Дрібноміщанське життя.
ЧОЛОВІК VIII: Здається, у тій крамниці внизу щось сталося.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Певно сваряться за ціни на рибу.
Гучний акорд гітари. ЧОЛОВІК VIII підскакує.
ЧОЛОВІК VIII: Ради Бога, Гопсі! Ти чула?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Чорний леопард. Розлютився.
ЧОЛОВІК VIII (здивовано): Чорний леопард?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Від мароканського паші. Подарунок. Бігає в сальоні поруч. Великий, злий кіт з блискучими очима. Я його дуже люблю.
До столу ліворуч сідає ПОЛІЦАЙ. П’є пиво. Говорить повільно й розважно. Ззаду надходить ІЛЛЬ.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Можеш накривати стіл, Бобі.
ПОЛІЦАЙ: Чого вам треба, Іллю? Сідайте.
ІЛЛЬ стоїть.
ПОЛІЦАЙ: Ви тремтите.
ІЛЛЬ: Я вимагаю заарештувати Клер Цаханасян.
ПОЛІЦАЙ натоптує свою люльку і повільно її запалює.
ПОЛІЦАЙ: Дивно. Дуже дивно.
МАЖОРДОМ слугує біля столу, приносить пошту.
ІЛЛЬ: Я вимагаю цього як майбутній бурґомістер.
ПОЛІЦАЙ (пускаючи хмари диму): Вибори ще не відбулися.
ІЛЛЬ: Негайно заарештуйте ту даму.
ПОЛІЦАЙ: Себто, ви хочете подати позов на ту даму. Чи її потім заарештують, вирішує поліція. Чи та дама зробила якийсь злочин?
ІЛЛЬ: Вона вимагає від мешканців нашого міста, щоб вони мене вбили.
ПОЛІЦАЙ: І тому я маю її отак просто заарештувати?
Він наливає собі пива.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Пошта. Пише Айк і Неру. Вітають мене.
ІЛЛЬ: Це наш обов’язок.
ПОЛІЦАЙ: Дивно. Надзвичайно дивно.
П’є пиво.
