<p style="margin-left:53.45pt;">
- ефективність зв'язків з громадськістю залежить від того, наскільки регулярною є діяльність суб'єкта управління в цьому напрямі. </p>
<p>
По-друге, зв'язки з громадськістю будемо розглядати як форму контактів держави або органів місцевого самоврядування з громадськістю. З цієї точки зору зв'язки з громадськістю є вагомим внеском у вдосконалення всього процесу державного управління. Інститут політичного управління у вигляді зв'язків з громадськістю виконує роль механізму для завоювання та утримання влади і політичного впливу.</p>
<p>
Головними елементами зв'язків з громадськістю є:</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- консультації, які формуються та базуються на вивченні і використанні людської поведінки;</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- вивчення громадської думки, очікувань та поглядів соціальних груп і суспільства в цілому;</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- напрацювання рекомендацій, підготовка рішень і розпоряджень для здійснення необхідних заходів органів державної влади і місцевого самоврядування у комунікативній сфері;</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- дослідження конфліктів і усунення небажаних непорозумінь з боку зовнішнього середовища;</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- створення умов сприяння та досягнення взаємоповаги і соціальної справедливості, форм співіснування і взаємодії власних та суспільних інтересів;</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- визначення цільових груп, стосовно яких приймається те чи інше політичне рішення.</p>
<p>
Зв'язки з громадськістю поступово стають одним з найбільш важливих елементів діяльності органів влади і місцевого самоврядування. Сьогодні вони є невід'ємною частиною ефективного управління будь-якою організованою діяльністю. Система зв'язків з громадськістю передбачає налагодження двостороннього спілкування держави і громадянського суспільства для встановлення спільного комунікативного простору, досягнення взаєморозуміння, яке базується на достовірності, компетентності та повноті інформації. </p>
<p>
По-третє, об'єктом зв'язків з громадськістю є комунікативний простір - контактний простір суб'єктів і об'єктів, у якому і відбуваються різні контакти органів влади і місцевого самоврядування з громадянським суспільством. Предметом зв'язків з громадськістю є механізми, які впливають на ефективність комунікацій і на прийняття певної моделі поведінки великими й малими соціальними групами. Тому у загальному контексті державного управління під зв'язками з громадськістю слід розуміти розгалужену систему впливу на громадську думку для формування бажаної поведінки різноманітних суб'єктів. З огляду на це зв'язки з громадськістю розглядаються, насамперед, як одна з практичних технологій сучасної соціальної політики </p>
<p>
По-четверте, системним поняттям зв'язків з громадськістю є комунікативний контакт. Будуючи систему зв'язків з громадськістю, треба досить чітко уявляти те коло осіб, на які буде направлено систему зв'язків з громадськістю в цілому, і коло засобів, за допомогою яких можна сподіватися побудувати ефективну систему PR. Крім того, однією з головних функцій зв'язків з громадськістю органів державного управління та органів місцевого самоврядування мають бути зусилля, спрямовані на подолання перешкод, які заважають нормальним і конструктивним стосункам між державними службовцями або службовцями органів місцевого самоврядування і громадянами. </p>
<p>
По-п`яте, робота у галузі зв'язків з громадськістю у системі державного управління повинна враховувати наступні особливості:</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- громадська думка змінюється, тому її недостатньо один раз сформувати, з нею потрібно працювати постійно;</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- громадська думка досить часто змінюється більшою мірою подіями, а не словами;</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- думка громадськості визначається її інтересами. </p>
<p>
За наведеними у попередньому розділі канонами будується вся система зв'язків з громадськістю у розвинутих демократіях. Втім, на пострадянських теренах РR-акції і кампанії набули специфічних рис, що різнять їх від аналогічних заходів за кордоном. Вміння і навички у сфері зв'язків з громадськістю тісно пов'язані з діяльністю журналістів, рекламістів, працівників спецслужб. Саме тому першими фахівцями у сфері зв'язків з громадськістю на пострадянських теренах стали представники цих професій з усім своїм попереднім досвідом. Однак в умовах тоталітарного суспільства журналісти й інші фахівці займалися переважно пропагандою та агітацією, що згодом істотно вплинуло і на розвиток зв'язків з громадськістю в пострадянській Україні. Тому нині і у нашій країні, і на території країн СНД в цілому часто, говорячи про зв'язки з громадськістю, насправді мають на увазі пропаганду, дезінформацію або рекламу. Аби уникнути зміщування цих понять, їх необхідно розмежувати.</p>
<p>
Основними рисами зв'язків з громадськістю як форми комунікації є:</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- достовірність інформації і її аргументоване доведення як форма переконання аудиторії з наголосом на розповідну форму викладу інформації, що ґрунтується на фактах об'єктивної реальності;</p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- широке охоплення зацікавленої аудиторії і акцент на вирішення широкомасштабних завдань, орієнтованих на довгострокову перспективу; </p>
<p style="margin-left:53.45pt;">
- різноманітність уживаних форм зв'язків з громадськістю.</p>
<p>
Що ж стосується пропаганди, то її можна визначити як систематичну діяльність, направлену на формування потрібного емоційного ставлення аудиторії до інформації, тобто відверте маніпулювання процесом сприймання аудиторії з метою підштовхнути людей до яких-небудь дій, котрі за інших обставин вони б не здійснили [58]. Класичними прикладами є нацистська пропаганда, яка обґрунтовувала нелюдське ставлення до слов'янських народів їх неповноцінністю, радянська пропаганда, яка, наприклад, виправдовувала вторгнення в Афганістан інтернаціональним обов`язком. Активно так званою “чорною пропагандою” користуються спецслужби, котрі розповсюджують заздалегідь брехливі свідчення для досягнення того чи іншого результату, про що йде мова у праці [43]. Головною метою пропаганди є контроль над інформацією і подання її у потрібному, часто неабияк спотвореному світлі.</p>
