<p>

Детально про складові частини громадянського суспільства йдеться у праці [54].</p>

<p>

У нашій країні у минулому громадянське суспільство було повністю одержавлено і як незалежний від держави суб'єкт не діяло. Громадянське суспільство було  деформоване і знаходилося у стадії виродження. Надмірна влада держави придушувала самостійність громадських організацій, виявилася джерелом відчуженості індивіда, його незацікавленості в суспільних справах, пасивності. У тоталітарному суспільстві були майже повністю відсутні умови для проявів громадянського суспільства. Через монополію влади в руках партійних органів, неможливо було підпорядкувати державу суспільству, не відокремівши попередньо партію від держави. Відсутність основ громадянського суспільства  не давала можливості окремому індивіду цілком реалізувати себе у всьому масиві суспільних відносин (ці процеси описано у праці [59]).  </p>

<p>

 Процес становлення громадянського суспільства в Україні реально почався ще до проголошення незалежності нашої держави. Фактично ці процеси певний час йшли паралельно – боротьба певної частини суспільства за незалежність України і практичне становлення перших структур майбутнього громадянського суспільства. </p>

<p>

 Як правило, перші неформальні об'єднання громадян були дуже малочисельні - не більш кількох десятків учасників.  Проте саме це і дозволяло учасникам таких груп забезпечити достатньо тісне, майже сімейне спілкування один з одним, якого так не вистачало багатьом з них в офіційних громадських організаціях.  Саме таке спілкування, спільне обговорення тих або інших питань, спроби вирішити існуючі у суспільстві проблеми за допомогою нетрадиційних для радянської системи підходів і є основною формою діяльності неформальних об'єднань. У нових структурах немає чіткого розподілу на керівників і підлеглих, всі учасники є активістами спільного громадського руху.  Немає і чітких організаційних структур, статутних положень, що регламентують діяльність організацій. Ця неформальність, одначе, нерідко призводить до міжособистих конфліктів і визначає вкрай низьку організованість нових громадських організацій.</p>

<p>

 Однієї з причин виникнення неформальних організацій є більш особисті, індивідуалізовані відношення між їхніми учасниками, що добре видно у порівнянні з холодно-офіційним стилем спілкування наприкінці 80-х років у таких громадських організаціях, як, наприклад, комсомол або Радянський фонд миру. Друга причина появи “неформалів” - криза довіри до офіційної влади, утрата віри в те, що влада має змогу вирішувати ті або інші проблеми, які виникають у суспільстві.  Крім того, соціальна структура суспільства весь час ускладнюється, і офіційні громадські організації просто не встигають за розвитком соціальних процесів. </p>

<p>

Після проголошення незалежності України розгорнулося подальше структурування громадських сил.  Продовжувався достатньо складний процес створення громадських організацій, що відбивають у тієї або іншій мірі інтереси нових суспільних груп, у тому числі підприємницьких структур.   </p>

<p>

 Аналізуючи сьогоденні процеси політичного життя Укра­їни, слід виходити зі специфіки пострадянського суспільства, на фундаменті якого відбувається розбудова нових політич­них структур. Крім того, істотним за такого аналізу виявля­ється врахування й інших параметрів.</p>

<p>

По-перше, порівнюючи історичні обставини виникнення інститутів представницької демократії в західних країнах із сучасними українськими, необхідно визначити передумо­ви, наявність або відсутність яких обумовлює плин цього процесу. По-друге, необхідно враховувати сучасний стан і особливості розвитку демократичних інститутів там, де вони існують вже давно. Так, “приміряючи” відомі з досвіду захід­них країн ознаки партій, парламентів, виборів, конститу­цій, опозицій тощо до вітчизняних реалій, необхідно не тільки зосереджуватись на нормативних моделях або на зразках, які не завжди відображають сьогодення західних суспільств. Насамперед нині вони піддаються дуже серйоз­ним змінам, не враховувати які не можна. </p>

<p>

Очікування моменту визрівання наших політичних ін­ститутів до рівня “класичних” моделей характеризує не тіль­ки багатьох вітчизняних теоретиків і практиків, але й захід­них (тези про “незавершеність інституціоналізації партійної системи”, “початок становлення громадянських організацій”), нібито Україна повинна чекати завершення цих політичних процесів, повторюючи (хай навіть зі своєю спе­цифікою) вже пройдений шлях, який країна тільки розпо­чинає.</p>

<p>

Між тим на початку XXI ст. неможливо повторити той розвиток, який був властивий демократичним системам минулого, за інших історичних обставин. Наприклад, якщо подивитись на умови виникнення громадянського суспіль­ства на Заході, то стає очевидним, що нині таких обставин немає у жодній з країн світу, тим паче в Україні. Своєрід­ність історичної ситуації в Україні, як і в деяких інших пострадянських країнах, полягає в тому, що усвідомлена розбудова демократичних інститутів після класичної багатолітньої тоталітарної диктатури потребує водночас форму­вання основ громадянського суспільства та відповідних со­ціальних інститутів. Дуже популярне порівняння сучасних посткомуністичних трансформацій з країнами Латинської Америки, що звільняються від наслідків різних видів дик­татур, потребує врахування тієї обставини, що в жодній з цих країн, навіть за особливої жорсткості їх авторитарних режимів, не були зруйновані майже всі способи економіч­ної та соціальної самодіяльності і групової ідентифікації, які історично склалися в них.</p>

<p>

А в Україні в складі СРСР задля “великої мети” — побудо­ви безкласового суспільства — цілеспрямованому руйнуван­ню або тотальному одержавленню піддавались практично всі соціальні спільноти: класові, станові, релігійні, професійні, ідеологічні тощо. Хоча саме вони на межі ХІХ-ХХ ст. ставали структурними підґрунтями політичних систем за­хідної демократії. </p>

<p>

Для України ж, так само, як і для Росії, характерним є розвиток механізму соціальної інженерії, що обумовлює їх унікальність. У той же час саме ця особливість уможливлює найбільш сприятливий контекст для найсучасніших факто­рів, які в інших країнах торують собі шлях крізь уламки спільнот, що існували в минулому.  </p>

<p>

 Становлення зрілого громадянського суспільства в Україні вимагатиме багатьох десятиріч, проте деякі його елементи і структури вже сьогодні стають опорою утвердження сильної демократичної влади. Гро­мадянське суспільство структурно являє собою сукупність об'єднань, асоціацій, спілок (професійних, творчих, культур­них, освітніх тощо), які пов'язані між собою не вертикально ієрархічними залежностями, а горизонтальною мережею взаємовідносин.  Вплив громадянського суспільства на по­літичну систему, державну політику і право, правовий ста­тус людини є найважливішим виміром демократії. </p>