27 вибухів, що їх зробили епронівці, докінчили роботу стихії.
«Чорноморець» і «Адалет» взяли на буксир один кормову частину «Харькова», другий – носову, дали певний хід і через кілька хвилин Босфор побачив дві половини, що недавно складали потужний океанський вантажний пароплав.
Вдале зняття з мілини корми, приставлення цієї найціннішої частини судна (тут машинний відділ) до найближчого турецького порту, де поставили перегородку на повздовжний розріз – давало надію на успіх всієї операції, що відбувалася при безперервному штормі і вітрах.
Якби епронівці зазирнули в англійські газети (пізніше в Туреччині їм показували їх), вони прочитали б про те, «що лише росіяне можуть братися за таку дурну пробу, як рятувати в таку пору року коло Кара-Бурну явно загибле судно». Щеб пак! Випади така аварія з англійським пароплавом, власники зробили б все можливе, щоб не рятувати, а одержати премію.
Поки 12 чол. із славного загону червонопрапорного ЕПРОН'у цілу добу працювали над зняттям з мілини носової частими судна, криголам «Торос» одводив у Севастополь корму «Харькова».
Протоки і море були свідками небувалого видовища: їхніми водами йшла в далеку путь лише одна частина океанського пароплава.
Погода сприяла переходу корми. Незабаром її приставлено в СРСР. В Туреччині залишився лише ніс «Харкова».
Якраз в ту пору хтось вигадав анекдот про найбільший пароплав. Говорили так:
Найбільший у освіті пароплав «Харьков». Його корма в Севастополі, ніс в Костянтинополі.
Незабаром і носову частину прибуксували в Севастополь.
***
Травень 1934 р.
У сухому доку севастопольського морського заводу стоїть океанський пароплав «Харьков», що його закінчують відбудовувати.
П'ятьдесят чотири дні відважно працювали епронівці над його врятуванням і привели обидві половики судна з чужих вод до себе додому.
Ніколи в світі не робилося такого ремонту.
У Англії років десять тому зазнав аналогічної аварії пароплав «Лохманар». Зняти з каміння пощастило лише кормову частину, а ніс став здобиччю моря. Корму «Лохманара» розміром меншою, ніж «Харьков», одвели в док і добудували до неї нову носову частину.
А в нас справа була складніша.
Треба було точнісінько з'єднати у одно ціле дві частини судна заввишки з чотириповерховий будинок, не маючи досвіду в цій справі.
П'ять діб тривало нечуване в історії ремонту суден з'єднання судна Про точність з'єднання двох частин пароплава можна уявити хоч би з того, що дірки декількох аркушів заліза, які збереглися на верхній палубі, точнісінько зійшлися і їх зараз же склепали.
Чотири колектива, наперекір передбаченням закордонних газетних ворожок, героїчно врятували і відбудували океанський пароплав. Це колективи ЕПРОН'а, команди «Харькова», горківських котлярів і севастопольського морського завода.
Після ремонту «Харьков» стане ще потужніший і одержить те, чого не мав до аварії: перший клас регістра.
_________________________
Фотографії до нарису
… На морі сталась незвичайна подія: йшла в далеку путь тільки одна частина океанського пароплава…
Океанський пароплав «Харьков» на мелі поблизу Кара-Бурну. Пунктиром позначене місце розлому пароплава на дві частини.
Ніс і корма розбитого надвоє пароплава «Харьков» перед з’єднанням. Ліворуч – водолазний спеціаліст т. Правдин. Під його керівництвом епронівцям пощастило врятувати обидві частини пароплава. Правдин провів багато годин під водою, обслідуючи підводну частину пароплава.
Додаток
Вірш Ол. Вовченка
ВІДДАЙ КІНЦІ! [3]
«Хоч лопни – Харків не тече», –
про Лопань, Харків і Нетечу,
прислів'я здавна так рече,
як істину незаперечну.
Не раз цвірінькав горобець,
усім відома скептик-птиця:
– Звели річки всі на нівець –
ані попити, ні втопитись...
Тече вода, течуть літа
і скептики линяють поспіль.
До річки – річка вже не та...
Хвала тобі, о, Комунгоспе!
Співай, осводовко[4], співай
найвеселішої, сестричко!
Стрибай, пірнай і запливай –
ти маєш справжню річку!
Моторний катер підплива –
прожогом харків'янин мчиться…
Овва – це ж водяний трамвай –
нема за що вчепитись…
Та бачу – сполохнувши горобців,
сиренить теплоход на плесі...
Команда пролуна: віддай кінці!
… І попливем транзитом на Одесу.
