Ролель

- Татку! Ти навіщо віддав наказ "Десмосу" відправитися в столицю? - злість просто душить. Чітко розпланована операція летить чорту під хвіст.

- У Центральній печері прорив з Інферно. Тільки Космосу відомо скільки чортів змогло пролізти до нас і розбігтися по всім катакомбам, - втомлено відповів батько.

- Так скажи про це Кроулі. Він дасть війська, - теж мені проблема!

- Доню, з цією проблемою я повинен упоратися сам. Інакше Правитель вирішить, що я ослаб і призначить нового мера. "Десмос" навчений відловлювати нечисть, ми швидко усунемо прорив, - у його голосі почулися владні нотки.

- Ну, тату! Мені найманці потрібніші! Давай я попрошу Мергена, щоб він дав тобі агентів, - заради такого можна ще на одне побачення сходити.

- Ні, Ролель! Ситуація серйозна. Мене викликав Правитель і зажадав звіту про політ дредноута в систему Фомальгаут. Я не зміг йому пояснити, що він там робив, - батько різко встав і пройшовся по кабінету. Спробувала вплинути на нього своєю магією.

- Дівчинко моя, ти забула, що твої здібності не діють на кровних родичів. Так що облиш! - батько глянув на мене. - Що забув «Непокірний вітер» у системі Фомальгаут? Для чого потрібен був "Десмос"? Останнім часом ти ганяєш їх по світу як вітер. Ні Ганбаатор, ні Депорон не говорять мені правду, посилаючись на твою заборону. Ролель, справа дуже серйозна. Якщо ти не даси мені розумного пояснення, мене можуть звинуватити в державній зраді, - батько важко опустився в крісло й стиснув руки перед собою. Навколо очей залягли тіні, куточки губ сумно опустилися. - У чому справа? Що ти задумала?

Ось це номер! Тільки такого ще не вистачало. Хай йому грець! Про фею слід мовчати, за таке по голівці не погладять, а ось Найтон підданий Тунни й скоїв злочин на її території, чим не привід для затримання?! Не має значення, що він уже покараний.

- Ну що ти, татусю! Я тільки хотіла помститися цьому нахабному Кровменю. Позбавлення вогню не достатнє покарання за підпал нашого будинку, він ще й образив мене. Тому я дала наказ "Десмосу" знайти його й захопити, а "Непокірний вітер" повинен був доставити в Тунну. Нічого особливого, просто доставка втікача- злочинця. Можна сказати добру справу зробила! - я постаралася чесно дивитися батькові в очі. Він пильно вдивлявся в моє обличчя, потім зітхнув і видавив:

- Якщо так, то добре. Але найближчим часом Ганбаатор і Депорон не зможуть виконувати твої накази, - побачивши як я набрала в груди повітря й відкрила рот, зупинив мене жестом, - не сперечайся! Мені посилено прийдеться доводити вірнопідданські почуття й найменша помилка дорого обійдеться нашому роду.

Треба все спочатку обміркувати. Я кивнула, підійшла та поцілувала батька в щоку й швидко покинула кімнату. Як невчасно ці чорти вдерлися, могли б день почекати! Нічого, на феї нашийник блокуючий магію, Найтон без свідомості, з ними упораються й слуги. Потрібно зробити пару дзвінків.

- Вітаю, тене Депорон.

- Вітаю, тено Ролель. Я отримав наказ від тена Гаївського, «Десмос» відправляється в столицю.

- Так, запам'ятайте, ви отримали від мене наказ знайти й повернути в Тунну злочинця Кровменя Найтона, який втік. Більше ні про кого не знаєте, нікого не бачили. Зрозуміло?

- Зрозуміло. Дякую за пояснення.

Так, з цим з'ясували. Тепер вказівку капітану й усе буде не так уже й погано.

- Тене Ганбаатор, добрий день!

- Добрий день, тено Ролель! На жаль ми встаємо на ремонт і точний його термін я не можу зараз визначити, - мені здалося або в його голосі прослизнула радість? Напевно, почулося.

- Я знаю. Тене Ганбаатор, для батька й усіх інших ви літали, щоб забрати й доставити в Тунну Кровменя Найтона. Більше пасажирів на дредноуті не було.

- Зрозумів.

- Будь ласка, надішліть шлюпку з пасажирами в Хотиг біля Веєрінської пустелі. Я сама їх зустріну, - вимкнула зв'язок. Шлюпка буде добиратися годин шість-сім. Час зустрітися з кравчинею є. Треба замовити нову сукню для балу.

Внсі

Вийшовши із зорельоту, я глибоко вдихнув свіже тепле повітря й подивився на небо. Яскраво-синє з рідкісними пір'їстими хмарами воно високо піднімається над нами. Помаранчеві промені Ровелли роблять навколишню місцевість святково-ошатною. Зореліт сів на льотному полі, що широко розкинулося навколо нас. Щільне світло-сіре покриття поля марить гарячим повітрям, яке піднімається вгору й створює міражі на обрії. Як виявилося, нас чекали. Недалеко стояла групка зустрічаючих. Серед них були представники преси. А цікаво, чиї це родичі або друзі?

Залишаєм зореліт не тільки ми з дівчатами, а й п'ятий импет. У аквамаринових комбінезонах з усміхненими обличчями бійці импету вишикувалися перед шлюзом. Я не відриваю погляду від гарної невисокої постаті з розсипаним по спині чорним, як ніч, волоссям. Потім її сховали широкі плечі Бернта. Ілсіело віддав наказ, импет повернувся направо й бадьоро покрокував у бік будівлі космопорту.

Дивлячись їм в слід, згадав як усе-таки набрався сміливості й вранці прийшов до дверей з номером Шість. Довго прислухався до емоцій усередині кімнати. Радість, гордість, усвідомлення добре виконаного завдання. Нарешті, стиснувши волю в кулак, постукав. Двері відчинилися відразу, як ніби Айкен стояла прямо за ними.

- Вітаю! - слово важко протиснулося назовні.

- Вітаю! Проходь. Я чекала, що ти зайдеш, - з посмішкою відповіла Богиня.

- Я дав обіцянку знайти фею і допомогти повернути її. Я не можу змарнувати її сподівання, але коли все закінчиться, я б дуже хотів тебе побачити, - замовк і з острахом прислухався до її емоцій: радість, надія і гарний настрій…

Варда

Висадилися в космопорті міста Пумасат. До мого штату звідси далеченько, але це не проблема. Я так скучила за дорогим моїм містом Луаідхе! Як я взагалі зуміла забути сказати моїй Сані, що зі мною все добре?! Ох, невже я ще забула подзвонити Латіфі та Іхлас! Шкода, вони ж тепер про те, що я жива дізнаються тільки з новин! Йой! Я ще й не знаю де мій годинник! А він такий дорогий, що то просто! А все із-за того демона й Найтона! До речі про Найтона – де він і як він?

Треба негайно подзвонити Сані!... А це що?! Он там біля кореспондентів? Сана! Там і моя сестра, Іхлас та батьки!

Я стрімко спустилася по сходах, вибігла вперед і обняла свою дівчину, тоді батьків, Латіфі та подругу!

Вардо! З тобою все добре! Слава Космосу, ти жива! – вигукнула Сабунон (я так інколи зву Сану). Це на кіарабійській мові означає «мила». Моя родина довгий час мешкала в кіарабійському тауні на планеті Фарма. Удома ми говоримо виключно на кіарабійській, а фармську та мурярійську я вивчила у школі. Та й на Фармі всі ж на фармській говорять, хіба що є різні діалекти.

Вибач, я зовсім забула подзвонити! Сама не знаю як!

Усе добре, головне, що з тобою все добре!

Ми за тебе так хвилювались! Як тільки почули, що ти врятована, аж на душі легше стало! Донечко, ти ціла! – радісно та дбайливо мати пригорнула мене знову до себе. Оглянувшись, я побачила, що до Карай і Внсі підійшли репортери.

Карай

- Вітаємо на Клавіантусі, дорогі гості! - радісно промовила в мікрофон руда дівчина в блакитній сукні. Оператор з камерою забіг з боку, щоб зняти з хорошого ракурсу її гарне личко.

- Ви щасливі потрапили на нашу чудову планету? - приторно солодко проспівала вона в мікрофон і сунула його мені в обличчя, при цьому посміхалася в об'єктив камери. Я хоча і не дух, але розрізнити справжні і зображені почуття можу.

- Ні! - противним голосом протягнула в мікрофон.

- Я дуже рада ...- радісно почала тараторити руденька й різко змовкла. - Що? - вона розгублено дивилася на мене, потім озирнулася на оператора й загарчала на нього: - Вимкни негайно!