- Правильно! - вигукнули Рукастик-Смугастик i Правильний Професор.

Потiм Правильний Професор сказав:

- Ось бачиш, цi пирiжки справдi полiпшують пам'ять. Ти запам'ятала те, що я казав, i те, чого я навiть не казав. А якщо ти не озирнешся лiворуч-праворуч, то станеться...

- Зiткнення! - хором закiнчили всi.

Пiсля таких ласощiв Варю почало хилити на сон. А Правильний Професор все правив та правив про свої правила, i щоразу Рукастик-Смугастик влад вiдповiдав на всi його запитання, навiть найкаверзнiшi.

- Якщо ти їдеш на велосипедi i бачиш, що на потрiбну тобi вулицю в'їзд велосипедистам заборонений, що ти зробиш?

- Зiйду з велосипеда i поведу його.

- По тротуару?

- Нi, по тротуару пiду сам, а велосипед вестиму по брукiвцi, поруч з тротуаром.

- Молодець! - похвалив Правильний Професор. Вiд напруги та надмiру енергiї з його волосся i пальцiв безперервно летiли блакитнi iскри-блискавки...

Та Варя щось згадала i запитала:

- А чому Рукастик-Смугастик на перехрестi пiднiмає руку, коли хоче всiх зупинити?

Рукастик-Смугастик тут же вiдповiв:

- Тому що цей жест вiдповiдає жовтому сигналовi Знавця-Моргунця.

- Взагалi так, - погодився Правильний Професор. - Але... Це iсторiя... - вiн пiдняв палець. - Я розповiм вам, як з'явилися Рукастики-Смугастики.

- Ой, як цiкаво! - у Варi й Рукастика-Смугастика вiдразу ж заблищали очi.

Професор заклав руки за спину й довгими кроками почав мiряти Кiмнату Знань.

- Я особисто був учасником тих iсторичних подiй. I трапилося це... скоїлося... вiдбулося, коли в Чарiвнiй Круговертi з'явився Знавець-Моргунець. Вiн стояв на головному перехрестi та вказував автомашинам, куди й кому їхати.

Як вiн це робив? Червоним вогнем запалає - зупиняються всi машини.

Жовтим свiтлом засвiтиться - приготуватися до руху. Зеленим засяє - дозволяється їхати.

I всi автомашини слухались Знавця-Моргунця. Усi, та не всi.

Мчить якось пробоєм до перехрестя гоночний Громобiй. I ще здалеку гукає:

- Пропустiть! Поспiшаю! Не затримуйте мене!

Вiн взагалi любив гасати з шаленою швидкiстю i таким ревiнням, що iншi, зачувши його, заздалегiдь поступалися...

Намагався Знавець-Моргунець його врезонити... приструнити... загальмувати, але де там! З гальмами у Громобоя завжди було не все гаразд.

- Нiколи менi! Я зайнятий! - лементував вiн.

А коли його запитували, чим вiн зайнятий, Громобiй верз таку нiсенiтницю, такого туману напускав, що доводилося вмикати протитуманнi фари. Проте всi й так знали, яке в нього "термiнове й важливе" заняття - з ранку до смеркання гасати дорогами.

Знавець-Моргунець вже давно покарав би його, та були у Громобоя захисники.

- Це ж гордiсть наших перегонiв! - говорили вони. - Подивiться, яка у нього швидкiсть! Якi поршнi, цилiндри! Нехай ганяє.

Ну, гаразд. Нехай би вже сам ганяв, а то й iнших на таке пiдбивав.

- Кого ви слухаєтесь?- казав вiн. - Його дiло - стояти, а наше їздити.

Дехто з старших докоряв йому:

- Вiн заради нас стоїть. Заради нашого органiзованого руху. А головне - вiн Знавець! Знає, куди й кому їхати.

- Звiдки ви знаєте, що вiн знає? - глузливо запитував Громобiй.

Були й такi, що вiрили Громобою i теж порушували правила. А це приводило до чого?

Варя i Рукастик-Смугастик тут же вiдповiли:

- До зiткнення!

- Так. А там, де зiткнення, там i нелади. От i задумався Знавець-Моргунець, як порядок навести. Потрiбнi помiчники - мiцнi, надiйнi руки!

I одного разу такi "руки" з'явились. Оце так руки! Всю дорогу перекрили: вiдступили перед ними машини - такого дива вони ще не бачили!

Дiйшовши до перехрестя, це "диво" виструнчилося перед Знавцем-Моргунцем i вiдрапортувало:

- Доповiдає командир Маяк. Прибув у ваше сухопутне розпорядження.

Знавець-Моргунець зачудовано дивився на незнайомця.

- Як ти сюди потрапив?

- З ходовим вiтром!

- А що ти вмiєш робити?

- Тримати курс i дивитись небезпецi в очi!

Знавець-Моргунець замислився.

- А тримати лад i порядок ти зможеш? - спитав вiн. - Руки в тебе мiцнi?

- Що накажеш, те й буду робити, - хвацько вiдповiв Маяк.

Знавець-Моргунець зрадiв:

- Ти менi й потрiбен у помiчники! Ось тiльки... який порядок ти будеш пiдтримувати?

- Я пiдтримуватиму найкращий у свiтi порядок - морський! проголосив Маяк. - За морського порядку кожен iде своїм курсом, i нiяких аварiй не трапляється!

- Ото гаразд, ото добре, - приказував Знавець-Моргунець. - I як це ти зробиш?

- А ось як! - I новий помiчник повернувся у той бiк, куди був спрямований червоний промiнь Знавця-Моргунця, i широко розкрив... розчепiрив... розмахнув руки, вiдразу перегородивши всю дорогу: жодна машина не могла проїхати нi вперед, нi назад. Рухалися тiльки тi, до яких Маяк стояв боком i не перепиняв їм дороги, - вони бачили тiльки зелене свiтло.

Знавець-Моргунець був щиро вдячний.

- Подав ти менi руку допомоги. Братерську руку, надiйну. Буду називати тебе братом... Рукастиком... Смугастиком. I форма в тебе гарна - далеко видна.

Так i пiшло. Знавець-Моргунець вказував автомашинам шлях, а його помiчник виводив їх на цей шлях.

Боком стане - машини пропускав, обличчям чи спиною повернеться дорогу заступить. Спочатку дехто виявляв невдоволення, та швидко вгомонився.

- А Громобiй? - спитала Варя.

- Хитрий Громобiй побачив, як повертається справа, i кинув порушувати порядок. Щоправда, на вiдлюддi вiн ще продовжував гасати, та згодом i там навели порядок.

- Щоб не було зiткнень, - оголосив смугастий помiчник, - кожен вiднинi повинен триматися одного боку, одного курсу.

У нього з'явилися свої помiчники - такi ж, як вiн, суворi й смугастi, ось тiльки зростом нижчi, їх теж стали називати Рукастиками-Смугастиками. Вони стояли на перехрестях, дивилися за порядком на дорогах...

Нинi вони вже не розводять руки врiзнобiч, але всi знають: повернеться Рукастик-Смугастик обличчям або спиною, це значить, що вiн нiби руки розкинув - не можна їхати: червоне свiтло! Можуть їхати тiльки тi, до яких вiн боком стоїть, а це означає зелене свiтло. А пiднiме руку - значить, жовте свiтло: припинити всiм рух...

Професор замовк, а потiм звернувся до Варi:

- Ну що, дiвчинко, тепер тобi зрозумiло... ясно?

- Так, - кивнула Варя. - А я думала, що вiн кличе мене, коли пiдняв руку...