Першим був марш-кидок по петляючій стежці відразу до середини гори. Найскладнішим місцем на цьому відрізку було те, де стежка обривалася. Ведмежат Батьки передавали один одному з лап в лапи. Але, навіть не дивлячись на це, потрібна хоробрість, щоб перестрибувати такі небезпечні ділянки, нехай і за допомогою Батьків. Всі наші ведмежата ще не пробували себе в подібних прогулянках і вперше опинилися в таких місцях. Але проявили свої найкращі якості, і ми ще дужче запишалися ними!

Сладкие бананы придали всем нам сил и зарядили бурной энергией любопытства. Так всегда с медведями, если им дать что-то вкусное или сладкое. Потому решение подниматься образовалось само собой и единогласно.

Медвежата распределились по Родителям: сначала шла Первая Медведица с Джорджем, затем Юджин Джуниор со Второй Медведицей и завершали шествие Папа Медведь с Сенечкой.

Первым был марш-бросок по петляющей тропинке сразу до середины горы. Самым сложным местом на этом отрезке было то, где тропа обрывалась. Медвежат Родители передавали друг другу из лап в лапы. Но, даже несмотря на это, нужна храбрость, чтоб перепрыгивать такие опасные участки, пусть и с помощью Родителей. Все наши медвежата ещё не пробовали себя в подобных прогулках и впервые оказались в таких местах. Но проявили свои лучшие качества, и мы пуще прежнего возгордились ими!

Наша стежка вигиналася по схилам гір, але ми не вигиналися разом з нею. Ми йшли весело і шумно, впевнено і легко. Заглядали в окремі відгалудження дороги, щоб помилуватися чудовими краєвидами і покричати з висоти. Наші слова розбігалися над хвилями бірюзи і робили нас щасливішими і ще бадьорішими.

Незважаючи на те, що ми пройшли велику відстань, і маршрут наш був складний, ніхто не втомився. Після оглядових мисів почалися круті підйоми вгору, в яких майже не було містечок для відпочинку. Дертися на гору доводилося майже вертикально. А стежка місцями була така вузька, що потрібно було збирати всю волю в лапу, щоб рухатися вперед і вгору. Але ми не збавляли темпу. Адже, якщо завмерти на небезпечних ділянках і заслухатись, що співає вітер, мабуть, у будь-кого знайдеться привід розвернутися в зворотний шлях.

Наша тропа плутала по изгибам гор, но мы не плутали вместе с нею. Мы шли весело и шумно, уверенно и легко. Заглядывали в отдельные ответвления дороги, чтоб полюбоваться прекрасными видами и покричать с высоты. Наши слова распрыгивались над волнами бирюзы и делали нас счастливее и ещё бодрее.

Несмотря на то, что мы прошли большое расстояние, и маршрут наш был сложен, никто не устал. После смотровых мысов начались крутые подъемы вверх, в которых почти не было местечек для отдыха. Вскарабкиваться в гору приходилось практически вертикально. А тропа местами была так узка, что нужно было собирать всю волю в лапу, чтоб двигаться вперёд и вверх. Но мы не снижали темпа. Ведь, если замереть на опасных участках и заслушаться, что поёт ветер, пожалуй, у любого найдётся повод развернуться в обратный путь.

– У-у-у-ауу-аууу, – кликав когось вітер між слів своєї давньої пісні, але ми не зупинялися і не відгукувалися, адже він точно шукав не нас.

Тому ми подолали складні проходи стрімко і не оглядаючись. А відпочивати сідали лише на повністю безпечних плато. На одному з них ми знайшли сліди покинутого багаття, яке хтось, напевно вночі, розпалював тут, щоб панорама стала ще романтичнішою і привітнішою.

Може бути, вітер шукав тут свій вогник і прислухався, завмираючи, чи не тріщать дрова?

– У-у-у-ауу-аууу, – звал кого-то ветер между слов своей древней песни, но мы не останавливались и не отзывались, ведь он точно искал не нас.

Потому мы преодолели сложные проходы стремительно и безоглядно. А отдыхать садились лишь на полностью безопасных плато. На одном из них мы нашли следы брошенного костра, который кто-то, наверняка в ночи, разжигал здесь, чтоб панорама стала ещё романтичнее и приветливее.

Может быть, ветер искал здесь свой огонёк и прислушивался, замирая, не трещат ли поленья?

Це було не наше вогнище і не вечір, і не ніч, і не було прохолодно, тому ми просто відпочили в цьому місці. Помріяли, от би Бабуся Ідея була зараз з нами, та й потупотіли далі. Останню чверть шляху гора відпустила нашу напругу і розляглася перед нами нехай і крутою, але вже більш рівною скатертиною. Не було потреби дотримуватися рівноваги і бути готовими до поривів вітру. Всі трохи відтанули, але все ж зрозуміли, що сили наші не безмежні.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.