Я по трохи звикала. Влилась в навчальний процес і навіть насолоджувалась. Додому не дзвонила і на дзвінки батьків не відповідала. Образилась. А ще хотіла довести, що і без них чогось варта. Потекли мої студентські дні. Я познайомилась із народом і час від часу непогано проводила час. Нерідко завалювалися у якийсь клуб і я відривалася. Слава Богу! Що тут було де розвернутись моїй невгамовній натурі. Де я брала гроші на клуби? О тут найцікавіше! Я відкрила для себе такий процес як "заплати за мене - динамо". Ми з дівчатами йшли до клубу раніше, коли вхід був вільний. Я дуже помітна персона. І трішки вибиваюсь від місцевих. Тому відразу знаходяться кавалери, які готові пригостити дівчину коктейлем. Потім другим і так увесь вечір. А потім динамо. Але я тримала обіцянку сама собі не переходити кордони. Бо знаю, чим це може скінчитися. Спочатку мені було гидко, потім почала отримувати задоволення від процесу. Мене називали і негідницею, і занадто зухвалою, і егоїстичним стервом, і пустотливою. Але в мене був принцип: нікому нічого не обіцяти, тому і взяти з мене було нічого.
Але було дуже важко поєднувати нічне життя з навчанням. Тому я принципово йшла гульбасити тільки у п'ятницю і суботу. Я дала собі слово, що закінчу універ. Тим паче, що залишилось тільки півтора року.
Сьогодні було виключення. День студентів ніхто не скасовував. І ми усією групою завалилась в «Пегас». Народу було тьма. Але Олена потурбувалась завчасно. Нас провели до окремого залу, де крім нас ще святкували за окремим столиком. Правда там були одні хлопці, і вже не студенти. Десь чоловік вісім-десять, мене вони не дуже і цікавили.
Ми розмістилися, випили, трохи потеревенили і відправились танцювати. Це моя улюблена частина. Я любила і вміла танцювати. Ще з дитинства мама таскала мене на танці, на гімнастику, на фігурне ковзання. Я мала успіх в усьому, але не хотіла пов'язувати з цим своє життя, не хотіла сидіти на дієтах і відмовляти собі у радощах життя. Знаючи собі ціну, я вже витанцьовувала під усе підряд. Мені було без різниці, що танцювати. Я відчувала на собі чоловічі погляди і це ще більш мене підстьобувало. «О, я ще та стерво.»-думаю так і сама собі посміхаюсь. «Що хлопчики? А так?», -трішки спускаю плече, щоб оголилася більша частина грудей. Забуваюсь і вже ні про що не думаю, просто танцюю.
-Ти зірка сьогоднішнього вечора, -перервала мої думки Оленка трішки ревниво,- йдемо до столу.
-Пішли,- сама думаю, що я завжди зірка. І хоча це виглядає занадто самовпевнено, та мене це не турбує.
Вечір вдався. Було весело. Я вже була на підпитку, як нашу розмову перервали хлопці за сусіднім столиком. Вони загоготали разом і голосно. Ми подивилися у їх бік. Від них пролунало вибачення. Так, я відчувала як вони на мене зиркали і обговорювали. І не тільки мене, бо в нашій компанії були переважно дівчата, а в них одні хлопці. Щось мене заціпило.
-Піду знайомитися, -в мені горів азарт.
-Ти чого? Тобі з нами погано?- не звернула уваги хто запитав.
-Іра, може не треба?- це Олена.
-Давай Ірусь, -підбадьорили інші.
Я плавно і не поспішаючи рухалась до іншого столу. Хлопці перестали розмовляти та дивились на моє наближення.
-А чому це така мужня компанія без дівчат?- обперлася об стіл, щоб краще було видно виріз декольте.
-Принцеса хоче скласти нам компанію? - пролунало з іншого краю стола.
-А у вас є чим розважити принцесу?- фліртую і сідаю за стіл.
-Для тебе все, що завгодно, -з обох боків підсідають ті, що були ближче до мене.
-Що святкуєте? - хоча мені було все одно.
-Назара у Брюссель відправляємо, -показує на того, що назвав мене принцесою і сидів на тому краю стола. Зараз ми сиділи напроти один одного. Я посміхнулась. Не звабливо, а з викликом, прижмурюючись. Він нахилив голову в бік і підняв чарку.
-Ні хлопці, я пити не буду вже. Мені на сьогодні досить.- Коли мені налили і запропонували підтримати.
Хлопці були дуже наполегливі, перша була випита під прицільними поглядами, а далі, розказуючи їм байки, я потроху зливала горілку в бік. Так, горілку, дівчині і горілку запропонували. Та не на ту напали, мене горілкою не налякати. Зненацька, коли я знову зливала в бік горілку вихопила насмішливий погляд Назара, він слідкував за моїми хитрощами. Коли зустрілися поглядами він підморгнув, і повернувся до розмови з другом як і нічого не було.
Було весело, наші столи вже перемішалися. Хлопці щось обговорювали та сперечалися, дехто танцював. Я все травила байки з новими знайомими.
-Я можу запросити принцесу на танець? -до мене підійшов Назар.
-Тільки якщо ти принц.- і чекаю, що ж він відповість.
-Буду ким скажеш.
Ми танцювали. І скажу відверто, якби мені в 12 років достався такий партнер по танцях, то я б і не думала займатися чимось іншим. Як він рухався! Вів надійно і впевнено, може трішки ближче мене до себе притискав, та я була не проти. Міцні руки, широкі плечі, вищій на голову за мене. Темно русяве волосся коротко стрижене, сині очі які уважно мене розглядають, класичний ніс і губи, які постійно посміхаються, коли він на мене дивиться. Він мені подобається, як і я йому. Чомусь дуже хочеться зробити йому виклик. Я починаю більш звабливо рухатись і збиваю ритм. Він не розгубився і швидко перестроївся. Так, це ідеальний партнер.
-Як тебе звуть принцеса?
-Називай мене просто принцесою, -сміюсь.
-Ти не місцева? Звідки?
-Нехай це буде моєю маленькою таємницею..
-Нехай, - погоджується, -а зі мною вип'єш?
-Хіба можу відмовити тобі у такій дрібничці?- тепер вже він сміється.
Так фліртуючи ми випили, потім ще. Я зрозуміла, що вже починаю втрачати контроль і треба швидко рвати кігті, а то буде біда. Саме деякі з дівчат збиралися до гуртожитку і вже на них чекало таксі. Я піднялась, підійшла до Назара, він підняв до мене голову і подивився здивовано. А я поки він не прийшов в себе, нахилилась, обняла його голову і поцілувала. Він тільки почав мене обнімати, а я відсторонилась. Нічого не збиралась продовжувати. Це так, був порив. Просто хотілося і я зробила. А потім швидко вийшла і сіла у таксі.
